Рішення № 41138419, 27.10.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 926/975/14

За позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави до відповідачів: 1) Державного підприємства «Дослідне господарство «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних Наук України»2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: 1) Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Карпатського регіону2) Національна академія аграрних наук України про визнання недійсним договору № 1 від 18.04.2012р., додаткової угоди № 1 від 02.11.2012р. і № 2 від 09.09.2013р. та звільнення земельної ділянки площею 700 га Суддя Гушилик С.М.За участю представників:від прокурора - Чабан С.Ф. від відповідача 1 - Тимків К.І. - представник (дов. від 26.06.2014р.), Новицький З.М.- представник (дов. від 14.10.2014р.) від відповідача 2 - ОСОБА_6 - представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явивсявід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1 - (Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Карпатського регіону) - Осадчук В.Д. - директорвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1 - (Національна академія аграрних наук України) - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: прокурор Садгірського району м. Чернівці 26.06.2014 року звернувся з позовом в інтересах держави до Державного підприємства «Дослідне господарство «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних Наук України» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 1 від 18.04.2012р., додаткової угоди № 1 від 02.11.2012р. та звільнення земельної ділянки площею 700 га., вартістю 8010979,68 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що 18.04.2012 року між Державним підприємством Дослідне господарство «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір № 1 про надання сільськогосподарських послуг, згідно з яким виконавець надає замовнику послуги з підготовки земельних ділянок до посівних робіт, внесення міндобрив та пестицидів, внесення засобів захисту рослин, збирання та сушка врожаю на земельній ділянці площею 500 га.

02.11.2012 року між ДПДГ «Центральне» та ПП ОСОБА_2 до вказаного договору було внесено зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1, відповідно до якої визначено нову ціну за надання методичних рекомендацій в сумі 200 тис.грн. та встановлено, що виконавець надає сільськогосподарські послуги ще на 200 га. землі.

Проте, продовжує прокурор, вищевказані договори не відповідають вимогам чинного законодавства та суперечать інтересам держави з наступних підстав.

Відповідно до п.п.4.8., 4.9 ст. 4 Статуту ДПДГ «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної Академії Аграрних Наук України (далі Статуту) передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні Господарства, не допускається.

Договір про надання послуг № 1 від 18.04.12р. та додаткову угоду № 1 від 02.11.2012р. укладено самостійно без погодження з Національною академією аграрних наук України.

Дані договори суперечать вимогам ст.14 Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та порушують інтереси держави, а відтак є підстави для визнання їх недійсними.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.06.2014р. (суддя Гурин М.О.) порушено провадження у справі та справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 10.07.2014 року.

У судовому засіданні 10.07.2014 року оголошено перерву до 22.07.2014 року.

В своєму відзиві на позов відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що при укладенні оспорюваного договору сторонами дотримано загальні вимоги, встановленні ст.203 Цивільного кодексу України, зазначений договір не суперечить законодавству, так як місить елементи договорів про надання послуг та договорів підряду, а тому є змішаним договором відповідно до ст.628 ЦКУ, не потребує погоджень з президією НААН України, оскільки не є договором оренди, при його укладенні не відбулося ніякого вилучення або відчуження землі, даним договором Замовник (ДПДГ «Центральне») не обмежується в здійсненні своїх прав на користування та володіння земельними ділянками.

В своєму відзиві на позов відповідач 2 також заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.07.2014 року у зв'язку із залученням третіх осіб та необхідністю у витребуванні додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

11.08.2014 року від Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області надійшло письмове пояснення, в якому інспекція зі своєї сторони позовні вимоги прокурора підтримує, посилаючись на те, що законодавством не передбачено надання із земель постійного користування в оренду земельних ділянок фізичним та юридичним особам без згоди власника землі; відповідач -1 заключив вищезазначені договори незаконно, тобто це прихована оренда, а відтак договір № 1 від 18.04.2012р. та додаткова угода № 1 від 02.11.2012р. підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка площею 700 га має бути звільнена.

Ухвалою суду від 12.08.2014 року за клопотанням відповідачів та третьої особи розгляд справи було відкладено на 26.08.2014 року та зобов'язано сторони надати додаткові докази для вирішення справи по суті.

Розпорядженням від 26.08.2014 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з перебуванням судді Гурина М.О. у щорічній черговій відпустці справу передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 26.08.2014 року задоволено заяву прокурора про збільшення позовних вимог, згідно з якою останній просить визнати недійсним договір № 1 від 18.04.2012р., додаткову угоду № 1 від 02.11.2012р., додаткову угоду №2 від 09.09.2013р. та звільнити земельну ділянку площею 700 га, вартістю 8010979,68 грн. Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 15.09.2014 року.

Таким чином предметом позову у справі № 926/975/14 є вимоги наступного змісту: визнання недійсним договору № 1 від 18.04.2012 р., додаткової угоди № 1 від 02.11.2012р. додаткової угоди №2 від 09.09.2013р. та звільнення земельної ділянки площею 700 га, вартістю 8010979,68 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 01.10.2014 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача 2, третьої особи - Національної академії аграрних наук України та з метою встановлення фактичних обставин справи зобов'язано сторони надати додаткові докази.

Ухвалою суду від 01.10.2014 року за клопотанням відповідачів розгляд справи було відкладено на 15.10.2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2014 року представники відповідачів звернулися з письмовими поясненнями та клопотаннями, а саме:

Відповідач 1 - просить припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору № 1 від 18.04.2012р. та додаткової угоди № 1 від 02.11.2012р. в зв'язку з відсутністю предмету спору, та відмовити в задоволенні позову в частині звільнення земельної ділянки площею 700 га., своє клопотання останнім обґрунтовує тим, що між відповідачами 10.07.2014 року було укладено договір № 805/07-01, розділом 9 якого встановлено, що усі раніше укладені між сторонами договори з питання вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках ДП «ДГ Центральне» вважаються такими, що втратили чинність, за винятком Додатку № 1 до Договору про надання послуг № 1 від 18.04.2012р., що ж стосується звільнення земельної ділянки, продовжує відповідач 1, то враховуючи що згідно оспорюваного договору не відбулося ніякого вилучення чи відчуження земельних ділянок на користь відповідача 2, а відтак не має підстав для її повернення.

Відповідач 2 - в свою чергу в своєму клопотанні просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що між сторонами оспорюваного договору укладено інший договір від 10.07.2014р., згідно з умовами якого всі попередні договори втратили чинність.

Прокурор в усній формі проти заявлених клопотань відповідачів заперечив.

Ухвалою суду від 15.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2014 року та зобов'язано сторін надати додаткові докази по справі.

21.10.2014 року від третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, при цьому інспекція зазначила, що підтримує свої письмові пояснення на позов.

23.10.2014 року від відповідача -1 надійшли додаткові пояснення на позов, в яких він підтримує свої заперечення викладені у відзиві на позов.

23.10.2014 року від прокурора надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень бувшого директора Дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України ОСОБА_9, який стверджує, що він не підписував додаткову угоду № 2 від 09.09.2013р. Крім того, прокурор просить викликати ОСОБА_9, як посадову особу для дачі пояснень.

У відповідності до вимог ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Проте прокурором не обґрунтовано свого клопотання, а відтак суд не вбачає підстав для виклику громадянина ОСОБА_9 для дачі пояснень.

До початку судового засідання від Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення в яких останній підтримує позовні вимоги прокурора, з наступних підстав.

25.12.2013 року Президією Національної Академії аграрних наук України було прийнято Постанову, якою скасовано пункт 2 постанови Президії УААН від 30.06.1999 року «Про створення державного дослідного господарства «Центральне», яким передано ДПДГ «Центральне» 2652 гектари землі в постійне користування.

26.03.2014 року Президією Національної Академії аграрних наук України було прийнято Постанову, якою пункт 1 Постанови зазначеної вище викладено в такій редакції: «Пункт 2 Постанови Президії УААН від 30.06.1999р. «Про створення державного дослідного господарства «Центральне» скасувати в частині передачі землі ДПДГ «Центральне». Таким чином, згідно з Постановою від 25.12.2013р. землі від ДПДГ «Центральне» передані Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Карпатського регіону. Отже, НААК вважає що оспорюванні договори укладені з порушенням Статуту ДГ «Цетральне».

В своїх поясненнях третя особа також просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Аналогічні письмові пояснення надала і третя особа - Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Карпатського регіону.

Розглянувши клопотання відповідача -1 про припинення провадження у справі слід зазначити, що згідно з умовами пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, проте в даному випадку відповідач зазначив, що договором №805/07-01 від 10.07.2014 року встановлено, що всі раніше укладені між сторонами договори з питання вирощування сільськогосподарської продукції вважаються такими що втратили чинність за винятком додатку № 1 до Договору про надання послуг № 1 від 18.04.2012 року. Отже предмет спору станом на день розгляд справи не відсутній, а тому суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.10.2014 року прокурор просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В свою чергу відповідачі заперечують проти позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення всіх повноважених представників сторін та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно актів на право постійного користування землею № А-000003 від 10.02.1993р. та № А-000004 від 03.06.1993р. землі площею 2187,5 га. та відповідно 825,3 га належать Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідні станції Української Академії Аграрних Наук м.Чернівці та Чернівецькі державній сільськогосподарській дослідній станції (Вашківецьке відділення) Української академії аграрних наук правонаступником яких є Буковинський інститут агропромислового виробництва Української Академії Аграрних Наук та в подальшому Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної Академії Аграрних Наук. Зазначені землі надані для науково-дослідної і виробничої діяльності.

Постановою Президії Української Академії аграрних наук від 30.06.1999 року було створено державне дослідне господарство «Центральне» Чернівецької державної сільськогосподарської станції на самостійному балансі. Згідно з пунктом 2 цієї постанови землі - 2652 га. були передані новоствореному дослідному господарству.

Згідно з п.4 наказу Національної академії аграрних наук № 322 від 24.11.2011 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Центральне» Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук» підпорядковане Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Листом № 142 від 14.05.2014 року Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція підтвердила, що державні акти на право постійного користування на Державне дослідне господарство «Центральне» не перероблялися.

Листом відділ держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області Державного агентства земельних ресурсів України № 733/02/03-14 від 19.05.2014р. підтвердило інформацію, що Державне підприємство «Дослідне господарство «Центральне» має в постійному користуванні землі, які знаходяться на території Вашківецької міської ради, Замостянської сільської ради, Карапчівської сільської ради, Слобода-Банилівської сільської ради.

Своїм листом від 23.05.2014р. № 10-08/193 Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області також підтвердила, що ДП «Дослідне господарство «Центральне» має у користуванні землі, проте всупереч вимогам Земельного кодексу України не оформило за собою право постійного користування земельними ділянками.

18.04.2012р. між Державним підприємством «Дослідне господарство «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних Наук України» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір №1 про надання сільськогосподарських послуг (далі - Договір № 1).

У відповідності до п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати сільськогосподарські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками №1 (виробничою програмою з плановими витратами, передбаченими для виконання виробничої програми), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно до п.п.2.1-2.1.5 договору до характеристики робіт відноситься піготовка земельних ділянок до посівних робіт, внесення міндобрив та пестицидів, внесення засобів захисту рослин, посів та догляд за посівами, збирання та сушка врожаю.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами виконання виробничої програми за цінами сформованими на час розрахунку.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Замовник зобов'язаний провести розрахунки із Виконавцем по закінченні всіх робіт визначених у розділі 2, за винятком понесених власних затрат.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що Виконавець проводить оплату за надання Замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощування сільськогосподарських культур у сумі 250000 грн., на рік в тому числі ПДВ 20%.

Виконавець проводить оплату за надання Замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур у сумі 250 000 грн. на рік в тому числі ПДВ 20% безготівковим платежем на банківський рахунок Виконавця на підставі виставлених рахунків або готівкою у касу Виконавця (п.3.4 Договору).

При цьому сторони визначили у п.4.1.4 Договору, що Виконавець зобов'язаний в 5 денний строк з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.2.1 Договору подати Замовникові на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт та передати по товарній накладній зібраний врожай.

В свою чергу Замовник зобов'язаний прийняти виконані Виконавцем роботи та підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт Виконавцем протягом 5 днів з дати одержання названого акта від Виконавця та оплатити Виконавцю роботи, визначені у п.2.1 Договору, в розмірах і в строки, встановлені Договором (п.п.4.2.1, 4.2.2 п.4.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 2 років 11 місяців з правом подальшої пролонгації, але у даному випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Даний договір був погоджений директором Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.

02.11.2012 року сторонами було підписано додаткову угоду до Договору №1 від 18.04.2012р., відповідно до якої сторони збільшили ціну за надання методичних рекомендацій на суму 200 тис. грн. та встановлено, що Виконавець надає сільськогосподарські послуги ще на 200 га. землі.

09.09.2013 року між тими ж сторонами було підписано додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору № 1 про надання сільськогосподарських послуг від 18.04.2012р. та додаткової угоди №1 до нього від 02.11.2012р.

Згідно додаткової угоди № 2 від 09.09.2013р. сторони внесли зміни в:

п. 1.1 Договору, за яким Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати сільськогосподарські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками №1 на загальній площі земельних ділянок 500 га у 2013, 2014 році (згідно з виробничою програмою з плановими витратами, передбаченими для виконання виробничої програми), які є невід'ємною частиною даного договору;

п.3.4 Договору за яким Виконавець проводить оплату за надання Замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння у 2013р. у сумі 250 000 грн. на рік в тому числі ПДВ 20%, а в 2014р. у сумі 500000 грн. безготівковим платежем на банківський рахунок Замовника на підставі виставлених рахунків або готівкою у касу Замовника на протязі 30 днів після підписання Сторонами Акту виконаних робіт;

п.4.1.4 п.4.1 за яким в 5 денний строк з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.2.1 Договору подати Замовникові на підписання Акт здачі-приймання виконаних робіт, передати на склад Замовника по товарній накладній зібраний врожай, який вирощений Виконавцем на земельній ділянці Замовника та є власністю Замовника, після сплатити Виконавцю вартість наданих послуг;

Такі самі зміни були внесені і в додаткову угоду №1 від 02.11.2012р. до Договору № 1 від 18.04.2012р.

Аналіз вказаних положень договору № 1 від 18.04.2012р. (з урахуванням додаткових угод № 1 та №2) свідчить, що фактично відповідач 1 зобов'язався передати відповідачу 2 у строкове платне користування земельну ділянку з метою використання останнім для вирощування сільськогосподарських культур.

Як свідчать ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених ч.8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно до п.7 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст.4 Статуту ДПДГ «Центральне» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної Академії Аграрних Наук (далі - Статут) використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії, Статуту Інституту та Статуту Дослідної станції, якій підпорядковане Господарство, а також цього Статуту.

Пунктами 4.8, 4.9 даного Статуту передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні Господарства, не допускається. Земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні Господарства та використовується для виробництва товарної сільськогосподарської продукції або для іншої господарської діяльності, може використовуватись без зміни цільового призначення суб'єктами господарювання, заснованими на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності), створеними за участю Господарства, яке зберігає при цьому право на свої земельні ділянки.

Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є національна академія наук України, галузеві академії наук.

Згідно із п.30 ч.1 ст.36 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Пунктом 4.2 Статуту товариства встановлено, що порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Як свідчать матеріали справи та письмово підтверджують відповідачі, відповідачем 2 за Договором № 1 від 18.04.5012 року фактично було отримано у користування земельну ділянку площею 700 га.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі визнається договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, наймом (орендою) вважається строкове та платне користування чужим майном.

В контексті викладеного суд зазначає, що укладений між відповідачами договір про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 18.04.2012р. та додаткові угоди, як вказує і прокурор в позовній заяві, фактично є договором оренди, процедура укладення та зміст якого повинні відповідати вимогам законодавства, яке регулює відносини щодо оренди державного майна, оскільки будівлі, споруди, а також земельні ділянки, закріплені відповідачем -1, являються державною власністю.

Імперативною нормою частини першої ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 120 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно з п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Державну реєстрацію договір не пройшов.

Момент укладення договору регламентується ст. 640 ЦК України, частиною другою якої визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як встановлено в ході розгляду справи, передбачені законом певні дії, які повинні були передувати укладенню договору (здійснення експертної оцінки земельної ділянки, проведення конкурсу тощо) сторонами за договором вчиненні не були.

Це означає, що договір не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обов'язки сторін, оскільки він не створює правових наслідків і не є підставою виникнення господарських зобов'язань. Таким чином, під час вирішення спірних питань у судовому порядку, сторони втрачають можливість посилатися на господарський договір, як на підставу виникнення будь-яких зобов'язань за таким договором, у якому не досягнуто згоди з усіх істотних умов, а значить, який є неукладеним.

За таких обставин суд зазначає, що договір є неукладений, а недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

Пленум Вищого господарського суду України в своїй постанові № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з абзацом 4 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). В абзаці 6 цього пункту зазначено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Щодо обґрунтування прокурором позовної вимоги тим, що нібито договір являється прихованим договором (удаваним) суд зазначає наступне.

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В даному випадку, укладаючи договір, який по своєму змісту та своїй правовій природі є договором оренди землі, сторони лише неправильно його назвали договором про надання послуг.

Наведене дозволяє зробити єдиний правильний висновок про те, що укладання договору без дотримання вказаних вище вимог законодавства щодо передачі в оренду земельної ділянки зовсім не свідчить, що він є удаваним, оскільки він не прикриває інший реальний правочин.

Що ж стосуться вимоги прокурора про звільнення приватним підприємцем ОСОБА_2 земель відповідно до додатку № 1 до договору № 1 від 18.04.2012р. та додаткових угод до нього на яких вирощується с/г культури площею 700 га. вартістю 8010979,68 грн., то прокурором не визначено де знаходяться землі, які слід звільнити, межі земель, які саме землі слід звільнити, не має акту передачі земель ПП ОСОБА_2

Отже, вимога прокурора про звільнення земель є необґрунтованою.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги прокурора є необґрунтованими та не доведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 30.10.2014 року

Суддя С.М. Гушилик