Ухвала суду № 41143249, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.Справа № 820/12257/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 820/12257/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія" звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001962205 від 10 червня 2014 року; №0001982205 від 10 червня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. позовні вимоги задоволені, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001962205 від 10 червня 2014 року, а також податкове повідомлення - рішення №0001982205 від 10 червня 2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна виїзна перевірка ТОВ "Торговий будинок "Надія" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ "ТД "Грейф" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки 26 травня 2014 року складено акт перевірки № 818/20-23-22-01-05/25612905, згідно якого зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 13933 грн.; п. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, занижено суму податку на прибуток у загальній сумі 13933 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від №0001962205 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4035 грн.; відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001982205 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20900 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є необґрунтованими та такими, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тому суд вважає, що ці аргументи відповідача не можуть стати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями податкового органу під час проведення податкової перевірки позивача вивчалися документи, пов'язані з вказаною господарською операцією.

Позивачем до перевірки надано договір купівлі-продажу №79/КП від 10 червня 2011 року, укладений між ТОВ "ТБ "Надія" та ТОВ "ТД "Дрейф", а також документи, складені на його виконання: податкові накладні - від 10 червня 2011р. №6 та №9 від 15 червня 2011р.; видаткові накладні - від 15 червня 2011р. №56 та №57 від 16 червня 2011р.; прибуткові накладні №тд-0000437 від 15 червня 2011р. та №тд-0000438 від 16 червня 2011р.; рахунок на оплату №10/6-1 від 10 червня 2011р., №15/6 -1 від 15 червня 2011р.; платіжні доручення №486 від 10 червня 2011р. та №401 від 15 червня 2011р.

Наявність перелічених документів та їх належне документальне складання податковим органом під сумнів не ставилося.

Зазначені документи свідчать, що між ТОВ "ТБ "Надія" та ТОВ "ТБ "Грейф", в межах укладеного між ними договору №79/КП від 10 червня 2011р., було проведено низку господарських операцій, спрямованих на зміну майнового стану платників податків, які знайшли своє відображення у вище перелічених первинних документах бухгалтерського та податкового обліку.

Сума податку на додану вартість за виписаними в зв'язку з проведеними господарськими операціями податковим накладним позивачем була включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, податкова накладна відображена ним в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зауважує, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вірними є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0001962205, відповідно до якого позивачу було збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4035 грн.

Колегія суддів зауважує, що в основу висновків податкового органу про наявність порушень позивачем п. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України покладено також доводи про відсутність реального характеру угод, укладених ним з ТОВ "ТБ "Грейф".

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, правомірність таких висновків не доведена, проте вона спростовується зазначеними вище доказами. Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо досліджених у справі доказів не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 820/12257/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.