Рішення № 41143378, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19201/14 20.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» в особі ліквідатора Бєлкіна Дмитра Юрійовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс»

Про стягнення 7 830,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача - Бєлкін Д.Ю. - ліквідатор;

Ткачук Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - Віноградов С.О. - представник за довіреністю.

В судовому засіданні 20.10.2014 судом у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 7 830,00 грн. (з урахуванням заяви позивача про врахування описки, допущеної в резолютивній частині позову), а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19201/14, розгляд справи призначено на 26.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 розгляд справи відкладено до 13.10.2014.

В судовому засіданні 13.10.2014 судом оголошено перерву до 20.10.2014, про що представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.10.2014 представники позивача заявлену у позові вимогу (з урахуванням заяви позивача про врахування описки, допущеної в резолютивній частині позову) підтримали, просили суд позов задовольнити. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 7 830,00 грн. мотивована тим, що відповідачем всупереч ст. 692 Цивільного кодексу України не було виконано свого обов'язку з оплати отриманого товару за видатковою накладною.

В судовому засіданні 20.10.2014 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач у письмовому відзиві на позов в обгрунтуванян заперечень посилався на те, що у відповідача перед позивачем відсутній обов?язок по сплаті грошових коштів в сумі 7 830,00 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідача до позивача, строк виконання яких настав. Відповідач зазначав про те, що у позивача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 46 036,20 грн., яка визнана в постанові Господарського суду Київської області від 19.05.2014 по справі № 911/1387/14. Відповідачем 10.10.2014 направлено пропозицію про підписання між сторонами акту зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а отже в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зобов?язання відповідача перед позивачем в сумі 7 830,00 грн. - є припиненим внаслідок зарахування.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2014 на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК", ідентифікаційний код юридичної особи: 32590052, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 63.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.05.2014 по справі № 911/1387/14, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014, визнано банкрутом ТОВ "КЖБК"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Бєлкіна Дмитра Юрійовича, вирішено інші процедурні питання.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема повноваження щодо пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Як зазначав позивач у позові, ліквідатором було виявлено дебіторську заборгованість ТОВ «Компанія Укренергосервіс» перед ТОВ «КЖБК» в сумі 7 830,00 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 230 від 31.07.2012.

Відповідно до зазначеної видаткової накладної № 230 від 31.07.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 7 830,00 грн., що відповідачем по справі не заперечувалось.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача з моменту отримання товару за видатковою накладною № 230 від 31.07.2012 на суму 7 830,00 грн. в силу приписів ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України виник обов'язок по сплаті на користь позивача вартості отриманого товару. Проте, відповідачем всупереч наведених приписів чинного законодавства не було виконано свого обов'язку з оплати отриманого товару за видатковою накладною на суму 7 830,00 грн. та з 31.07.2012 допущено прострочення його виконання. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, станом на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 7 830,00 грн. за поставлений, але не оплачений товар за видатковою накладною № 230 від 31.07.2012.

Посилання відповідача у письмовому відзиві на те, що у відповідача перед позивачем відсутній обов?язок по сплаті грошових коштів в сумі 7 830,00 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідача до позивача, строк виконання яких настав - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване з огляду на нижченаведене.

Так, Постановою Господарського суду Київської області від 19.05.2014 по справі № 911/1387/14, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014, визнано банкрутом ТОВ "КЖБК"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Бєлкіна Дмитра Юрійовича, а також визнано заборгованість ТОВ «КЖБК» перед ТОВ «Компанія Укренергосервіс» в сумі 46 036,20 грн.

Листом № 09/10/2014 від 09.10.2014 (надіслання якого підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 7107 від 10.10.2014 та описом вкладеного у лист), відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявна перед відповідачем заборгованість в сумі 46 036,20 грн., яка є непогашеною. Одночасно, у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 7 830,00 грн., у зв'язку з чим відповідач запропонував позивачу підписати акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2014.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано підписаний ним в односторонньому порядку акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2014 (який позивачем не підписано і печаткою не посвідчено), а також картку рахунку, оборотно - сальдову відомість за період з 01.11.2011 по 01.10.2014.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Пунктом 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" 01-8/211 від 07.04.2008 року передбачено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Згідно статті 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:витрати на оплату судового збору; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються: вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються: вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Частиною 2 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивача Постановою Господарського суду Київської області від 19.05.2014 по справі № 911/1387/14, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а також визнано заборгованість ТОВ «КЖБК» перед ТОВ «Компанія Укренергосервіс» в сумі 46 036,20 грн., а тому вимоги відповідача до позивача в сумі 46 036,20 грн. є конкурсними і в силу 602 ЦК України, та ст. 203 ГК України зарахуванню не підлягають, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія якого розповсюджується і на правовідносини позивача з відповідачем, передбачено певний порядок черговості погашення боржником вимог кредиторів.

Таким чином, лист відповідача № 09/10/2014 від 09.10.2014, в якому відповідач запропонував позивачу підписати акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2014, не може бути прийнятий судом як доказ зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки зарахування вимог відповідача до позивача на підставі ст. 601 ЦК України - не допускається згідно обмежень, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки станом на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 7 830,00 грн. за поставлений, але не оплачений товар за видатковою накладною № 230 від 31.07.2012, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7 830,00 грн. заборгованості - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс» (04116 м.Київ, вул.. Ванди Василевської, буд. 10, к. 20; код ЄДРПОУ 31281990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (08132 Київська обл.., Києво - Святошинський район, м.Вишневе, вул. Святошинська,буд. 41, оф. 63; код ЄДРПОУ 32590052) суму заборгованості - 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп., а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.10.2014.

Суддя О.М. Спичак