УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2014 р.Справа № 816/2913/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 816/2913/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А.
до Полтавської митниці Міндоходів
про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 р. позов ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості №806020002/2014/000035/2 від 06.05.2014 р.
Стягнуто з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А. судові витрати.
Полтавська митниця Міндоходів (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ст.ст. 53, 54, 55, 58, 64 МК України , неповне та неправильне з'ясування обставин справи, що привело до її невірного вирішення.
ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" (далі-позивач) подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду в судове засідання не з'явилися, у зв'язку із чим справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що Представництво ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" є відокремленим підрозділом ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" (Російська Федерація) без права юридичної особи, діє на підставі Положення, здійснює свою діяльність на території України.
Судом встановлено, що 05.09.2011 р. між Zschimmer Schwarz GmbH Co/ KG Хімічні фабрики Ланштайн, Німеччина та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" укладено контракт №1-Укр на поставку товарів для реалізації на території України, необхідних для виробництва допоміжних матеріалів для керамічної, шкіряної промисловості, виробництва миючих засобів і виробництва синтетичних волокон. Найменування, кількість товару, ціна за кожну одиницю товару визначається у Додаткових угодах. (т.1, а.с. 39-47)
Представництвом ТОВ Чіммер і Шварц, Росія" в Україні, за дорученням ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" отримано перелік товарів, згідно контракту №1-Укр від 05.09.2011 р. для реалізації на території України товари, необхідні для виробництва допоміжних матеріалів для керамічної, шкіряної промисловості, виробництва миючих засобів і виробництва синтетичних волокон, провести митну очистку товарів в Україні, зокрема:
"PELGRASSOL SF" (синтетичний жируючий засіб для шкіри) за ціною 1,10 євро за 1 кг;
"SINCAL DR" (ідентифікатор процесів фарбування) за ціною 2,00 євро/кг;
"SUPRALAN ON" (знежируючий пом'якшувальний поверхнево-активний засіб для шкіряної і хутряної промисловості) за ціною 0,80 євро/кг (т.1, а.с. 48-51).
06.05.2014 р. позивачем до Полтавської митниці подано митну декларацію №806020002/2014/004662 для оформлення товару "PELGRASSOL SF" (синтетичний жируючий засіб для шкіри) в кількості 2080 кг за ціною 1,10 євро за 1 кг, "SINCAL DR" (ідентифікатор процесів фарбування) в кількості 560 кг. за ціною 2,00 євро/кг та "SUPRALAN ON" (знежируючий пом'якшувальний поверхнево-активний засіб для шкіряної і хутряної промисловості) в кількості 2080 кг. за ціною 0,80 євро/кг. (т.1 а.с. 83-84).
Разом з митною декларацією позивачем подано документи згідно переліку ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості №806020002/2014/004662, контракт №1-Укр від 05.09.2011 р., додаткові угоди №104 та №106, рахунки №439679, №439852, проформи №439852, 439852, прайс лист виробника, довідку транспортно-експедиційних витрат №32, довідку транспортно-експедиційних витрат №104, копії митних декларацій країни відправлення MRN 14 DE 655195754655 E 5 від 16.05.2014 р. та MRN 14 De 655195981892 E 7 від 23.04.2014 р. (т.1 а.с. 69-80, 52-68).
Митна вартість товарів визначена позивачем за резервним методом, тобто як основу для розрахунку використано ціни відповідно до зовнішньоекономічної угоди (шостий метод базується на першому).
06.05.2014 р. відповідачем прийнято рішенням №806020002/2014/000035/2 згідно якого митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків більший рівень митної вартості інших товарів, що були визнані митним органом (т.1, а.с. 37-38).
Підставою здійснення коригування митної вартості слугували висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару, порівняно з товаром за схожими характеристиками, раніше ввезеного на території України.
Так, митна вартість товару "PELGRASSOL SF" заявлена позивачем складає 1,62 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 29 серпня 2013 року №504040000/2013/101579 становить 6,52 дол/кг, митна вартість товару SINCAL DR" заявлена позивачем складає 2,87 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 18 вересня 2013 року №408040000/2013/13400 становить 3,91 дол/кг, митна вартість товару "SUPRALAN ON" заявлена позивачем складає 1,2 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 30 серпня 2013 року №504040000/2013/101599 становить 1,83 дол/кг.
Також відповідачем зазначено про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме - у декларації відправника №МРЖ40Е655195754655Е5 від 16 квітня 2014 року та МРМ140Е655195981892Е7 від 23 квітня 2014 року зазначено, загальну вагу 5478,4 кг., що не відповідає числовим значенням зазначеним у пакувальних аркушах 439679 від 23 квітня 2014 року та 439852 від 25 квітня 2014 року - 5708,4 кг., та відомостями зазначеними у МД. Транспортні документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи для митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за шостим методом , який базуються на першому, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх не врахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст..57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).(ч.2 ст.57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.(ч.3)
Відповідно до ст..58 МК України визначено метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно ч.4 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 4.1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (частина 4).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7).
За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 тієї ж статті МК України, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Судом встановлено, що ціна товару зазначена в додатках до контракту, рахунках, проформі, платіжних документах , є ідентичною та не містить розбіжностей. Подані позивачем документи, копії яких містяться в матеріалах справи, дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, необхідні для обчислення , та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість продавця за шостим методом, що базується на першому, за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4-5 ст.58 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при митному оформленні товару надав необхідні основні документи щодо визначення складових митної вартості, в яких відповідачем не встановлено ознак підробки та розбіжностей, що можуть спричинити для митного органу обґрунтовані сумніви з приводу правильності заявленої позивачем митної вартості товару
Доводи апеляційної скарги, що зазначені документи не є достатніми для підтвердження задекларованої вартості товару колегія суддів вважає необґрунтованими.
Рішення відповідача містить посилання на застосований резервний метод визначення митної вартості, між тим, при здійсненні коригування відповідач не порівнював товари за ознаками обсягу партії, умов поставки, комерційних умов, що суперечить ч. 2 ст. 55 МК України.
Надані до апеляційного суду копії ВМД, які були прийняті органами ДМС, а тому взяті за основу при коригування вартості товару позивача, колегія суддів вважає такими, що не доводять правомірності визначення нової ціни товару відповідачем, оскільки на момент проведення коригування зазначені декларації були відсутні в розпорядженні відповідача, а тому не могли бути ним враховані.
Коригуючи вартість на зазначених підставах, відповідач не порівнював схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
В обґрунтування ризиків, що мають враховуватися митним органом, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано витягу з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" або відповідного аналізу.
Згідно із ст. 10 Угоди про Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року уся інформація, яка за своїм характером є конфіденційною або яка надається на конфіденційній основі для цілей обчислення митної вартості, повинна вважатися суворо конфіденційною відповідними органами, які не розкривають її без конкретного дозволу особи чи уряду, який надає таку інформацію, за винятком того, що її розкриття може вимагатись у зв'язку з судовим розглядом.
Судом першої інстанції витребовувались витяги з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості": за період з 29 серпня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3403910000, за період з 18 вересня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3911909900, за період з 30 серпня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3402901000, проте таких витягів до суду відповідачем не надано (т.2, а.с. 11).
Посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, затвердженні наказом ДМС України від 13.07.2012 р. № 362, колегія суддів до уваги не бере, тому як зазначені Методичні рекомендації як документ не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем витребуваних митним органом документів, зокрема разової заявки на перевезення, акту виконаних робіт щодо переміщення товару колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 53 МК України до митного оформлення товару має бути надано транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення.
Судом встановлено, що позивач надав до митного оформлення довідку перевізника про вартість перевезення, до яких у відповідача зауважень висловлено не було , інших документів відповідного змісту митний орган у позивача не вимагав.
Митним органом були витребувані у позивача додаткові документи під час проведення митної консультації, а саме: договори, укладені позивачем з третіми особами, рахунки по комісійним чи посередницьких послугах, розміщену біржевими організаціями інформацію про вартість імпортованого товару позивачем, ліцензійні авторські договори.
Позивачем зазначені документи не надані у зв'язку з їх відсутністю , та не укладання взагалі.
Посилання відповідача на наявність розбіжностей у вазі товару (брутто) ВМД позивача порівняно з декларацією країни відправлення та також у пакувальному листі колегія суддів вважає помилковими, оскільки ч. 2 ст. 53 МК України не відносить декларацію країни відправлення та пакувальний лист до обов'язкових джерел з'ясування правильності визначення митної вартості.
Листом від 05.05.2014 р. №105 до початку контролю правильності визначення митної вартості повідомив Полтавську митницю Міндоходів про усі застереження у зв'язку із ввезенням на митну територію товару ZETESAP C 11, NOVALTAN AL, PELGRASSOL SF, SINCAL ON за контрактом №1-Укр. (т.1 а.с. 91)
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для витребування додаткових документів, оскільки надані до первинного митного оформлення документи не містять розбіжностей в числових значеннях складових митної вартості товарів, що зумовлюють обґрунтовані сумніви митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом, що відповідачем не доведено правомірності рішення Полтавської митниці Міндоходів №806020002/2014/000035/2 від 06.05.2014 р., у зв'язку із чим воно правомірно скасовано судом.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно засува обставини справи, прийняв рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 816/2913/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Судове рішення № 41132975, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 21.10.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 816/2913/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: