Постанова № 41133985, 22.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2014 року № 826/11211/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, ОСОБА_1 провизнення бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернулась до суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, що полягає в не реагуванні у визначений діючим законодавством спосіб на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1; зобов'язання у визначений законодавством спосіб відреагувати на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1; зобов'язання у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2014 на посаду генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було призначено ОСОБА_1, який з моменту призначення на посаду допускає порушення законодавства про працю, внаслідок чого позивач звернувся до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з вимогою про розірвання трудового договору з ОСОБА_1. Проте, вимоги позивача відповідачем не виконана і не оскаржена, тобто, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо реагування на вказану вимогу.

Відповідач - Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що засідання профкому, на якому прийнято рішення щодо звернення з вимогою про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 було неправомочним, що свідчить про незаконність прийнятого рішення. Крім того, представники відповідачів вказували, що Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вжито заходів стосовно розгляду вимоги, а саме: призначено перевірку фактів викладених у вимозі.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - заперечував проти задоволення позовних та зазначив, що вимога Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 має вирішуватись саме Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Крім того, представник відповідача зазначив, що за результатом перевірки викладених у вимозі фактів Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України не виявлено достатніх підстав для розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1, тобто вимога розглянута у встановленому законом порядку.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та ОСОБА_1 - також заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи з яких вбачається, що доводи позивача про бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є безпідставними, оскільки останнім створено комісію та призначено перевірку фактів викладених у вимозі. Крім того, представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору зазначив, що вимога не відповідає нормам ст. 45 Кодексу законів про працю України, а тому має розглядатись за загальними правилами Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №404-р «Про призначення ОСОБА_1 генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» ОСОБА_1 призначено генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

В подальшому, Первинною профспілковою організацією Концерну радіозв'язку та телебачення направлено голові Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вимогу від 08.07.2014 №21 про розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1.

Позивач у позові наголошує, що він звертається до суду в порядку визначеному ст. 45 Кодексу законів про працю України.

Згідно із ст. 45 Кодексу законів про працю України, якій консолідує ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Зі змісту вимоги від 08.07.2014 №21 вбачається, що суб'єктом звернення з вказаною вимогою є Первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, а не виборний орган первинної профспілкової організації.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення щодо підготовки та направлення вимоги про розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 прийнято на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дирекції Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (протокол від 08.07.2014 №14 т. 1 а.с. 68-72).

З огляду на викладене вбачається, що з вимогою звернувся не виборний орган первинної профспілкової організації, а профспілковий комітет первинної профспілкової організації Дирекції Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, внаслідок чого така вимога підлягає виконанню не в порядку ст. 45 Кодексу законів про працю України, а за правилами визначеними Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов'язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Право оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації визначено ст. 45 Кодексу законів про працю України та таке право належить саме виборному органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), яким заявлено вимогу (в разі невиконання вимоги та не оскарження її в судовому порядку).

Виходячи з суб'єкту звернення з вимогою та в подальшому до суду така вимога була подана позивачем в порядку ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Проте, згадувана стаття Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не наділяє профспілковий орган правом звернення до суду в особливому порядку з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання такої вимоги, отже даний позов подано за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Позивачем ні у позовній заяві, ні під час вирішення справи не вказано які саме права первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» порушено внаслідок не виконання вимоги про розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів у спірних правовідносинах і судом під час вирішення справи.

Відповідно до частини першої та третьої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 та статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частина третя вказаної статті Закону передбачає, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2011 № 125 «Деякі питання діяльності Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» призначення на посаду та звільнення з посади генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення здійснює Кабінет Міністрів України.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 298 керівник підприємства, його перший заступник та заступники призначаються посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.5 статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення призначає (звільняє) генерального директора Концерну Кабінет Міністрів України.

У відповідності до п.10 Порядку посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб. У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.На підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи. Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України (пункт 15 Порядку).

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 901-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення входить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Відповідно до пп. 9 п. 11 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 30.06.2011 № 717/2011 передбачено, що Голова Держспецзв'язку України в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів Адміністрації, підпорядкованих органів та підприємств, що належать до сфери її управління.

З системного аналізу викладеного вбачається, що генеральний директор Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення призначається та звільняється з посади розпорядженням Кабінету Міністрів України, на підставі якого Адміністрацією Держспецзв'язку, як уповноваженим органом управління укладається контракт (договір) та видається відповідний наказ.

Судом встановлено, що 09.07.2014 Адміністрацією Держспецзв'язку отримано вимогу від 08.07.2014 №21, яка в подальшому листом від 08.07.2014 скерована до Прем'єр Міністра України.

З матеріалів справи вбачається, що Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 16.07.2014 №25988/1/1-14 скерував вимогу від 08.07.2014 №20 з додатками до Адміністрації Держспецзв'язку з дорученням вжити заходів для вирішення вимоги в передбаченому законом порядку.

Судом встановлено, що наказом від 01.08.2014 №369 Адміністрація Держспецзв'язку утворила робочу групу щодо проведення перевірки фактів викладених у вказаній вимозі.

За результатом перевірки робочою групою Адміністрації Держспецзв'язку фактів викладених у вимозі встановлено відсутність підстав для розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1.

Оскільки відповідачами вчинено дії щодо перевірки фактів які викладено у вимозі позивача, суд дійшов висновку, що факт бездіяльності відповідачів, що полягає у не реагуванні на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення спростовується матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо що полягає у не реагуванні і визначений законодавством спосіб на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів у визначений законодавством спосіб відреагувати на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

За змістом ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» підставою для розірвання трудового договору (контракту) в даному випадку з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є факт порушення останнім вказаного Закону, законодавства про працю, про колективні договори та угоди.

Позивач зазначає у вимозі та позові про порушення генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ст. 115, 42, 44 Кодексу законів про працю України, а саме несвоєчасна виплата заробітної плати та систематична затримка відрахування коштів первинній профспілковій організації на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Крім того, позивач вказує на порушення генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ст. 252, 41 Кодексу законів про працю України, а саме: звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Концерну без погодження з первинною профспілковою організацією.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення законодавства про працю, про колективні договори та угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», які б могли мати наслідком звільнення останнього.

Проте, відповідно до норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем надано суду докази відсутності порушень генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 законодавства про працю про колективні договори та угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», які б могли мати наслідком звільнення останнього.

Оскільки позивач відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявність обставин порушення генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 законодавства про працю про колективні договори та угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», отже суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про відсутність правових підстав для розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1.

Оскільки підставою для розірвання підставою для розірвання трудового договору (контракту) в даному випадку з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є факт порушення останнім вказаного Закону, законодавства про працю, про колективні договори та угоди, враховуючи що відповідачем під час перевірки не виявлено фактів порушення законодавства, що мають правовим наслідком розірвання трудового договору з останнім, отже суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів у визначений законодавством спосіб відреагувати на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідачів у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення , суд зазначає наступне.

Статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Отже, передумовою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є ухвалення судового рішення не на користь такого суб'єкта владних повноважень та зобов'язання такого суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача.

Відсутність підстав для зобов'язання відповідачів у визначений законодавством спосіб відреагувати на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо розірвання трудового договору з генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1, прямо вказує на відсутність підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення та, як наслідок, задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення прав, інтересів та свобод позивача у спірних правовідносинах, оскільки факт бездіяльності відповідачів, що полягає у не реагуванні на вимогу Первинної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення спростовується матеріалами справи, беручи до уваги, що позивачем не надано доказів порушення генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення чинного законодавства, достатніх для розірвання трудового договору з останнім, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2014