Ухвала суду № 41134423, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2354/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2007 позивач отримав паспорт для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2.

08.04.2014 позивач змінив своє прізвище та ім'я на ОСОБА_2.

28.02.2014 на адресу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області надійшов лист від Генерального консульства в Кракові у якому вказувалось, що до Генерального консульства України в Польщі звернулось Управління прикордонної служби в Кракові-Баліцах (Нижньосілезьке воєводство) щодо відсутності закордонного паспорта у затриманого громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в Україні за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з втратою цього паспорту.

Також відповідача інформувалось, що 27.02.2014 Генконсулом позивачу було оформлено Посвідчення особи громадянина України на повернення в Україну.

Окремо в листі було визначено прохання до позивача про оголошення вище вказаного паспорту втраченим.

Відповідно до п. 22 наказу МВС України від 21.12.2004 № 1603 «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» (далі - Порядок), у разі надходження інформації про втрату паспорту/проїзного документу територіальний орган невідкладно надсилає, за встановленою формою, повідомлення про це Адміністрації Держприкордонслужби України та заповнює облікову картку, відповідно до вимог Облікової картки на втрачений паспорт, картки про зняття з обліку та Інструкції про порядок їх заповнення, затверджених наказом МВС України від 26.07.2002 № 757.

Діючою нормативною базою, що регулює діяльність відповідача в частині визнання паспорту недійсним, не встановлена формалізована форма рішення про визнання паспорту не дійсним.

17.03.2014 відповідач направив на адресу Держприкордонслужби повідомлення № 7401/04-3634 про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 є недійсним

Зважаючи на наведене, дії відповідача щодо визнання закордонного паспорта, виданого 14.11.2007 на ім'я ОСОБА_2, недійсним, не суперечать Порядкуі не можуть бути визнані неправомірними.

Крім того, 04.05.2014, при спробі перетину державного кордону України позивачем, з пред'явленням на прикордонному посту закордонного паспорта, виданого 14.11.2007 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказаний паспорт було вилучено, про що складено відповідний протокол.

20.05.2014 вилучений паспорт, разом з протоколом про його вилучення, надійшов до відповідача.

15.05.2014 позивач подав на адресу відповідача заяву, в якій, в тому числі, просив негайно повернути його закордонний паспорт.

Однак, вищевказаний Порядок не передбачає можливості повернення особі визнаного недійсним, належного їй, закордонного паспорту.

Зважаючи на наведене, не повернення позивачу його, визнаного недійсним паспорту, як на звернення від 15.05.2014, так і на подальші звернення, є правомірним.

Повноваження відповідача щодо знищення, визнаного недійсним закордонного паспору, спосіб та порядок такого знищення визначено постановою КМ України від 31.03.1995 № 231 «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» (далі - Правила).

Як встановлено, згідно акту відповідача №74,01/04-7668 від 02.06.2014, закордонний паспорт позивача було знищено.

Знищуючи закордонний паспорт позивача, відповідач діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному Правилами і підстав, для визнання такого знищення неправомірним, відсутні.

Оскільки, у відповідача не було жодних правових підстав для зміни чи скасування свого рішення про визнання недійсним закордонного паспорту позивача, а у суду немає правових підстав для його зобов'язання це рішення відмінити, тому підстави для зобов'язання відповідача видати позивачу новий закордонний паспорт не вбачається.

Також, як встановлено, 15.05.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив повернути йому його закордонний паспорт та інформував, що цей паспорт був у нього незаконно вилучений Держприкордонслужбою, зазначаючи, що до Генконсульства України в Кракові з заявою про втрату закордонного паспорту він не звертався.

06.06.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив скоротити термін розгляду його заяви від 05.06.2014 до 7 днів, а також вдруге просив направити до МЗС України запит, вказаний у заяві від 23.05.2014, скасувати рішення про визнання недійсним закордонного паспорту, та інформував, що свій закордонний паспорт він не втрачав і до генконсульства України в Польщі з заявою про його втрату не звертався.

Зазначені заяви позивача відповідачем розглядались і у встановлений термін відповіді на них направлялись на його адресу.

За таких обставин відсутні підстави вважати що ці заяви розглядались відповідачем не об'єктивно та не всебічно.

Нормативна та законодавча база, що регулює діяльність відповідача, у частини визнання недійсними закордонних паспортів громадян, не наділяє останнього піддавати сумніву інформацію, яка надходить до нього від інших державних органів, чи вчиняти дії по перевірці законності способу збирання такої інформації іншими державними органами.

За таких підстав ненаправлення відповідачем запиту до МЗС України про існування документального підтвердження звернення позивача до Генконсула України в Кракові або до інших дипломатичних служб України в Польщі чи наявності існування документального підтвердження факту втрати позивачем закордонного паспорту, є правомірним.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області стосовно заявлених позивачем вимог є правомірними.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.