Рішення № 41133061, 24.10.2014, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9018/14-ц

Провадження № 2/234/4083/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2014 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

при секретарі Науменко А.Е.,

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про звільнення майна із під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про звільнення майна із під арешту.

Із позову вбачається, що рішенням Краматорського міського суду від 11.09.2014 року, ухваленому по справі №234/15569/13-ц, квартира АДРЕСА_1 була визнана спільною сумісною власністю подружжя, та за ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку зазначеної квартири. Надалі ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції в Донецькій області з метою реєстрації зазначеного рішення суду та подальшого оформлення права власності на ? частку квартири. Але 24.09.2014 року державним реєстратором було відмовлено в реєстрації, оскільки в державному реєстрі прав, наявний запис про обтяження на зазначений об'єкт нерухомості. Підставою виникнення обтяження є постанова б/н про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, винесена 10.10.2013 року державним виконавцем ДВС Краматорського МУЮ. Позивач просить зняти арешт, накладений постановою б/н від 10.10.2013 року в межах виконавчого провадження №40158587 з ? частки квартири АДРЕСА_1.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, статтями 10, 60 ЦПК України встановлено імперативне правило, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Краматорського міського суду від 16.09.2013 року визнано автомобіль ЗАЗ - DAEWOO NUBIRA, 1998 року випуску, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Автомобіль ЗАЗ - DAEWOO NUBIRA, 1998 року випуску, залишено на праві власності за ОСОБА_2, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину його вартості в розмірі 19 413 грн. Рішення набрало законної сили 27.09.2013 року (а.с. 8-9)

Постановою ВДВС Краматорського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2013 року по рішенню Краматорського міського суду від 16.09.2013 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ?? частини вартості автомобіля в розмірі 19 413 грн. (а.с. 21)

В межах вказаного виконавчого провадження 10.10.2013 року постановою ВДВС Краматорського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (а.с. 22)

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на майно ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, накладено арешт 11.11.2013 року. (а.с. 7) Підстава обтяження - постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н (ВП № 40158587), видана 10.10.2013 року, видавник: державний виконавець органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстицію Рябенкова К.В. (а.с. 22).

Рішенням Краматорського міського суду від 11 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя - задоволені. Визнано загальною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 22.08.2014 року. (а.с. 4-5)

На підставі зазначеного рішення суду позивачка звернулася до державного реєстратора з проханням зареєструвати на неї на підставі рішення суду від 11.08.2014 року ? частку квартири АДРЕСА_1.

Рішенням № 16022748 від 24.09.2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно було відмовлено у державній реєстрації прав власності у розмірі ? частки на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у зв'язку з державною реєстрацією обтяжень, встановлених щодо цього майна, тобто у ДРРП на НМ встановлена наявність запису про обтяження. (а.с. 6)

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» з відповідними змінами встановлено, що вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису.

В свою чергу, частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч.5 ст. 52 Закону).

Згідно ч. 1 ст.55 Закону державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ст. 57 Закону)

Отже, аналіз вищенаведених норм Закону дозволяє зробити висновок про те, що державний виконавець має право вчиняти дії в межах виконавчого провадження тільки відносно майна боржника, тобто при вчиненні будь якої дії щодо майна чи коштів, він повинен впевнитись, що вони належать боржнику у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржник.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що право власності на підставі рішення Краматорського міського суду від 11 серпня 2014 року визнано за ОСОБА_1 на ? частку квартири АДРЕСА_1. Позивач на законних підставах набув право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Згідно постанови державного виконавця накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, в тому числі і на ? частки цієї квартири, яка належить позивачці по справі. У зв'язку з накладенням ВДВС Краматорського міського управління юстиції арешту на вищезазначену квартиру позивачка позбавлена можливості скористатися своїм правом на державну реєстрацію права власності на ? частки цієї квартири.

Таким чином, аналізуючи факти та відповідні правовідносини, суд вважає що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про звільнення майна з під арешту і цей позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд, вважає вимоги позивача обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 14, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, про звільнення майна із під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного постановою відділу ДВС Краматорського міського управління юстиції від 10.10.2011 року - ? частку квартири розташованої за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 3/6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: