Рішення № 41135132, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20835/14 20.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1 простягнення 5 757,08 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

Від позивача:Мартинів О.І.Від відповідача: не з'явився Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта») про стягнення 5 757,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3200а/11зп від 29.09.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7358741, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 351,44 грн., 3% річних у розмірі 306,08 грн. та інфляційних у розмірі 463,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 20.10.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 14.10.2014 р. подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги про стягнення з нього суми страхового відшкодування визнав, а проти стягнення пені у розмірі 351,44 грн., 3% річних у розмірі 306,08 грн. та інфляційних у розмірі 463,60 грн. заперечував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали,заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 р. між ПАТ «СК «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3200а/11зп (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

01.10.2011 р. о 21:40 год. в дворовому проїзді буд 43/5 на пр. Ювілейному в м. Запоріжжя сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, при русі заднім ходом не впевнився в безпеці та скоїв наїзд на стоячий автомобіль Honda Civic, внаслідок чого було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 01.10.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2011 р. у справі №3-211/11 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №2011/V/OMOD12421/VESKO22062 від 27.10.2011 р., затвердженого 27.10.2011 р., у відповідності до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди №182 від 07.10.2011 р., розрахунку суми страхового відшкодування, та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 5 145,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10044 від 28.10.2011 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7358741.

Полісом №АА/7358741 передбачено, що франшиза становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 5 759,44 грн., а до позивача перейшло право вимоги у розмірі 5 145,96 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до відповідача із заявою №1947-11 від 28.11.2011 р., в якій просив прийняти рішення про страхове відшкодування та перерахувати кошти на користь ПАТ «СК «АХА Страхування».

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, яка в даному випадку становить 510,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АА/7358741 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 635,96 грн. (розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, 5 145,96 грн. - 510,00 грн. франшизи за полісом) у строк до моменту звернення ПАТ «СК «АХА Страхування» до суду.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «СК «АХА Страхування» в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 351,44 грн., 3% річних у розмірі 306,08 грн. та інфляційних у розмірі 463,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.04.2012 р. по 23.06.2014 р.

Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 у справі 3-1гс14.

Враховуючи зазначене та положення статей 11, 509 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання можуть виникати з цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання», а дана глава міститься у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошових зобов'язань, незалежно від визначених статті 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 р. Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора - страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування») у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Таким чином, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних у випадку несвоєчасної виплати страховиком за полісом №АА/7358741 суми страхового відшкодування.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 306,08 грн. та інфляційних у розмірі 463,60 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 351,44 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 23.12.2013 р. по 23.06.2014 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З вищевикладених підстав страхова компанія до якої перейшло право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» має право нараховувати пеню за прострочення здійснення виплати страховиком за полісом №АА/7358741 такого страхового відшкодування.

В той же час, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення (з 10.04.2012 р.), а не за весь період прострочення до подачі позову.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 351,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 23.12.2013 р. по 23.06.2014 р. відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ПАТ «СК «АХА Страхування» страхового відшкодування у розмірі 4 635,96 грн., 3% річних у розмірі 306,08 грн. та інфляційних у розмірі 463,60 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 351,44 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. еллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 4 635 (чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 306 (триста шість) грн. 08 коп., інфляційні у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий