Ухвала суду № 41135542, 29.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/327/2014(м)

263/1721/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2014 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Котиша О.П., Гришина Г.А.,

при секретарі Батирєві П.С.,

за участю:

прокурора Вінди П.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сельцо Брянської області, раніше не судимого, пенсіонера, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ст.286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.1 п.«е» Закону України «Про амністію у 2014 року» ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання.

З обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 стягнуто: на відшкодування моральної шкоди завданої злочином - 55586,62 грн.; на відшкодування витрат на правову допомогу - 14733,76 грн.,

ВСТАНОВЛЕНО:

Згідно вироку ОСОБА_3 15 листопада 2013 р. о 12 год. керуючи технічно справним автомобілем «ЗІЛ-433-360» з реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, не маючи при собі договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, зупинився в районі буд. 144 по вул. Гранітній в Жовтневому районі м. Маріуполя. Після чого, здійснюючи рух заднім ходом, порушуючи вимоги п.п.2.1-г, 2.3-б, 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався в безпечності такого руху, в результаті чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_5, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми необережними діями ОСОБА_3 скоїв злочин передбачений ст.286 ч.2 КК України.

З вироком не погодився обвинувачений ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2. В апеляційній скарзі просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, зменшивши суму стягнення на відшкодування моральної шкоди до розумних меж, а у відшкодуванні витрат на правову допомогу - відмовити у повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції невірно було вирішено позовні вимоги потерпілої, без урахування всіх обставин справи.

Вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що він є пенсіонером за віком та отримує мінімальну пенсію. Майно, за рахунок якого можна відшкодувати моральну шкоду, у нього відсутнє.

Також зазначає, що стягнена сума на відшкодуванні витрат на правову допомогу об'єктивно нічим не підтверджується.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла та адвокат ОСОБА_1, який надавав їй правову допомогу, заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінальної справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного вироку без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди врахував глибину моральних та душевних страждань, які потерпіла перенесла внаслідок пошкодження здоров'я її неповнолітньої доньки ОСОБА_5, тяжкість завданих тілесних ушкоджень, тривалість лікування та необхідність реабілітаційних заходів, вимушену зміну звичайного ритму життя потерпілої, яка втратила роботу заради лікування доньки. Обґрунтованість стягнутої суми також підтверджується й консультативним висновком спеціаліста ККЛ ПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» від 18 серпня 2014 року, яким підтверджена необхідність присвоєння ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 - статусу «дитина інвалід», через тілесні ушкодження отримані в ДТП.

Крім того, згідно ч.4 ст.1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

З урахуванням наведеної норми права, доводи апелянта, щодо неврахування його матеріального стану, не заслуговують на увагу, оскільки ця шкода завдана внаслідок злочину.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду й доводи обвинуваченого, щодо незаконного стягнення з нього витрат ОСОБА_2 пов'язаних з наданням правової допомоги.

Суд першої інстанції правильно врахував наявність договору про надання правової допомоги між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 31 грудня 2013 року, згідно якого, ОСОБА_1 надавалася оплатна правова допомога ОСОБА_2 при розгляді справ за позовами останньої, що випливають із кримінальної справи. Таким чином, ОСОБА_2, як цивільному позивачеві, надавалася правова допомога при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні.

Отримання частками стягнутої судом суми витрат на правову допомогу знайшло своє підтвердження в довідках ОСОБА_6, акті виконаних ним робіт, розрахунку витраченого робочого часу та в поясненнях сторін договору в судовому засіданні.

Зазначене спростовує доводи апелянта про відсутність у кримінальному провадженні документального підтвердження витрат ОСОБА_2 на правову допомогу в сумі 14733,76 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 червня 2014 року, відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: