Постанова № 41134044, 20.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/3569/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року №0000861504/1083, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" загалом в розмірі 66 705 грн 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ФОП ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку. Вказав, що розмір орендної плати за земельну ділянку, яка використовуються позивачем на підставі договору оренди, укладеного з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, ним розраховано виходячи з розміру орендної плати за землю, визначеного цим договором. Оскільки умови договору оренди в частині визначення розміру орендної плати за землю сторонами не переглядалися, стверджував, що контролюючим органом протиправно донараховано грошове зобов'язання.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 повністю. При цьому, виходив з того, що з прийняттям Податкового кодексу України базою оподаткування для плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) визначено нормативну грошову оцінку землі, а відтак, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі змінюється і річна сума податкового зобов'язання орендаря зі сплати податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

У період з 07 по 11 жовтня 2013 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо визначення ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата зе земельні ділянки державної та комунальної власності).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 18 жовтня 2013 року №2998/16.03-15-24/НОМЕР_2, в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю протягом 2011-2013 років загалом в розмірі 55 819 грн 71 коп. /а.с. 52-56/.

На підставі даного висновку Кременчуцькою ОДПІ 02 грудня 2013 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0000861504/1083, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" загалом в розмірі 66 705 грн 56 коп. (в т.ч. 55 818 грн 47 коп. - основний платіж, 10 887 грн 09 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 9/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору оренди землі від 08 червня 2010 року, укладеного між Кременчуцькою міською радою Полтавської області ат ФОП ОСОБА_3, позивач орендує земельну ділянку загальною площею 1277 кв.м. /кадастровий номер 5310436100:00:08:002:0352/ для експлуатації та обслуговування будівель за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 10-12/.

Пунктом 5 зазначеного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1277 кв.м. станом на 08 червня 2010 року становить 303 364 грн 12 коп. (237 грн 56 коп. за 1 кв.м.).

За змістом пункту 9 зазначеного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно.

Позивач протягом 2011-2013 років подав до контролюючого органу податкові декларації, в яких самостійно розрахував суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 9100 грн 92 коп. щорічно (з помісячною сплатою в розмірі 758 грн 41 коп.) /а.с. 60-67/.

Тобто, розраховуючи розмір орендної плати за землю, позивач виходив з нормативної грошової оцінки землі, визначеної станом на 08 червня 2010 року.

Разом з цим, як зазначено відповідачем, з 01 січня 2011 року нормативну грошову оцінку землі в місті Кременчуці Полтавської області змінено на підставі рішення сорок сьомої сесії Кременчуцької міської ради п'ятого скликання від 24 листопада 2009 року.

Як підтверджено витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10 вересня 2013 року №01-21/98, копію якого залучено до матеріалів справи /а.с. 59/, з 01 січня 2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 1146 грн 99 коп.

Посилаючись на зміну з 01 січня 2011 року нормативної грошової оцінки землі, відповідач стверджував про заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а відносини з приводу справляння плати за землю з 01 січня 2011 року - Податковим кодексом України.

Так, статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Питання щодо справляння плати за землю, в тому числі розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, що визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю".

Так, відповідно до положень статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі (яким, в даному випадку, виступає позивач). Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено підпунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Погоджуючись з доводами позивача про те, що в силу приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати є істотною умовою договору, а відповідно до статті 30 вказаного Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, суд зазначає, що згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

За змістом пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 01 січня 2011 року позивач, як орендар земельних ділянок, зобов'язаний сплачувати плату за землю в розмірі, визначеному Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку. Натомість, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави, а тому не можуть допускати диспозитивності.

Відповідно до пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу, за місцезнаходженням земельної ділянки, податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, законодавець пов'язує розмір плати за землю з розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі змінюється і річна сума податкового зобов'язання орендаря з орендної плати.

При цьому, суд зазначає, що визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди землі.

Водночас, наведеними вище положеннями статті 286 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку разом з податковою декларацією подати актуальний витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що при розрахунку розміру орендної плати за землю позивач мав виходити з діючої нормативної грошової оцінки землі. Натомість, як підтверджено матеріалами справи, протягом 2011-2013 років оренду плату ФОП ОСОБА_3 розраховано виходячи з нормативної грошової оцінки землі, що втратила чинність з 01 січня 2011 року.

Разом з цим, як встановлено судом, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 позивач орендував з метою обслуговування будівель, що належали йому на праві власності.

05 грудня 2012 року позивач уклав договір-купівлі продажу з ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", за умовами якого об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, продано ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" /а.с. 13-16/.

Укладеною між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП ОСОБА_3 угодою про розірвання договору оренди землі від 17 березня 2014 року визначено, що датою фактичного припинення користування земельною ділянкою є дата підписання акта приймання-передачі земельної ділянки /а.с. 17/.

Матеріалами справи підтверджено, що акт приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та позивачем підписано 05 грудня 2012 року.

Тобто, з дати підписання акта приймання-передачі земельної ділянки (05 грудня 2012 року) позивач втратив право користування зазначеною вище земельною ділянкою.

Суд зазначає, що в силу положень статей 269, 288 Податкового кодексу України обов'язок зі сплати орендної плати нерозривно пов'язаний з фактом існування орендних відносин, адже платником орендної плати визначено саме землекористувача.

Відповідач наведені обставини не врахував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з грудня 2012 року у позивача відсутній обов'язок щодо внесення орендної плати. Отже, донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання за період з грудня 2012 року по травень 2013 року є неправомірним.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені вище фактичні обставин справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу зобов'язання зі сплати орендної плати за період з грудня 2012 року по травень 2013 року загалом в розмірі 13 758 грн 36 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3439 грн 48 коп.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в даній частині необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ФОП ОСОБА_3 - задовольнити.

Разом з цим, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання за 2011 рік та січень-листопад 2012 року, з огляду на законодавчу зміну з 01 січня 2011 року порядку адміністрування податків в Україні.

При цьому, варто зазначити, що правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 11 червня 2013 року у справі №21-443а12 /щодо врегулювання спірних відносин за умовами договору оренди землі/ стосується правовідносин, які виникли до 01 січня 2011 року, тобто, до набуття чинності Податковим кодексом України, а тому, не може бути застосована судом в даній ситуації.

За таких обставин, адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

У відповідності до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, сплачений позивачем, при зверненні до суду з даним позовом, судовий збір необхідно стягнути у відповідній частині з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

Підстави для стягнення судового збору з відповідача відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" відсутні, оскільки останній, в силу положень пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

Водночас, суд, керуючись вимогами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2013 року №0000861504/1083 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суми грошового зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" за основним платежем в розмірі 13 758 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 36 (тридцять шість) копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 47 (сорок сім) гривень 14 (чотиринадцять) копійок.

Стягнути з фізичній особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 07 (сім) копійок шляхом зарахування на розрахунковий рахунок: 31213206784002, одержувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, за позовом фізичній особи - підприємця ОСОБА_3, Полтавський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба