Ухвала суду № 41135534, 01.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/172/2014(м)

263/9804/14-К

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Гришина Г.А, Сєдих А.В.,

при секретарі Ушаковій О.В.,

за участю:

прокурора Ворони І.О.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 вересня 2014 року, якою ОСОБА_3 підозрюваному у вчиненні злочинів передбачених ст.263 ч.1, ст.2583 ч.1 КК України, строк тримання під вартою продовжено до 60 днів, тобто до 15 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється в тому, що у квітні 2014 року (точний час органами досудового слідства не встановлено), ОСОБА_3, знаходячись на території військової частини №3057, розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 182, за відсутності дозволу на придбання вогнепальної зброї, боєприпасів, виданого компетентними органами МВСУ, незаконно, шляхом привласнення знайденого, придбав 8 патронів калібру 9х18 мм, які у квітні 2014 року (точний час органами досудового слідства не встановлено) незаконно переніс до свого будинку за адресою: АДРЕСА_1, та в подальшому незаконно зберігав їх у шафі, розташованій в коморі зазначеного будинку.

Окрім цього, 05 вересня 2014 року (точний час органами досудового слідства не встановлено), знаходячись біля будинку Донецької ОДА за адресою: м. Донецьк, б. Пушкіна, 34, ОСОБА_3 в невстановленому досудовим слідством автомобілі, за відсутності дозволу на придбання вогнепальної зброї, боєприпасів, виданого компетентними органами МВСУ, незаконно шляхом привласнення знайденого, придбав патрони калібру 5,45 мм у кількості 30 одиниць, незаконно перевіз їх на невстановленому автомобілі до свого будинку за адресою: АДРЕСА_1, та в подальшому незаконно зберігав у шафі, розташованій в коморі зазначеного будинку.

Окрім цього, на початку серпня 2014 року ОСОБА_3 добровільно вступив у структурний підрозділ «СВД Беркут» «ДНР», для здійснення терористичної діяльності відносно військовослужбовців Збройних Сил України та інших збройних формувань України у зв'язку з участю останніх в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області. Для здійснення терористичної діяльності у складі терористичної організації «ДНР» ОСОБА_3 в період з 09 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року проходив навчання та отримав навички поводження з автоматичною стрілецькою зброєю в польовому таборі, розташованому на території Ростовської області Російської Федерації, після чого, для виконання зазначених функцій, маючи при собі стрілецьку зброю та бойові припаси, за усною вказівкою члена «ДНР» з позивним «Циган» був направлений до Новоазовського району Донецької області, однак, був поранений під час такого переміщення та направлений для проходження лікування до м. Маріуполя Донецької області, де був затриманий співробітниками СБУ.

Таким чином ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.263ч.1, 2583 ч.1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 10 днів, до 24 вересня 2014 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22 вересня 2014 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 15 листопада 2014 року.

Ухвалу від 22 вересня 2014 року захисник ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зауважує на неврахуванні слідчим суддею того, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за дії передбачені ч.1 ст.2583 КК України на підставі ч.2 цієї ж статті, оскільки він добровільно підтвердив у правоохоронному органі свою участь у терористичній організації.

Також слідчий суддя не врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має малолітню дитину, має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується.

Крім того, зазначає, що слідчий суддя, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_3, необґрунтовано врахував характеризуючи дані іншої особи на прізвище ОСОБА_4 Зазначене порушення й стало підставою для неправильних висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є найбільш суворою мірою запобіжного заходу і застосовується виключно в разі, якщо є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, та якщо прокурором буде доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З матеріалів судової справи вбачається, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні декількох злочинів, один з яких є тяжким, інший - особливо тяжким злочином проти громадської безпеки.

При цьому, обґрунтованими є й висновки судді, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, якими керувався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5, не припинили існувати та не зменшилися.

При цьому слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги тяжкість злочинів та суворість можливого покарання, факт проведення антитерористичної операції на території Донецької області, контролю з боку ДНР над частиною території Донецької та Луганської областей, необхідність у проведенні низки слідчих дій.

Перевіривши документи, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що наявність постійного місця проживання, сім'ї, міцних соціальних зв'язків та позитивної характеристики не спростовує наявності вищевказаних ризиків, оскільки підозрюваний тривалий час знаходився на

території РФ, де проходив бойову підготовку з метою здійснення терористичної діяльності, знаходився у м. Донецьк та у Новоазовському районі, які на теперішній час знаходяться під контролем терористичної організації «ДНР».

Виходячи з цього, помилкове зазначення в ухвалі характеризуючих даних іншої особи, не вплинуло на правильність висновків слідчого судді та не тягне скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейський суд з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.

Враховуючи викладене, тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 в повній мірі виправдано суспільною небезпекою останнього, яка безпосередньо вбачається із засобу скоєння злочинів.

Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, що слідчий суддя не врахував наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.2583 КК України, оскільки вирішення питання про таке звільнення не було предметом розгляду слідчого судді.

Не обґрунтовані й доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності наявності ризиків, оскільки вони мали місце при застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_3, і як зазначалося вище, не зменшилися та не зникли на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія апеляційного суду -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2014 року, якою ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 15 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/