Рішення № 41132623, 28.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2014 р. Справа № 918/1290/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Дубенська ДЕД"

про стягнення в сумі 51 407 грн. 29 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шарабура С.Ю. за довіреністю № 51-14 від 24 вересня 2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Дубенська ДЕД" заборгованості в сумі 51 407 грн. 29 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 8 вересня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1290/14, розгляд якої було призначено на 7 жовтня 2014 року.

7 жовтня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму основного боргу, однак заперечив проти нарахованих позивачем 3 процентів річних в сумі 3 559 грн. 10 коп.

Ухвалою суду від 7 жовтня 2014 року розгляд справи було відкладено на 21 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2014 року виправлено описку в ухвалі суду від 7 жовтня 2014 року - розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2014 року.

Представник Відповідача в судовому засіданні 28 жовтня 2014 року проти позову в частині стягнення суми основного боргу не заперечив, однак просив суд відмовити в задоволенні 3 процентів річних в сумі 3 559 грн. 10 коп.

Позивач у судове засідання 28 жовтня 2014 року не забезпечив явку повноважного представника, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вімед - Україна" (надалі - продавець, товариство) та філією "Дубенська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - покупець, філія) укладено договір купівлі-продажу № 01-1/08/11 (надалі - договір, а.с. 11 - 17) за умовами якого продавець зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: знаки дорожні.

Відповідно до пункту 3.1. та 3.3. договору орієнтована вартість товару по договору становить 99 900 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ. Номенклатура, кількість та ціна за товар визначається у специфікації на кожну партію товару (одиниця виміру - 1 (одна) шт.), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця покупцем після отримання від продавця рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів зазначених у пункті 4.3. договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Пунктом 4.3. договору визначено, що сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з продавцем за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від продавця рахунку за поставлену партію товару та документів відповідно до пункту 4.2. цього договору.

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари (пункт 6.1.1. договору).

У відповідності до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і скріплений відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 1 серпня 2011 року № 01-1/08/11, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

На виконання умов договору товариство продало філії товар на загальну суму 47 848 грн. 00 коп., що стверджується:

- рахунком фактурою № В - 00000073 від 15 липня 2011 року на суму 47 848 грн. 00 коп. (а.с. 18);

- видатковою накладною № В-00000066 від 14 вересня 2011 року на суму 47 848 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- довіреністю від 22 серпня 2011 року № 172 (а.с. 19);

- актом приймання-передачі товару № 1 від 14 вересня 2011 року на суму 39 873 грн. 33 коп. без ПДВ (а.с. 21).

Вищезазначені документи підписані повноважними представниками позивача та відповідача і скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Статтею 11 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Прини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач отримав товар та відповідні товаророзпорядчі документи, відтак останній повинен був оплатити товар як передбачено договором, впродовж 90 днів з моменту отримання.

10 квітня 2013 року рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляходормонтаж" протоколом № 1 затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" відповідно до пункту 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляходормонтаж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімед - Україна" (а.с. 26 - 28).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімед - Україна", зазначене стверджується матеріалами справи - статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор".

11 квітня 2014 року позивач відправив на адресу відповідача вимогу № 1 в якій просив філію погасити заборгованість у 5-денний строк з моменту отримання вимоги (а.с. 23).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на вищезазначену вимоги не надав, залишив її без належної уваги.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 848 грн. 90 коп. заборгованості стверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню на підставі статтей 11, 509, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Окрім того, позивач покликаючись на статтю 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 13 грудня 2011 року по 4 червня 2014 року в сумі 3 559 грн. 10 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних за період з 13 грудня 2011 року по 4 червня 2014 року відповідає приписам статті 625 ЦК України, є арифметично вірно нарахована, відтак позовна вимога стосовно стягнення 3 559 грн. 10 коп. судом задовільняється.

На підставі статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 50 коп. платіжними дорученнями від 27 травня 2013 року № 161 на суму 1 720 грн. 50 коп. та платіжним дорученням від 11 червня 2014 року № 611 на суму 107 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" станом на 1 січня 2014 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

З урахуванням зазначених норм законодавства, позивач при подачі позову повинен був сплатити мінімальну ставку судового збору за подачу позову майнового характеру, що становить 1 827 грн. 00 коп.

Судом встановлено, товариством сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 50 коп.

Статтею 7 Закону України про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем сплачена більша сума судового збору ніж встановлено законом а саме - 1 827 грн. 50 коп. в той час як потрібно 1 827 грн. 00 коп., суд ухвалою повертає зайвосплачену суму судового збору з Державного бюджету України в сумі 00 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Філія "Дубенська ДЕД" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Остафова, 7, ідентифікацційний код 26206957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" (81000, Львівська область, Яворівський район, місто Яворів, вулиця Лесі Українки, 31/48, ідентифікаційний код 31951879) 47 848 (сорок сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. основної суми боргу, 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 10 коп. три процента річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" зайво сплачену суму судового збору в розмірі 00 грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "29" жовтня 2014 року.

Суддя В.Г. Торчинюк