Рішення № 41138216, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11022/14 13.10.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ПАТ "Укртелеком"

до Військової частини А 0351

про стягнення 4 986 527,56 грн.

Представники:

від позивача: Ковтун О.П. - представник за довіреністю № 3055 від 02.09.2014 року;

від відповідача: Роллер В.М. - представник за довіреністю № 116 від 22.01.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ПАТ "Укртелеком до Військової частини А 0351 про стягнення 4 986 527,56 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ПАТ "Укртелеком та Військовою частиною А 0351 укладено договір № 3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 25.03.2013 року.

Відповідно до п. 4.6. договору, оплата проводиться до 20 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок учасника. При оплаті зазначеної послуги нараховується податок на додатну вартість по ставці, яка діє на момент оплати.

Відповідачем рахунок за травень 2014 року оплачено частково в розмірі 280 706,07 грн., а сума в розмірі 206 770,11 грн. залишилась не оплаченою, і в подальшому рахунки з червня 2013 року по 2014 року включно відповідачем не оплачувались, а борг відповідача за послуги з травня 2013 року по лютий 2014 року включно складає 4 621 554,89 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Військової частини А 0351 заборгованості за договором № 3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 25.03.2013 року в розмірі 4 448 656,11 грн., пені в сумі 134 567,40 грн., 3 % річних в розмірі 63 907,26 грн., індекс інфляції в розмірі 166 498,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року виправлено допущену описку в ухвалі господарського суду міста Києва від 06.06.2014 року.

У судовому засіданні 14.07.2014 року оголошено перерву до 21.07.2014 року.

У судовому засіданні 21.07.2014 року оголошено перерву до 12.08.2014 року.

12.08.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідач - документи по справі.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/11022/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/11022/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року прийнято справу до провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року розгляд справи відкладено на 07.10.2014 року, у зв'язку із неявкою представника позивача у судове засідання.

У судовому засіданні 07.10.2014 року оголошено перерву до 13.10.2014 року.

09.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну суми позовних вимог.

В судовому засіданні 13.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зміну суми позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 172 898,78 грн., індексу інфляції в розмірі 571 072,52 грн., пені в розмірі 169 185,98 грн., три відсотки річних в розмірі 109 012,97 грн. та покласти судові витрати в розмірі 73 080,00 грн. на відповідача.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд міста Києва розцінює заяву про зміну суми позову вих. № 6223-80С321-8000320 від 08.09.2014 року, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій виніс на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

25.03.2013 року між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ПАТ "Укртелеком та Військовою частиною А 0351 укладено договір № 3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1. договору, учасник надає замовнику у 2013 році на постійні основі послуги щодо пропускання трафіку мережами проводового електрозв'язку (код за ДК 016-2010-61.10.2), згідно додатків № 1 та № 2 до договору, а замовник - приймає та сплачує вартість наданих послуг. Також, учасник за окремими замовленнями надає замовнику послуги щодо пропускання трафіку мережами проводового електрозв'язку в тимчасове або тимчасом-періодичне користування, а замовник приймає та сплачує вартість наданих послуг.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування послуги: послуги щодо пропускання трафіку мережами проводового електрозв'язку.

Відповідно до п. 2.1. договору, учасник надає замовнику канали (тракти) електрозв'язку згідно замовлених характеристик та режиму роботи. Якість роботи каналів (трактів) електрозв'язку відповідача діючим технічним нормам.

Згідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, виставлення учасником рахунку за канали постійного користування проводиться щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів в розрахунковому періоді. Виставлення учасником рахунку за канали тимчасового та тимчасово-періодичного користування проводиться один раз на два місяці виходячи з фактичної кількості годин їх роботи.

Відповідно до п. 4.4. договору вартість послуг встановлюється згідно з діючими тарифами. При зміні тарифів вартість послуги змінюється та вноситься до додатків № 1, 2.

Згідно до п. 4.5. договору, при зміні кількості або призначення наданих у користування замовнику каналів, нові дані відображаються у щомісячних рахунках та додатках до них.

Відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 25.03.2013 року що підтверджується актами задавання-приймання та рахунками (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.6. договору, оплата проводиться до 20 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок учасника. При оплаті зазначеної послуги нараховується податок на додатну вартість по ставці, яка діє на момент оплати.

Згідно з п. 4.7. договору, у разі виявлення замовником розбіжностей у розрахунках, їх корегування проводиться в наступних рахунках за узгодженням із замовником.

Відповідно д п.п. 6.1.3. п. 6.1. договору замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за організацію та користування каналами.

Згідно з п.п. 6.4.1. п. 6.4. договору, учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № 3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 25.03.2013 року у розмірі 172 898,78 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 571 072,52 грн. та 3% річних в розмірі 109 012,97 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в сумі 571 072,52 грн. та 3% річних в розмірі 109 012,97 грн.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню яка, станом на 06.10.2014 року становить 169 185,89 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно до п. 7.6. договору, при невиконанні пункту 6.1.3. (у разі затримки оплати) та п. 4.6., замовник сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. В разі зазначеної затримки оплати понад один місяць, учасник має право через місяць після отримання замовником письмового попередження, відмовити в подальшому наданні послуги та розірвати даний договір. Припинення надання послуги та розрив договору не звільняє замовника від оплати заборгованості. Учасник має право стягувати суму боргу в судовому порядку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні 13.10.2014 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати те, що військова частина А 0351 не сплатила рахунки за надані послуги через брак фінансування з державного бюджету на Збройні Сили України.

Крім того, відповідач з основної суми заборгованості в розмірі 4 621 554, 89 грн. сплатив значну суму в розмірі 4 448 656,11 грн.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до абз.4 п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, 34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0351 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 09965650) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі філії централізованого продажу послуг публічного акціонерного товариства "Укртелеком (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 36282159) основний борг в розмірі 172 898 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) 78 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за угодою в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 571 072 (п'ятсот сімдесят одна тисяча сімдесят дві) грн. 52 коп. та 109 012 (сто дев'ять тисяч дванадцять) грн. 97 коп. 3 % річних, а також 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий