Постанова № 41143941, 22.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ 810/5045/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001611502/1205.

Ухвалою суду від 14.10.2014 прийнято рішення про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в ході проведення якої податковим органом встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, оскільки підприємство вчасно сплатило податкові зобов'язання за грудень 2013 року і січень 2014 року, що підтверджується даними відповідних платіжних доручень. Отже, кошти надійшли на єдиний казначейський рахунок. У свою чергу, зміна реквізитів рахунку, не є підставою для твердження, що позивачем несвоєчасно сплачені кошти. Крім того, податковий орган не повідомив своєчасно позивача про зміну бюджетного субрахунку. Після того, як підприємство звернулось до відповідача із заявою про зарахування раніше сплачених коштів на новий субрахунок, податковий орган 19.02.2014 зарахував узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2013 у сумі 97553,00 грн.

Отже, позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним.

Відповідач позову не визнав. Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме платником порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року і січень 2014 року.

Таким чином, на думку податкового органу позов є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством 16.01.2014 подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2013 року № 9087485844, в якій підприємством самостійно визначено суму податкового зобов'язання 97553,00 грн.

Граничним терміном для сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно декларації за грудень 2013 встановлено 30.01.2014.

23.01.2014 позивачем здійснено оплату податку на додану вартість, відповідно до платіжного доручення № 30 від 23.01.2014 на рахунок УДКСУ Обухівського району № 31111029700449 (код бюджетної класифікації 14010100). В зазначеному платіжному дорученні вказано призначення платежу «ПДВ за грудень 2013 року».

Як зазначено позивачем у позовній заяві і додаткових поясненнях від 10.10.2014 № 207, 13.02.2014 бухгалтеру підприємства надійшов дзвінок від інспектора ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, який повідомив, що кошти з податку на додану вартість за грудень 2013 року зараховані не на той рахунок, пояснюючи це тим, що змінився бюджетний субрахунок для акумулювання надходжень з податку на додану вартість, і що терміново потрібно писати листа про перерахування коштів з одного рахунку на інший.

У подальшому, Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством листом № 36 від 13.02.2014 звернулось до податкового органу з проханням зарахувати раніше сплачені кошти з вказаного податку на новий рахунок № 31111029700450 УДКСУ Обухівського району (код бюджетної класифікації 14010100), при цьому, обидва рахунки належать до одного коду бюджетної класифікації, а саме 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

19.02.2014 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року № 9008072872, в якій підприємством самостійно визначено суму податкового зобов'язання 140546,00 грн.

Граничним терміном для сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно декларації за січень 2014 року встановлено 28 лютого 2014.

19.02.2014 позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 140550,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 54 від 19.02.2014. У зазначеному платіжному дорученні вказано призначення платежу «сплата ПДВ за січень 2014 року».

Посадовою особою ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати КП «Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство» ПДВ по податкових деклараціях за звітний податковий період грудень 2013 року і січень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 23 квітня 2014 року № 1141/1502/25690247/(надалі - Акт).

На підставі Акта ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001611502/1205 від 13.05.2014 про застосування до Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства штрафу у розмірі 9745 грн. 25 коп. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 126.1 статті 26 Податкового кодексу України.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Предметом спору у даній справі є своєчасність сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2013 року і січень 2014 року.

Як вбачається із письмових заперечень на адміністративний позов, спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято оскільки оплату по декларації за грудень 2013 року здійснено із затримкою на 20 днів, за цей період на податкову декларацію за грудень 2013 р. № 9087485844 від 16.01.2014, нарахована пеня у сумі 395,09 грн. Також вказано, що платником подано 19.02.2014 податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 № 9008072872 від 19.02.2014, оплата здійснена на вірний рахунок, але при цьому виникла недоїмка в сумі 145,25 грн., через неповну сплату нарахованої пені. Як вважає ревізор-інспектор, платником було погашено вказану недоїмку 03.03.2014 платіжним доручення № 60, тому оплату по декларації за січень 2014 р. здійснено із затримкою на 3 днів, але платіжним дорученням № 60 від 03.03.2014 на суму 200 грн. здійснено оплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014.

Судом досліджено платіжне доручення від 23.01.2014 № 30 і від 19.02.2014 № 54 і встановлено, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97553,00 грн. на рахунок ГУ ДКСУ у Київській області № 31111029700449. Даний платіж проведений банком 23.01.2014 та 19.02.2014 відповідно.

При цьому, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень позивачем зазначено «ПДВ за грудень 2013 року» і «ПДВ за січень 2014 року».

Таким чином, позивач згідно вказаних платіжних доручень сплатив самостійно визначені суми податкових зобов'язань.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, позивач виконав обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у строки відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. При цьому, сплата податкового зобов'язання не на той субрахунок не впливає на своєчасність надходження коштів до Державного бюджету, оскільки дані кошти були зараховані до бюджету за правильним кодом бюджетної класифікації.

Аналогічна правова позиція викладене також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2011 К-184/08.

Крім того, суд звертає увагу, що законодавство не передбачає фінансових санкцій за встановлення факту несплати платником податків узгодженого податкового зобов'язання в разі його сплати на інший рахунок контролюючого органу.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001611502/1205 було прийнято безпідставно, а тому, воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.05.2014 № 0001611502/1205.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.