Рішення № 41138145, 24.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.14р. Справа № 904/5869/14За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 81 904 грн. 22 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Ткаченко Р.Ю., дов. № 51/10 від 19.09.14р.;

від відповідача: Чермошенцев А.В., дов. №989 від 20.10.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з позовом до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" про стягнення 57 352 грн. 68 коп. основної заборгованості, 4 030 грн. 17 коп. пені, 4 014 грн. 68 коп. штрафу, 14 228 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 2 278 грн. 11 коп. 3 % річних .

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-235 від 28.05.12р. щодо повної та своєчасної оплати заборгованості.

Відповідач позов визнав частково. У відзиві зазначив, що повністю визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 57 352 грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 2 278 грн. 11 коп. та інфляційних втрат в сумі 14 228 грн. 58 коп. Щодо решти позовних вимог, із посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені та 7% штрафу, обґрунтовуючи клопотання тим, що виробнича діяльність підприємства за перше півріччя 2014р. була збитковою; наявна значна заборгованість населення перед підприємством та заборгованість з компенсації різниці в тарифах на теплову енергію тощо. Просив суд врахувати ступінь виконання зобов'язань перед позивачем, майновий стан КП "Марганецьтепломережа" та соціальну значимість підприємства для функціонування інфраструктури міста та задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, належних до стягнення.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2014 № 592 справу № 904/5869/14, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з перебуванням судді Рудь І.А. у відпустці, передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 21.10.2014 (суддя Ярошенко В.І.).

У зв'язку із виходом судді Рудь І.А. з відпустки, на підставі доповідної записки судді Ярошенко В.І. від 14.10.14р. справу №904/5869/14 передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 15.10.14р. справи прийнята до провадження суддею Рудь І.А., розгляд справи призначено на 21.10.14р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.05.12р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитор) та Комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-235 (надалі-Договір), відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - „реструктуризація"), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.10р. №06/10-1339-БО-3 (надалі-Договір поставки природного газу) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього Договору, складає 1 966 378 грн. 00 коп. (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), станом на 31.03.12р., що підтверджується Актом звірки розрахунків.

За умовами п. 2.2 Договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі-Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Як зазначає позивач, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.14р. по справі № 904/9585/13 з відповідача за спірним договором стягнуто заборгованість за період червень 2012р. - листопад 2013р. в сумі 85 228 грн. 32 коп., яке виконане відповідачем частково на суму 8 200 грн. 00 коп.

У зв'язку із невиконанням вказаного судового рішення відповідачем, позивач на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та вимагає стягнути з КП „Марганецьтепломережа" суму 9 492 грн. 89 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з грудня 2013р. по червень 2014р. та суму 1 596 грн. 19 коп. - 3% річних за період з 01.12.13р. по 25.07.2014р.

Крім того, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань згідно узгодженого сторонами графіку погашення заборгованості, відповідач у визначені Договором строки не сплатив на користь позивача суму основного боргу в розмірі 57 352 грн. 68 коп. за період з грудня 2013р. по червень 2014р. (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 цього Договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

Згідно розрахунку позивача, виконаного по кожному місяцю спірного періоду окремо, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 4 030 грн. 17 коп. та 4 014 грн. 68 коп. штрафу.

Із посиланням на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу в розмірі 57 352 грн. 68 коп. та вимагає стягнути з відповідача суму 4 735 грн. 69 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з грудня 2013р. по червень 2014р. та суму 681 грн. 92 коп. - 3 % річних за період з 01.12.13р. по 25.07.14р.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства.

Як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості перед позивачем відповідно до умов спірного Договору за період з червня 2012р. по листопад 2013р. в сумі 77 028 грн. 32 коп. та за період з грудня 2013р. по червень 2014р. в сумі 57 352 грн. 68 коп. Одночасно, відповідачем визнано позовні вимоги в частині нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 57 352 грн. 68 коп., 2 278 грн. 11 коп. 3% річних та 14 228 грн. 58 коп. індексу інфляції - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4 030 грн. 17 коп. та 7%штрафу в розмірі 4 014 грн. 68 коп. суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, нарахування позивачем пені та штрафу передбачено умовами Договору та є правомірним.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, обґрунтовуючи клопотання докладно викладеними у запереченнях на позов обставинами та наданими на їх підтвердження доказами.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, що відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені й штрафу, позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Крім того, відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу та в межах наявних грошових коштів здійснює погашення заборгованості перед позивачем. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, зменшивши нараховані позивачем пеню та 7% штрафу на 50% до 2 015 грн. 09 коп. та 2 007 грн. 34 коп. відповідно. В решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лесі Українки, б. 4-А, код ЄДРПОУ 02128112) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, код ЄДРПОУ 31301827) 57 352 грн. 68 коп. (п'ятдесят сім тисяч триста п'ятдесят дві грн. 68 коп.) основного боргу, 2 015 грн. 09 коп. (дві тисячі п'ятнадцять грн. 09 коп.) пені, 2 007 грн. 34 коп. (дві тисячі сім грн.. 34 коп.) штрафу, 14 228 грн. 58 коп. (чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім грн. 58 коп.) інфляційних втрат, 2 278 грн. 11 коп. (дві тисячі двісті сімдесят вісім грн. 11 коп.) 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І. А. Рудь

Повне рішення складено - 27.10.14р.