Постанова № 41136343, 21.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ 810/5294/14

11:45

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Грушовець А.С.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень

рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» (далі - ТОВ «Арма Моторс», позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2014 № 0005792202 та від 16.06.2014 № 0005832202.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки в ході якої встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року та заниження податку на прибуток за період ІІ-ІІІ квартали 2011 року, оскільки на думку податкового органу укладений між позивачем та ТОВ «Діджітал Технолоджі» правочин не має реального характеру і фактичного здійснення господарської операції не було.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки підприємство дійсно придбавало у контрагента рекламні послуги, що підтверджується наявними у позивача первинними документами, а також фотокартками в різних місцях м. Києва з рекламою салону «Арма Моторс».

Представники відповідача у судове засідання 21.10.2014 не з'явились. Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними наявної у матеріалах справи розписки. Від відповідача станом на час розгляду справи, заперечень на адміністративний позов, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд ухвалив проводити судовий розгляд даної справи за відсутністю представників відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у травні 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арма Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Діджітал Технолоджі» за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт від 02.06.2014 № 300/10-06-22-02/34356004 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки податковим органом встановлено, що між ТОВ «Арма Моторс» і ТОВ «Діджітал Технолоджі» укладено договір від 30.07.2011 № 30/07/11 про надання рекламних послуг, предметом якого було надання рекламних послуг, а саме: комплексна рекламна компанія в м. Києві у строк з 01.08.2011 по 31.08.2011 рік.

На виконання умов договору складено податкову накладу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в сумі 130000,00 грн.

На сторінках 3-4 Акта перевірки, відповідач зазначає, що згідно отриманої податкової інформації в рамках кримінального провадження № 32013100130000094 від 12.09.2013 від 12.09.2013 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 213, ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в період з 2011 по 2013 рік, створили суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі і ТОВ «Діджітал Технолоджі» з метою прикриття незаконної діяльності та сприянню службовим особам підприємств реально діючого сектора економіки в ухиленні від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_3 вказав на перелік підприємств, службові особи яких не здійснюють організаційно-розпорядчі функції та підприємств, службовими особами яких вони формально є, та які погодилися на дані посади за щомісячну грошову винагороду. Одним із таких підприємств є ТОВ «Діджітал Технолоджі».

Враховуючи викладене, податковий орган встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Діджітал Технолоджі» мають ознаки нереальності здійснення та не створюють юридичних наслідків. Отже, податковий кредит та витрати позивача в результаті проведення таких операцій сформовані безпідставно.

З огляду на вказане, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1, 200.3, 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду декларації ПДВ на суму 21667,00 грн. у т.ч. за серпень 2011 року, а також пункту 138.2, п. 138.1, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток на загальну суму 24916,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 0005832202, згідно з яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 21667,00 грн. грн., та податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 0005792202, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 24916,00 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за результатом господарських операцій позивача з ТОВ «Діджітал Технолоджі».

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Так само, як і наявність порушеного кримінального провадження, факт порушення якого сам по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним послуг, що використовуються таким платником у власній господарській діяльності.

Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 0005792202 та № 0005832202.

Під час підготовки справи до судового розгляду, суд ухвалою від 02.10.2014 витребував всі наявні у позивача документи та матеріали, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Діджітал Технолоджі» та економічного змісту даних операцій.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Діджітал Технолоджі» позивачем суду надано копію договору укладеного між ТОВ «Арма Моторс» та ТОВ «Діджітал Технолоджі» від 30.07.2011 № 30/07/11, податкову накладну від 31.08.2011 № 62, Акт № ОУ-339 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, позивачем також надано суду Звіт по розміщенню реклами на білбордах за серпень 2011 року та фототаблицю, як доказ розміщення реклами ТОВ «Діджітал Технолоджі».

Зі змісту даних документів вбачається, що ТОВ «Діджітал Технолоджі» надало послуги по проведенню комплексної рекламної компанії в м. Києві на загальну суму 130000,00 грн.

Судом було досліджено як первинні документи, так і інші докази, що надані позивачем, і встановлено, що зазначений договір, податкова накладна та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано від імені ТОВ «Діджітал Технолоджі» керівником - ОСОБА_7 Водночас, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Діджітал Технолоджі» є ОСОБА_8 При цьому представник позивача не зміг пояснити суду чи був ОСОБА_7 на час укладання та виконання договору про надання рекламних послуг уповноваженою особою підприємства ТОВ «Діджітал Технолоджі», яка має повноваження підписувати податкові накладні і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надати суду відповідні докази на підтвердження даної обставини.

У свою чергу, звіт про розміщення реклами на білбордах за серпень 2011 року, який наданий суду позивачем як доказ реальності операції не приймається судом до уваги, оскільки вказаний звіт оформлений на бланку підприємства позивача, не містить підписів посадових осіб ТОВ «Діджітал Технолоджі» та печатки даного підприємства. Зображення, які наведені у даному звіті не можна ідентифікувати за датою їх створення. Отже, вказаний звіт не можливо кваліфікувати як такий, що підготовлений контрагентом позивача ТОВ «Діджітал Технолоджі» на виконання саме умов договору про надання рекламних послуг.

Так само, як і фототаблиця, яка надана в ході судового розгляду представником позивача, оскільки фотокарки, які вона містить не мають ані дати, ані часу їх створення. Крім того, з наданої фототаблиці не можливо встановити, що відображені на них білборди є результатом рекламних послуг, які надавались саме ТОВ «Діджітал Технолоджі», а не будь-яким іншим підприємством.

Крім того, зі змісту пунктів 2.1.1., 2.1.2. розділу 2 «Обов'язки виконавця» договору про надання рекламних послуг від 30.07.2011 № 30/07/11 вбачається, що виконавець, тобто, ТОВ «Діджітал Технолоджі» бере на себе обов'язки подати на затвердження замовника - ТОВ «Арма Моторс» в 2-денний строк з дня набрання чинності цим договором детальний опис рекламних послуг, визначених в п. 1.2 цього договору, із зазначенням часових інтервалів, звітних матеріалів та орієнтовних сум, необхідних для їх надання, а також подати на затвердження замовнику ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для надання послуг, в строк 3 дні. При цьому, у договорі зазначено, що виробництво реклами або публікація незатверджених замовником матеріалів не допускається.

Водночас, позивачем не було надано суду жодних із перелічених у пунктах 2.1.1. та 2.1.1. договору про надання рекламних послуг документів (ескізів, макетів, звітних матеріалів тощо) на підтвердження дійсного виконання його умов сторонами та реального отримання позивачем рекламних послуг від його контрагента.

Відносно твердження позивача щодо наявність у підприємства податкової накладної, яка є виключною підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частина перша статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було вказано судом у податковій накладній та Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено гр. ОСОБА_7

Проте, під час судового розгляду представник позивача не пояснив суду що це за особа і чи мала вона повноваження на складання від імені ТОВ «Діджітал Технолоджі» первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних. Будь-які докази щодо уповноваження підприємством - контрагентом зазначену особу на складання цих документів позивач суду не надав.

Вказані обставини позбавляють податкову накладну ознак документів бухгалтерського обліку, які наведені у Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, під час судового розгляду представник позивача не пояснив суду в чому полягає економічний зміст проведеної господарської операції позивача із ТОВ «Діджітал Технолоджі», яку економічну вигоду отримало підприємство і чим це підтверджується. Отже, судом не встановлено наявності ділової мети за результатом проведення операцій позивача із ТОВ «Діджітал Технолоджі».

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів і доказів у їх сукупності встановив, що податкова накладна, якою оформлена господарська операція підписана невідомою особою, а факт придбання позивачем послуг за господарськими операціями з ТОВ «Діджітал Технолоджі» документально не підтверджується. Отже, викладені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість доводів податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість та заниження податку на прибуток підприємств.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальності господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, не спростовано недоліків, які зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, а також не доведено наявності економічного змісту за результатом проведеної господарської операції, суд дійшов висновку, щодо доводи податкового органу є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 жовтня 2014 р.