Рішення № 41138364, 21.10.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 916/3118/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Прокурор: Незовибатько О.В. /посвідчення/;

Від позивача: Краснощок О.О. за довіреністю № 2898/10 від 12.08.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення 86 306,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі по тексту - ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт") про стягнення в дохід держави шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону земельних ресурсів в розмірі 86 306,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом вчинення відповідачем порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також відмовою ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" компенсувати суму завданих навколишньому середовищу збитків у добровільному порядку.

Відповідно до наданих пояснень, позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.

В свою чергу, ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 588 від 18.10.2013р. в період з 04.11.2013р. по 22.11.2013р. було призначено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з боку ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт", про проведення якої на адресу відповідача було направлено відповідне повідомлення та видано направлення на проведення перевірки № 100780 від 18.10.2013р.

У відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; надалі за текстом -Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища") завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

За результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження із відходами та небезпечними хімічними речовинами Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було складено акт, який було підписано керівником ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" без зауважень. Із названого акту вбачається зокрема встановлення факту засмічення земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача, на території портового перевантажувального комплексу ВПК-3 в тилу 26 причалу, про що було складено схему від 13.11.2013р.

В свою чергу, відповідно до вищезазначеної схеми, було встановлено факт засмічення п'яти ділянок, а саме: 1) ділянка № 1 із розмірами: ширина 0,9 м, довжина 0,9м., висота у трьох точках 0,17м, 0,19 м. та 0,17 м., засмічення - шина відпрацьована на відкритому грунті; 2) ділянка № 2 із розмірами: ширина 0,9 м., довжина 0,9м., висота у трьох точках: 0,17 м., 0,19 м. та 0,17; засмічення - шина відпрацьована на відкритому грунті; 3) ділянка № 3 із розмірами: ширина 1,9 м., довжина 8,2 м., висота у трьох точках: 0,66 м., 1,43 м. та 1,25м, засмічення - відходи деревини, відходи металевого канату на відкритому грунті; 4) ділянка № 4 із розмірами: довжина 1,84 м., ширина 2,77 м., висота у трьох точках: 0,61 м., 0,72 м. та 0,4 м., засмічення - відходи деревини на відритому грунті; 5) земельна ділянка № 5 із розмірами: ширина 4,7 м., довжина 4,10 м., висотка у трьох точках: 0,59 м., 1,58 м. та 0,27 м., засмічення - відходи деревини на відкритому грунті. Вказана схема була підписана представниками ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" без будь-яких зауважень.

У зв'язку із виявленням в процесі перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства факту засмічення земельної ділянки шинами відпрацьованими, відходами деревини, канатами металевими відпрацьованими безпосередньо на відкритому грунті на території ВПК № 3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" в тилу причалу № 26, що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України „Про відходи", ст. 96 Земельного кодексу України, інспектором Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря було складено протокол про адміністративне правовопорушення № 102383 від 21.11.2013р., яким зафіксовано факт вчинення начальником вантажно-перевантажувального комплексу № 3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" Лебзяк Сергієм Івановичем, на якого покладено відповідальність за дотримання норм охорони навколишнього середовища та нагляд за виконанням підрозділами вимог природоохоронного законодавства підпорядкованого йому підрозділу, адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після отримання інформації від Відділу Держземагенства у м. Ізмаїл Одеської області про нормативну грошову оцінку станом на 01.01.2013р. 1 кв.м. земельних ділянок, на яких розташовані структурі підрозділи ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт", Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було здійснено розрахунок розмірів шкоди від засмічення земель від 20.03.2014р. за формулою № 6, передбаченою Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 27.10.1997р. № 171. В результаті здійснених розрахунків, позивачем було визначено, що розмір шкоди від засмічення відповідачем п'яти земельних ділянок складає 86 306,22 грн.

З метою відшкодування суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу у зв'язку із засміченням земельних ділянок, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було надіслано на адресу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" претензію № 10006 від 24.03.2014р. на суму 86 306,22 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку із викладеними обставинами, а саме відмовою ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" здійснити відшкодування суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу у зв'язку із засміченням земельних ділянок, в розмірі 86 306,22 грн., прокурор був змушений звернутись до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вирішуючи даній спір господарський суд бере до уваги положення п. 1.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744, у відповідності до яких відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Враховуючи заявлену прокурором в інтересах держави в особі позивача вимогу про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем водного законодавства, що є вимогою про застосування цивільно-правових наслідків названого екологічного правопорушення, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів цивільного законодавства, яким врегульовано загальні підстави виникнення у особи обов'язку відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється в тому числі будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

При цьому, у п. 1.6 названих роз'яснень наголошено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування завданої особою майнової шкоди, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" елементів складу цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу екологічного правопорушення.

Так, факт порушення відповідачем у спірних правовідносинах вимог природоохоронного законодавства підтверджується актом перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження із відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеним Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому, серед іншого, зазначено про виявлення факту засмічення земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача, на території портового перевантажувального комплексу ВПК-3 в тилу 26 причалу, про що було складено схему від 13.11.2013р. В свою чергу, із вказаної схеми вбачається, що відповідачем було засмічено п'ять земельних ділянок наступними відходами: шинами відпрацьованими, відходами деревини та металевим канатом, які розміщені на відкритому грунті.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відходи" від 05 березня 1998 року N 187/98-ВР (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про відходи") відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.

В свою чергу, відповідно до Державного класифікатору відходів ДК 005-96, що затверджений і введено в дію наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 р. N 89, об'єктами класифікації у КВ є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров'я людей або з метою повторного їх залучення у господарську діяльність як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов'язані з відходами. Відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. До вказаного класифікатору відходів включені зокрема наступні відходи із відповідним кодом: 0201.2.1.03 Сучки, гілки, верхів'я дерев; 6000.2.9.03 Шини, зіпсовані перед початком експлуатації, відпрацьовані, пошкоджені чи забруднені під час експлуатації; 6000.3.1.05 Канати сталеві відпрацьовані

Таким чином, сторонні предмети, що були виявлені позивачем на території ВПК-3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" та наявність яких на відкритому грунті була кваліфікована як засмічення земельної ділянки, є відходами в розумінні положень чинного законодавства.

Згідно з п. з ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Статтею 33 Закону України „Про відходи" передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про охорону земель" від 19 червня 2003 року N 962-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про охорону земель" ) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

В силу положень ст. 46 Закону України „Про охорону земель" підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

В свою чергу, згідно з п.п. 1.1, 2, 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 р. N 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 квітня 2007 р. N 149), далі по тексту - Методика, вказана методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів. Засміченням земель є наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, несанкціоноване розміщення відходів на відритій земельній ділянці прямо заборонено вищенаведеними положеннями закону та кваліфікується як засмічення земель.

У відповідності до п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Положеннями п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт несанкціонованого розміщення відповідачем на земельній ділянці, що перебуває у нього в постійному користуванні, відходів підтверджений актом перевірки та план-схемою до нього, які складені Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря, а також враховуючи, що вчиненні вказаних дій прямо заборонено законом, господарський суд доходить висновку про доведеність факту засмічення з боку ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" земельної ділянки, на якій розташований його структурний підрозділ - вантажно-перевантажувальний комплекс 3.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання незаконними дій позивача при проведенні вказаної перевірки. Що стосується посилань відповідача на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2013р. по справі № 500/8267/13-а, якою було скасовано винесену на підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення № 102383 від 21.11.2013р. постанову Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про притягнення начальника вантажно-перевантажувального комплексу № 3 ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" Лебзяка С.І. до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на наведену законодавчу норму, постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2013р. по справі № 500/8267/13-а, яка ухвалена в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, не може мати преюдиціального значення для даної справи, оскільки скасування вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності начальника ВПК-3 Лебзяка С.І. не спростовує факт вчинення спірного екологічного порушення з боку ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" та ніяким чином не свідчить про незаконність дій Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря при проведенні нею перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" на той факт, що надані ним на підтвердження прибирання гілок деревини, які були скріплені металевим канатом, а також відпрацьованих шин у день виявлення наявності вказаних відходів на території ВПК-3, виключно підтверджують засмічення відповідачем земельних ділянок на власній території, при цьому тривалість факту такого засмічення, в даному випадку, не має правового значення.

Що стосується визначеної позивач суми збитків в розмірі 86 306,22 грн., що були завдані навколишньому природному середовищу у спірних правовідносинах, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 1.2, 5.5 Методики, нею встановлений порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Р ШЗ = А х Б х Г ОЗ х П ДЗ х К ЗЗ х К НВ х К ЕГ, де: Р ШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2; П ДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м 2; К ЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; К НВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку розміру шкоди від засмічення земель від 20.03.2014р., господарський суд зазначає, що вказаний розрахунок було здійснено окремо для кожної із п'яти засмічених відповідачем земельних ділянок за формулою № 6, яка передбачена п. 5.5 Методики, із застосуванням правильних вихідних даних. У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про правильність визначення позивачем та прокурором суми збитків, що завдані навколишньому природному середовищу у спірних правовідносинах, в розмірі 86 306,22 грн.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце на земельних ділянках, які використовуються відповідачем на праві постійного користування у власній господарській діяльності, що сторонами по справі визнавалось. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують необхідний причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим порушенням та завданими ним збитками.

При цьому, як було зазначено вище, вина правопорушника при притягнення особи до деліктної відповідальності законодавчо презумується та може бути спростована самим порушником. Проте, всупереч положенням ст.ст. 32, 33 ГПК України відповідачем не було доведено суду факту відсутності його вини у вчиненні спірного екологічного правопорушення.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом л ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відходи" передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Таким чином, господарський суд доходить висновку про наявність у діях ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" всіх необхідних елементів складу цивільного (екологічного) правопорушення у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, із відповідача слід стягнути на користь держави компенсацію шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону земельних ресурсів в сумі 86 306,22 грн.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст.ст. 34, 35, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 1, 17, 33, 43 Закону України „Про відходи" від 05 березня 1998 року N 187/98-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 35, 46 Закону України „Про охорону земель" від 19 червня 2003 року N 962-IV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1, 1.5, 2, 3.2, 3.3, 5.5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 р. N 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 квітня 2007 р. N 149), п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, позов прокурора, пред'явлений в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь держави компенсації шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону земельних ресурсів в сумі 86 306,22 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України шляхом присудження відповідної суми до стягнення в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 32 - 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815/ на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону земельних ресурсів в розмірі 86 306 грн. 22 коп. /вісімдесят шість тисяч триста шість грн. 22 коп./ на рахунок: УДКСУ в м. Ізмаїл, код ЄДРПОУ 37977316, р/р 33116331700014, банк Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100. Наказ видати.

3. Стягнути з державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Ізраїльську об'єднану державну податкову інспекцію судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 27.10.2014р.

Суддя С.П. Желєзна