Ухвала суду № 41129619, 22.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5524/14 Справа № 200/15287/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 19/27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

22 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н. М., Пищиди М.М.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014 року, в частині відмови в позовних вимогах про виселення, та ухвалити нове рішення в цій його частині, посилаючись на те, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального права / а. с. 139-142 /.

Зазначеним заочним рішенням від 24.03.2014 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволені частково.

Суд звернув стягнення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,2 кв. м., житловою площею 38,9 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок сплати боргу за кредитним договором № 0318/0608/45-011 від 20.06.2008 року на суму 891724,98 грн., що складається з: за кредитом - 65352,03 долари США, що є еквівалентом 522358,78 грн.; по відсотках - 22990,35 доларів США, що є еквівалентом 183716,87 грн.; пеня - 23220,86 доларів США, що є еквівалентом 185604,33 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, який не нижче визначеної в договорі іпотеки, тобто 369111 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Також, судом вирішено питання щодо судових витрат по справі / а. с. 134-135 /.

Судом встановлено, що 20.06.2008 року між ВАТ «Сведабанк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 0318/0608/45-011, згідно якого банком було надано відповідачці кредит в сумі 68400 доларів США (для придбання квартири АДРЕСА_1) на термін до 20.06.2022 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та інші грошові зобов'язання за цим договором в строки та в порядку встановлених кредитним договором / а. с. 65-82 /.

Спірний кредитний договір був забезпечений Іпотечним договором № 0318/0608/45-011-Z-1, що укладений 20.06.2008 року між ВАТ «Сведабанк» та ОСОБА_2, згідно якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 / а. с. 88-92 /.

Однак, відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконувала, тобто не виконувала умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, станом на 20.06.2013 року, виникла заборгованість у розмірі 891724,98 грн., що складається з: за кредитом - 65352,03 долари США, що є еквівалентом 522358,78 грн.; по відсотках - 22990,35 доларів США, що є еквівалентом 183716,87 грн.; пеня - 23220,86 доларів США, що є еквівалентом 185604,33 грн, яку відповідачка повинна сплатити позивачу.

Розрахунок заборгованості позивачем проведено у відповідності з умовами Кредитного договору від 20.06.2008 року та нормами діючого матеріального закону.

Між ПАТ «Сведабанк» (який є правонаступником ВАТ «Сведабанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28.11.2012 року було укладено Договір факторингу № 15, за яким право вимоги по спірному кредитному договору було відступлене на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» / а. с. 17-43 /.

Потім, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу, за яким право вимоги по спірному кредитному договору було відступлене на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» /а. с. 44-61 /.Також, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно якого було передане право вимоги по спірному договору іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи» / а. с. 62-64 /.

За таких обставин, суд першої інстанції, в силу ст. ст. 509,525,526,553,554,555,556,574,576,589,590,1050,1054 ЦК України, ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», прийшов до висновку про задоволення позовних вимог товариства, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Щодо позовних вимог товариства про виселення відповідачки без надання іншого житла, то суд першої інстанції відмовив у виселенні ОСОБА_2 з іпотечної квартири АДРЕСА_1 в силу ст. 39,40 ЗУ «Про іпотеку», вважаючи що виселення мешканців з іпотечного житла не є обов'язком суду при вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на думку суду першої інстанції, з позовною вимогою про виселення мешканців квартири має право звернутися до суду майбутній власник квартири.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду (в оскаржуваній його частині) в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову товариству у виселенні відповідачки з іпотечної квартири без надання іншого житла.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що в силу ст. 109 ЖК України відповідачка підлягає беззаперечному виселенню з квартири, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Між тим, звертаючись до суду з позовом про виселення з іпотечної квартири товариство не надало суду належних та допустимих доказів того, хто зареєстрований і проживає в спірній квартирі та хто дійсно підлягає виселенню з квартири.

Згідно довідки про склад сім'ї від 09.09.2014 року, наданої відповідачкою апеляційному суду, в спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідачка зі своєю дочкою та двома малолітніми онуками / а. с. 164 /.

Крім того, на момент розгляду справи в апеляційному суді набрав з 07.06.2014 року чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-УІІ (далі Закон № 1304-УІІ від 03.06.2014 року), який, в силу ч. 2 ст. 5 ЦК України, підлягає застосуванню апеляційним судом до спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 20.06.2008 року був укладений кредитний договір в іноземній валюті (доларах США) / а. с. 65-76 / і він був забезпечений іпотечним договором № 0318/0608/45-011-Z-1 від 20.06.2008 року / а. с. 88-92 /, згідно якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,2 кв. м., житловою площею 38,9 кв. м., що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2, яка в цій квартирі зареєстрована та проживає і іншого нерухомого житлового майна не має, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / а. с. 173-174 /.

Отже, колегія суддів вважає, що в силу Закону № 1304-УІІ від 03.06.2014 року на правовідносини, що виникли між сторонами, щодо звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно і примусове виселення з нього, розповсюджується мораторій, а тому підстав для виселення відповідачки не вбачає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду (в оскаржуваній його частині), відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2014 року, в оскаржуваній його частині, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: