Постанова № 41136459, 16.10.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2951/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Меренич І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, представник - Якимчук В. В.,

відповідача: відділ Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції, представник - Гудем'юк І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2014 по ВП № 41973468, визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 червня 2014 року ВП № 41973468.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем грубо порушено вимоги ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а постанова про повернення виконавчого документу є необґрунтованою, так як посилання на акт від 25 червня 2014 року не можуть братися до уваги, оскільки за справжнім місцем проживання боржника ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, виконавчі дії не проводилися. Тому висновки, викладені в акті перевірки, є передчасними та не відповідають дійсності, а отже не можуть бути підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у його задоволенні, зокрема, вказуючи на те, що в межах зведеного виконавчого провадження вжито заходів для виявлення майна боржника, однак такі заходи виявилися безрезультатними. Крім того, вказує на те, що оскаржувана постанова направлена на адресу стягувача із запізненням у зв'язку з відсутністю поштових марок.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

У судовому засіданні встановлено, що 07 лютого 2014 року на виконання виконавчого листа по справі № 2а-0770/2755/11, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності штрафні та фінансові санкції у сумі 6227,47 грн. старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Гудемюк І. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 52).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 17 березня 2014 року відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41973468 (а.с. 48).

08 травня 2014 року винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 41973468 (а.с. 46) та постанова про арешт коштів боржника (а.с. 40).

Як вбачається із матеріалів справи, в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було вжито ряд виконавчих дій, а саме: 19 березня 2013 року внесено відомості про реєстрацію обтяження до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна - витяг № 40162616 (а.с. 45); 20 березня 2013 року внесено відомості про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі прав на нерухоме майно - витяг № 1406240 (а.с. 44); 22 березня 2013 року до Рахівського районного суду направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_3 - ухвала Рахівського районного суду від 26 березня 2013 року (а.с. 32-33).

Крім того, 30 квітня 2014 року надіслано запити до реєструючих майно установ - до управління Пенсійного Фонду України в Рахівському районі, Рахівського ВРЕВ УДАІ, управління Держземагенства у Рахівському районі.

Як вбачається із відповідей на запити з управління Держземагенства у Рахівському районі - державних актів на право приватної власності на землю за ОСОБА_3 не зареєстровано (а.с. 36); ВРЕВ УДАІ - згідно бази даних АІС "Автомобіль" за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 36); управління Пенсійного Фонду України у Рахівському районі - ОСОБА_3 на обліку не перебуває (а.с. 37).

02 травня 2014 року сформовано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців з індексним номером 55838781. Згідно даної довідки у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а.с. 34-35).

Судом встановлено також і те, що в матеріалах справи міститься лист ПАТ "УКРСИББАНК" від 15 травня 2014 року за № 22-21/12375, в якому зазначено, що постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_3 прийнята до виконання, однак кошти для її виконання відсутні (а.с. 38).

Крім вищевказаних виконавчих дій, державним виконавцем 25 червня 2014 року здійснено вихід за місцем проживання боржника та складено акт (а.с. 27), згідно якого ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 відсутній та майна, яке б йому належало, за даною адресою не виявлено.

Згідно із п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

А тому, на виконання п.2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" 26 червня 2014 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Однак, як встановлено судом, у акті від 25 червня 2014 року державним виконавцем вказано зовсім іншу адресу боржника, аніж ту, що вказана у виконавчому документі, а саме: замість адреси АДРЕСА_1 вказано адресу АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про те, що висновки державного виконавця про відсутність майна боржника, викладені у вказаному акті є передчасними, так як виконавчі дії були проведені не за місцем реєстрації божника, а тому не можуть братися до уваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 вищевказаного Закону, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 червня 2014 року, була отримана Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 05 вересня 2014 року, тобто більше ніж через два місяці з моменту винесення постанови.

Отже, всупереч вищезазначеним нормам Закону України "Про виконавче провадження" зокрема, ч. 4 ст. 47 цього Закону, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції не було надіслано (вручено) позивачу у триденний строк копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 червня 2014 року.

Суд не може взяти до уваги та розцінює критично посилання відповідача на відсутність поштово-марочного забезпечення.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із положеннями ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належних доказів на спростування вищевказаних обставин суду надано не було.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що позов в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції, то суд вказує на те, що у судовому засіданні встановлено, що таким було проведено ряд виконавчих дій для виконання виконавчого документа, а тому у цій частині позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції - задовольнити частково.

2.Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Гудемюк І. П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 червня 2014 року ВП № 41973468.

3.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін