Ухвала суду № 41143804, 23.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12162/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/5670/14 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 58 23.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 01 липня 2010 року між ними було укладено угоду, відповідно до умов якої ТОВ «Кристал Рівер» у зв»язку із набуттям у свою власність будівель і споруд рибопереробного цеху, розташованого у АДРЕСА_1, а також у зв»язку із отриманням в користування (оренду) земельної ділянки, на якій рибопереробний цех розташований, визнав, а позивач ОСОБА_1 підтвердив, що ним, ОСОБА_1, протягом березня-вересня 2006 року була здійснена до існуючих будівель рибопереробного цеху прибудова розміром 13,23х8,20+16,10х10,50+21,19х2,40 метрів (приміщення площею 42,5 кв.м., 8,8 кв.м., 33,7 кв.м., 149,9 кв.м., 48,3 кв.м.), з надбудовою 2-го поверху (приміщення площею 89,9 кв.м., 60,9 кв.м., 10,2 кв.м., 3,2 кв.м.) та тамбуром розміром 6х2,36 кв.м. (площею 11,1 кв.м.). Загальна площа усіх добудованих позивачем до будівель рибопереробного цеху нежитлових приміщень склала 458,5 кв.м.

З метою оформлення права власності на вищевказані приміщення ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з відповідним позовом, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 січня 2007 року, було задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2006 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 15 січня 2007 року скасовані і на даний час провадження у справі закрите.

Відповідно до п. 5 укладеної між сторонами угоди від 01 липня 2010 року у випадку, коли внаслідок заперечень з боку органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, або із будь-яких інших причин право власності на вказану в п. 1 прибудову не буде оформлене (визнане) за ОСОБА_1, ТОВ «Кристал Рівер» зобов»язується відшкодувати ОСОБА_1 всі понесені ним витрати на її будівництво у погодженому сторонами розмірі - 1 948 625 грн. 00 коп., після чого ТОВ «Кристал Рівер» має право ініціювати перед уповноваженими органами питання про оформлення права власності на прибудову (визнання його за) ТОВ «Кристал Рівер».

Враховуючи той факт, що Києво-Святошинська райдержадміністрація, як орган державної влади і управління, заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на прибудову, позивач на підставі п.5 укладеної між ним та відповідачем угоди просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 1 948 625 грн. 00 коп.

В зустрічному позові ТОВ «Кристал Рівер» просило визнати недійсною угоду від 01 липня 2010 року, посилаючись на те, що дану угоду товариство з ОСОБА_1 не укладало, її текст видуманий позивачем, не погоджувався з відповідачем і ним не підписувався. Крім того, оспорювана угода за своїм змістом не відповідає статуту товариства і не піддається ніякій логіці, а також вимогам розумності та справедливості, що також є підставою для визнання її недійсною.

16 травня 2014 року ОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Кристал Рівер» на праві власності нерухоме майно та на грошові кошти товариства, розміщені на рахунку в ПАТ «Прайм-Банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на комплекс нежилих приміщень та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: цеху переробки рибопродуктів площею 1221,4 кв.м. (літ. «А»); прохідної площею 9,3 кв.м. (літ. «Л»); погребу площею 24,5 кв.м. (літ. «К»); фундаменту площею 338,6 кв.м. (літ. «В»); нежилого приміщення площею 176,8 кв.м. (літ. «И»); цеху переробки рибопродуктів площею 458,5 кв.м. (літ. «А»), що належить на праві власності ТОВ «Кристал Рівер». В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ПАТ «Прайм-Банк», як особа, чиї права та інтереси порушено оскаржуваною ухвалою, подало на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу в частині накладення арешту на належні ТОВ «Кристал Рівер» нежитлові приміщення скасувати.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про забезпечення позову за своїм змістом відповідає ст. 151 ЦПК України і суд першої інстанції, розглядаючи її, не допустив порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України порядку, що підтверджується матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії забезпечення прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала про забезпечення позову порушує права ПАТ «Прайм-Банк», як іпотекодержателя нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1, що належить ТОВ «Кристал Рівер», колегією суддів до уваги не беруться, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що накладений оскаржуваною ухвалою арешт на нерухоме майно перешкоджає реалізації ПАТ «Прайм-Банк» права на задоволення своїх грошових вимог за рахунок майна, переданого банку в іпотеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки судом першої інстанції ухвалу про забезпечення позову від 16 травня 2014 року постановлено з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» - відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2014 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :