Ухвала суду № 41129811, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/8785/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Стрипа І.С.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Колективного науково-виробничого підприємства «Нафтогазтехсервіс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року

у справі № 2а-2694/12/0970

за позовом Колективного науково-виробничого підприємства «Нафтогазтехсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Колективне науково-виробниче підприємство «Нафтогазтехсервіс» (далі по тексту - позивач, КНВП «Нафтогазтехсервіс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року скасовано постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КНВП «Нафтогазтехсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного, податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2012 року № 5686/22-3/22188145.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, (далі - Положення) в частині здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання документів та складення документів на операції, що порушують публічний порядок, і відповідно суперечать законодавчим та нормативним актам, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 281667,00 грн. та пп. 7.2.1 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 225333,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2012 року № 0000592203, яким КНВП «Нафтогазтехсервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 281666,00 грн. (за основним платежем - 225333,00 грн. та за штрафними санкціями - 56333,00 грн.) та № 0000582203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 352084,00 грн. (за основним платежем - 281667,00 грн. та за штрафними санкціями - 70417,00 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 року між КНВП «Нафтогазтехсервіс» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №1-п, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з опрацювання виробничо-технологічних даних нафтогазових родовищ України згідно завдань.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, актами виконаних робіт, тощо.

Оплата позивачем придбаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку КНВП «Нафтогазтехсервіс», платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання КНВП «Нафтогазтехсервіс» придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що договірні взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_4 відбувались протягом тривалого часу, що передував періоду, який перевірявся. Зокрема, протягом 2006-2009 років укладались угоди та надавались послуги, що підтверджує їх системний характер.

Згідно довідки від 03.12.2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську №20095/23-1/22188145 «Про результати документальної невиїзної перевірки КНВП «Нафтогазтехсервіс» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року» податковим органом встановлено, що останнім надавались послуги позивачу у вказаному періоді, які були ідентичні послугам, наданим у відповідності до договору №1-П від 01.11.2010 року.

Водночас, вищевказані послуги надавались в рамках науково-дослідних робіт, які виконувало КНВП «Нафтогазтехсервіс», на замовлення підприємств паливно-енергетичного комплексу України, що підтверджується матеріалами справи (зокрема - затвердженою першим заступником голови Державної геологічної служби та погоджена членом правління НАК «Нафтогаз України» Програмою на виконання робіт за темою «Вивчення особливостей геологічної будови, напрямків та об'єктів пошуків родовищ вуглеводнів в межах слабо вивчених територій і стратиграфічних комплексів нафтогазоносних басейнів України», яка містить відповідне геологічне завдання та плановий кошторис витрат).

Відповідно до експертного висновку Державної комісії з експертизи геологічних проектів та кошторисів від 19.03.2008 року №196-Тн, кошторисно-фінансові розрахунки за статтями вартості витрат на проведення науково-дослідних робіт за темою виконанні за нормативними показниками витрат НДДКР. Вказаною кошторисною документацією передбачено, зокрема, витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації в розмірі 5024,94 грн.

З метою реалізації вказаної програми між КНВП «Нафтогазтехсервіс» та НАК «Нафтогаз України» та ДП «Науканафтогаз» було укладено договори №4/10 від 30.08.2010 року та №14/979/10.с-571/15 від 07.10.2010 року. В той же час, КНВП «Нафтогазтехсервіс» було погоджено із ДП «Науканафтогаз» залучення третіх осіб, як співвиконавців для виконання умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 20.10.2010 року № 1-10/10, від 11.11.2010 року № 57-20-1433.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 на час спірних відносин був зареєстрований як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Колективного науково-виробничого підприємства «Нафтогазтехсервіс» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року - скасувати.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов