Постанова № 41136022, 23.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року Справа № 1170/2а-4270/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фірма "Інгуша" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фірма "Інгуша" (надалі - ППФ "Інгуша") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001022310 від 17.10.11.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 133 281 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 32116 грн., прийнято за наслідками документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11, оформленої актом №96/23-1/13769653 від 29.09.11. Позивач, заперечуючи висновки акту перевірки про завищення валових витрат у періоді, що перевірявся, на суму 1 423 681 грн., стверджуючи, що усі понесені ним витрати є витратами, що пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, як того вимагає Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідача в письмових запереченнях та у судовому засіданні заперечили проти позову, посилаючись на те, що в ході планової перевірки позивача встановлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку на прибуток за період з 01.04.10 по 30.06.11 на загальну суму 133 281 грн., яке виникло у зв'язку з тим, що позивачем занижено вартість приросту балансової вартості запасів на 3 028 грн. за 1 квартал 2011 року, завищено валові доходи за 2 квартал 2010 року на 873 030 грн., безпідставно включено до складу валових витрат суми витрат, не підтверджених первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 69 709 грн., завищено валові витрати на загальну суму 78 190 грн. за 2, 3, 4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року внаслідок включення до їх складу вартості послуг мобільного зв'язку, а також за 2 квартал 2010 року на суму 382 194 грн., що є від'ємною різницею між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг, у цей період. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, просили суд у позові відмовити.

У ході розгляду справи судом на підставі ст.55 КАС України замінено відповідача у справі - Кіровоградську ОДПІ - її правонаступниками - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, а згодом - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Сторони у судове засідання 23.09.14 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Приватне підприємство "Фірма "Інгуша" з 16.11.93 зареєстроване як юридична особа (а.с.94, т.1), перебуває на обліку платників податків у Кіровоградській ОДПІ.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ у період 02-15.09.11 проведено документальну планову виїзну перевірку ППФ "Інгуша" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11, результати якої оформлено актом №96/23-1/13769563 від 29.09.11 (а.с.17-84, т. 1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем зокрема п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року на загальну суму 133281 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2010 року на суму 103013 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 3558 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 21887 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 4 823 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001022310 від 17.10.11, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 133 281 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 116 грн., усього - 165 397 грн. (а.с.9, т.1).

Як вбачається зі змісту пункту 3.1 акту перевірки №96/23-1/13769563 від 29.09.11 та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 72 - 76, т.3), на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001022310 від 17.10.11, вплинули порушення, допущені позивачем при декларуванні валового доходу та валових витрат, у період з 01.04.10 по 31.03.11.

Так, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено такі порушення:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення задекларованих валових доходів (ряд.01.6 "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5") за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн., в результаті невірного відображення у рядку 04.13 "Інші доходи" залишку неповернутої позики на кінець податкового періоду;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - заниження задекларованих валових доходів (ряд.01.2 "Приріст балансової вартості запасів") за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн., в результаті заниження вартості приросту балансової вартості запасів.

Перевіркою повноти визначення задекларованих валових витрат за період з 01.04.10 по 31.03.11 встановлено їх завищення на суму 1 403 123 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року - 1 285 082 грн., за 3 квартал 2010 року - 14 232 грн., за 4 квартал 2010 року - 87 547 грн., за 1 квартал 2010 року - 16 262 грн., внаслідок таких порушень:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 69709 грн., які не підтверджуються документально;

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн., що є від'ємною різницею між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат, внаслідок віднесення до їх складу вартості витрат з придбання послуг мобільного зв'язку (телекомунікаційні послуги) у ПрАТ "МТС Україна" за період з 01.04.10 по 31.03.11 на загальну суму 78 190 грн., з у тому числі 29 858 грн. - за 2 квартал 2010 року, 14 232 грн. - за 3 квартал 2010 року, 17 838 грн. - за 4 квартал 2010 року, 16 262 грн. - за 1 квартал 2011 року.

За розрахунками відповідача, виявлені перевіркою порушення зумовили заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за період з 01.04.10 по 31.03.11 на загальну суму 533121 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток на 133 281 грн., зокрема:

- за 2 квартал 2010 року на 412 052 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 103 013 грн.;

- за 3 квартал 2010 рок на 14 232 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 3 558 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на 87 547 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 21 887 грн.;

- за 1 квартал 2011 року на 19 290 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 4 823 грн.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини щодо визначення та декларування валових доходів та валових витрат регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним до 01.04.11.

Згідно зі статтею 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачені види доходів, які включаються до валових.

Зокрема, згідно з пп..4.1.1 цієї норми валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Надходження, які не включаються до валових доходів, закріплені у підпунктам 4.2.1 - 4.2.21 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Позиція податкового органу про завищення позивачем задекларованого валового доходу (ряд.01.6 "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5") за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. полягала в тому, що позивач відніс до складу валового доходу цього рядка залишок суми неповернутої фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи ОСОБА_1 за договором позики. (а.с. 169, т.2). Так, за даними бухгалтерського обліку по рах. 55 "Інші довгострокові зобов'язання" отримана позика від фізичної особи ОСОБА_1 станом на 01.01.10 складає 7 437 527,45 грн., станом на 30.06.10 - 7 339 942,75 грн. Тобто, до складу валового доходу відносяться доходи в сумі 97 584 грн. (7 437 527,45 грн. - 7 339 942,75 грн.), натомість підприємство віднесло 970 614 грн., у зв'язку з чим валовий дохід від залишку неповернутої позики на кінець звітного періоду завищено на суму 873 030 грн. (970 614 грн. - 97 584 грн.). (стор. 7 - 8 акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11).

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає зокрема доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів). У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13, в результаті дослідження даних регістрів бухгалтерського обліку ППФ "Інгуша" по субрахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" встановлено, що станом на 01.01.10 заборгованість з суми неповернутої позики ОСОБА_1 становила 7 339 942,75 грн., станом на 01.04.10 - 7 202 085,32 грн., станом на 01.07.10 - 7 437 527,45 грн. Відтак, виходячи з вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ППФ "Інгуша" у 1 кварталі 2010 року мало включити до складу валових витрат суму повернутої фінансової допомоги у розмірі 137 857,43 грн. (7 339 942,75 грн. - 7 202 085, 32 грн.), а в 2 кварталі 2010 року віднести до валового доходу 235 442,13 грн. (7 202 085,32 грн. - 7 437 527,45 грн.). (а.с. 29 - 35, т.2).

Відповідно до даних реєстру-розшифровки валових доходів ППФ "Інгуша" за півріччя 2010 року у співставленні з наданими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, до складу інших доходів, які мають бути відображені по ряд 01.6 декларації, за півріччя 2010 року, відносяться: інші доходи від операційної діяльності (субрах.719) у розмірі 10,45 грн.; доходи від списання кредиторської заборгованості (субрах.717) у розмірі 3061,07 грн.; інші довгострокові зобов'язання (позика) (субрах.55) у розмірі 235 442,13 грн.; усього 238613,65 грн. (10, 45 грн. + 3061, 07 грн. + 235 442,13 грн.), проти 973 786 грн., задекларованих позивачем за 2 квартал 2010 року.

Таким чином, проведеним експертним дослідженням встановлено завищення валових доходів по рядку декларації 01.6 "Інші доходи, крім визначених у ряд. 01.1-01.5" за 2 квартал 2010 року, задекларованих ППФ "Інгуша", на суму 735 172 грн. (973 786 грн. - 238 614 грн.), а відтак - частково спростовано висновки податкового органу про завищення позивачем задекларованих валових доходів (ряд.01.6 "Інші доходи, крім визначених у ряд.01.1-01.5") за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн.

У ході судового розгляду справи представники позивача не заперечували порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при відображенні у податковому обліку за 2 квартал 2010 року сум поворотної фінансової допомоги, що призвело до завищення скоригованого валового доходу за цей період. Однак, не погоджувалися з тим, що це порушення призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за вказаний період.

Висновки податкового органу про заниження позивачем задекларованого валового доходу (ряд.01.2 "Приріст балансової вартості запасів") за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн. ґрунтувалися на тому, що позивачем занижено вартість приросту балансової вартості запасів внаслідок невірного відображення запасів на оптових складах (місцях зберігання) та в роздрібній торгівлі, що, на думку податкового органу, є порушенням пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". (стор. 6 - 7 акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11).

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13 згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку ППФ "Інгуша" по рахунках класу 2 "Запаси" у співставленні з Головною книгою, по субрахунках: 201 "Сировина і матеріали", 203 "Паливо", 205 "Будівельні матеріали", 207 "Запасні частини", 209 "Інші матеріали", 22 "Малоцінні та швидкозношувальні предмети", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 285 "Торгова націнка" балансова вартість запасів на початок звітного періоду, станом на 01.01.11 становила 1 093 353,08 грн., на кінець звітного періоду, станом на 30.03.11 - 1 244 261,05 грн. Відтак, приріст балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року склав 150 908 грн., проти 157 390 грн., задекларованих позивачем, та 160 418 грн. - обрахованих у ході перевірки. (а.с. 29 - 35, т.2).

Отже, висновком судової експертизи установлено, що у 1 кварталі 2011 року ППФ "Інгуша" завищено скориговані валові доходи по рядку декларації 01.2 "Приріст балансової вартості запасів" на 6482 грн. (150 908 грн. - 157 390 грн.), що спростовує висновки податкового органу про заниження задекларованих валових доходів (ряд.01.2 "Приріст балансової вартості запасів") за 1 квартал 2011 на суму 3028 грн.

Перевіряючи доводи відповідача про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 69709 грн., суд установив, що такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що позивач всупереч п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до складу валових витрат суми витрат, які не підтверджуються первинними документами, що містять інформацію та підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг (податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, звіти про виконані послуги, переліки виконаних робіт). (стор. 11 - 12 акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, які включаються до валових, наведений у пункті 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, передбачений підпунктами 5.3.1 - 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №1308, 1309/24 від 29.03.13, проведеним дослідженням наданих документів: реєстрів - розшифровок валових витрат, Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", журналів-ордерів по субрахунках 28 "Товари", 23 "Виробництво", 203 "Паливо", 209 "Інші матеріали", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 301 "Каса в національній валюті", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" (у співставленні з даними Головної книги) та первинних документів до них (видаткових накладних, актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних документів тощо) встановлено, що валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (ряд.04.1 декларації) документально підтверджуються в сумі: за 2 квартал 2010 року - 9 805 379 грн. (завищено на 661 143 грн.); за 3 квартал 2010 року - 8 458 028 грн. (занижено на 320 962 грн.); за 4 квартал 2010 року - 808 0760 грн. (завищено на 308 399 грн.); за 1 квартал 2011 року - 6 291 454 грн. (завищено на 16 078 грн.). (а.с. 29 - 35, т.2).

Отже, висновком судової експертизи частково спростовано висновки акту перевірки про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 873 030 грн. та повністю спростовано висновки акту перевірки про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 69 709 грн.

Позиція податкового органу про завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн. полягала в тому, що згідно даних головної книги по рахунку 791 "Результати операційної діяльності, основна діяльність" кредитові обороти (тобто доходи від реалізації) за 2 квартал 2010 року склали 9 677 462, 74 грн., а дебітові обороти (тобто витрати підприємства, пов'язані з отриманими доходами) склали 10 059 657, 19 грн., відтак позивач у 2 кварталі 2010 року поніс витрат на 382 194 грн. більше, ніж отримав доходів від реалізації продукції, робіт, послуг. Отже, за висновками відповідача, операції з придбання та подальшої реалізації продукції є завідомо збиткові, а від'ємна різниця між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг, згідно з п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягає включенню до складу валових витрат. (стор. 14 - 16 акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.02.11 у справі № 21-13а11, рішення якого в силу ст.244-2 КАС України є обов`язковими для всіх судів України.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" формування валових витрат вважається необґрунтованим тільки у разі, коли нормами цього Закону (зокрема пунктами 5.3 - 5.7 статті 5) встановлені обмеження чи є пряма заборона щодо віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Зокрема, витрати на потреби, що не пов'язані з веденням господарської діяльності і які не включаються до складу валових витрат, наведені у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме витрати на:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Наявність облікових збитків, відображених по бухгалтерському обліку платника податку, зокрема по рахунку 791 "Результати операційної діяльності, основна діяльність", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачені як підстава для виключення таких збитків зі складу валових витрат.

Крім того, відповідно до абзацу 2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Між тим, в акті перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11 не зазначено про виявлене порушення позивачем вказаної норми, як підстави для невизнання права позивача на віднесення отриманих збитків до складу валових витрат.

Відтак, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2 квартал 2010 року на 382 194 грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а виключення цієї суми, які від'ємної різниці між понесеними витратами та доходами, отриманими від реалізації продукції, робіт, послуг, зі складу валових витрат є безпідставним.

Щодо доводів податкового органу про завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до їх складу вартості витрат з придбання послуг мобільного зв'язку (телекомунікаційних послуг) у ПрАТ "МТС Україна" за період з 01.04.10 по 31.03.11 на загальну суму 78 190 грн., суд установив, що вказане порушення кваліфіковано податковим органом за п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і полягало в тому, що у ході перевірки позивач для документального підтвердження використання послуг мобільного зв'язку у господарській діяльності не надав документів, що підтверджують факт використання даних послуг конкретним абонентом (працівником підприємства) по ідентифікації з номером телефону. Зокрема, перевіркою встановлено, що на підприємстві відсутні: внутрішні розпорядчі документи, якими закріплено за працівниками мобільний номер, вказаний в договорі про надання послуг зв'язку; наказ керівника підприємства про придбання мобільних телефонів та використання їх в господарській діяльності підприємства (або наказ про оренду телефонних засобів у працівників підприємства та договір оренди); правила користування мобільним зв'язком на підприємстві та встановлені щомісячні ліміти на розмови; перелік господарських потреб, для яких необхідно використовувати засоби мобільного зв'язку, в розрізі працівників; щомісячні ліміти використання мобільного зв'язку та норми понадлімітного використання зв'язку; акти інвентаризації залишків коштів на рахунках абонентів в кінці кожного місяця. (стор. 12 - 14 акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11).

Суд зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковою умовою віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах; рухомий (мобільний) зв'язок - електрозв'язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції.

Згідно зі статтею 68 цього Закону розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Відповідно до пунктів 10, 35, 38, 236, 239 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.05 №720, чинною на час існування спірних правовідносин, надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови: 1) укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими Комісією; 2) та/або оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Розрахунки із споживачем за надані телекомунікаційні послуги можуть здійснюватися як за допомогою квитанцій (з попереднім надсиланням рахунків на адресу абонентів), так і без квитанцій (без надсилання рахунків).

Розрахунковий період за надані телекомунікаційні послуги оператор визначає самостійно. Тривалість одного розрахункового періоду становить, як правило, один календарний місяць.

У разі коли розрахунки здійснюються із застосуванням квитанцій, у рахунку зазначаються: найменування, місцезнаходження і платіжні реквізити оператора; розрахунковий період; номер особового рахунка абонента; види наданих послуг; сума до сплати та загальна тривалість розмов за кожним особовим рахунком; загальна сума, що належить до сплати; сума залишку на особовому рахунку; дата виставлення рахунка; строк оплати рахунка; інші відомості, які оператор вважає за необхідне зазначити.

Оплата послуг рухомого (мобільного) зв'язку може здійснюватися як авансом, так і шляхом оплати фактично наданих у розрахунковому періоді послуг відповідно до договору.

Згідно з пунктом 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що ППФ "Інгуша" здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами, алкогольними та безалкогольними напоями, продуктами харчування. Господарська діяльність проводиться у кіосках та у відокремлених підрозділах підприємства, зв'язок між якими здійснюється за допомогою засобів мобільного зв'язку. Мобільні телефони закріплені за працівниками підприємства наказом №6 від 10.09.10 "Про закріплення мобільних телефонів за працівниками підприємства" (а.с. 5, т.3) та використовуються ними виключно для виробничих потреб, зокрема для оперативного прийняття рішень з адміністративних питань, для ефективного, раціонального та своєчасного вирішення питань з підприємствами-постачальниками, клієнтами, працівниками підприємства.

Як вбачається з акту перевірки №96/23-1/13769653 від 29.09.11 та додатку №1 до нього, ППФ "Інгуша" має 4 відокремлені відділення, які знаходяться у м. Олександрія, м. Світловодськ, м. Знам'янка Кіровоградської області, а також у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. ППФ "Інгуша" здійснює торгівельну діяльність через створену ним мережу, до якої входять 2 магазини, міні-маркет та 43 кіоски, яким видано торгові патенти та відповідні ліцензії. Станом на 01.04.10 загальна чисельність працюючих на ППФ "Інгуша" складала 22 особи, станом на 30.06.11 - 15 осіб. (а.с. 83 - 94, т.3).

Отже, виходячи з вищезазначеного, позивач в умовах сучасних ринкових правил, займаючись господарською діяльністю з метою отримання прибутку, для підвищення ефективності роботи підприємства та розширення зони обслуговування (залучення до співпраці нових контрагентів), швидкого прийняття управлінських рішень повинен мати налагоджений оперативний спосіб обміну інформацією, що обумовлює необхідність використання ним у господарській діяльності мобільного зв'язку.

Тому витрати на придбання послуг мобільного зв'язку правомірно обліковані позивачем у бухгалтерському обліку у складі адміністративних витрат, зокрема: 24170 грн. - за 2 квартал 2010 року, 15 241 грн. - за 3 квартал 2010 року, 21 702 грн. - за 4 квартал 2010 року, 16 262 грн. - за 1 квартал 2011 року. (а.с. 186 - 204, т.2). Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач вправі відобразити вартість цих послуг (з урахуванням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку) у податковому обліку у складі валових витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

З метою віднесення витрат на послуги мобільного зв'язку до валових витрат підприємства позивач послався на наявність у нього відповідних первинних документів:

- договори про надання послуг мобільного (стільникового) зв'язку та про надання телекомунікаційних послуг, укладені між ЗАТ "Український мобільний зв'язок", його правонаступником ПрАТ "МТС Україна", як операторами, та ППФ "Інгуша", як абонентом, які діяли у 2010 та 2011 роках. (а.с.114-115, т.1, а.с. 44 -64, 160 - 167, т.3);

- щомісячні рахунки за телекомунікаційні послуги ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ПрАТ "МТС Україна" (а.с. 185 - 187, 192 - 194, 198 - 201, 205 - 207, т.1);

- податкові накладні ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та ПрАТ "МТС Україна" про поставку телекомунікаційних послуг (а.с.120, 123, 126, 130, 133, 136, 140, 144, 148, 152, 155, 158, т.3);

- виписки про рух коштів на банківському рахунку ППФ "Інгуша" (а.с. 188, 190 - 191, 195 -197, 202 - 204, 208 - 209, 211, т.1);

- платіжні доручення про оплату послуг зв'язку (а.с. 141, 145, 149, 153, 156, 159, т.3)

Наведене свідчить, що понесені позивачем витрати на придбання послуг мобільного зв'язку (телекомунікаційних послуг) за період з 01.04.10 по 31.03.11 підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами, як того вимагає абз. 4 пп. 5.3.9 п5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Ці документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість документи, на відсутність яких вказав відповідач в акті перевірки, не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак їх відсутність не позбавляє позивача права на включення витрат на послуги мобільного зв'язку до валових витрат підприємства.

Обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", щодо віднесення цих витрат до складу валових витрат у ході розгляду справи не встановлено.

Суд не погоджується з висновком судової економічної експертизи, проведеної у даній справі, щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, обґрунтованим відсутністю документів, які б підтверджували використання позивачем мобільного зв'язку в господарській діяльності, оскільки надання правової оцінки первинним документам, якими підтверджено зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства, не відноситься до сфери спеціальних знань у сфері економіки, а є компетенцією суду, який вирішує спір щодо правильності застосування у спірних правовідносинах норм п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на викладене, висновки відповідача, що витрати позивача на придбання послуг мобільного зв'язку у розмірі 78 190 грн. за період з 01.04.10 по 31.03.11 не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені документально, не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За змістом п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

У ході судового розгляду справи частково підтверджено висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про недостовірність окремих показників декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року (а.с. 143 - 145, т.1), а саме завищення позивачем задекларованого валового доходу за 2 квартал 2011 року на суму 735 172 грн. (проти 873 030 грн., установлених перевіркою) та завищення валових витрат на суму 661 143 грн. (проти 1 285 082 грн., установлених перевіркою). Однак, вказані порушення не призвели до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню (рядок 11 декларації), та до заниження податкового зобов'язання звітного податкового періоду, а тому донарахування податку на прибуток у розмірі 103 013 грн. за 2 квартал 2010 року слід визнати безпідставним.

Також у ході судового розгляду справи спростовані висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за 3 та 4 квартали 2010 року на суми 14 232 грн. та 87 547 грн. (69 709 грн. + 17 839 грн.) у відповідних деклараціях з податку на прибуток підприємства. (а.с. 146 - 148, 149 - 152, т.1). Тому суд не погоджується з висновками відповідача про заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за ці періоди, як з підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та донарахування податку у розмірі 3 558 грн. за 3 квартал 2010 року та 21 887 грн. за 4 квартал 2010 року.

Щодо показників декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року (а.с. 153 - 155, т.1), то у ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження висновки акту перевірки про заниження задекларованих валових доходів за цей період на суму 3028 грн. та про завищення валових витрат на суму 16 262 грн. Суд, встановивши, що у вказаний період позивачем не допущено заниження показника прибутку, що підлягає оподаткуванню, визнає безпідставним донарахування відповідачем податкового зобов'язання у розмірі 4 823 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

За змістом п.57.4 ст. 57 ПК України, штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Відтак, суд прийшов до висновку, що збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 133 281 грн. на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних санкцій, передбачених п.123.1 ст.123 ПК України, у розмірі 32 116 грн., є неправомірним, тому спірне податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0001022310 від 17.10.11 підлягає повному скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3,40 грн. (а.с.2, т.1).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Фірма "Інгуша" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001022310 від 17.10.11.

Присудити приватному підприємству "Фірма "Інгуша" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш