Рішення № 41129504, 22.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/11180/2014 Головуючий у першій інстанції - Литвинова І.В.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Гриб Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року по цивільній справі за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року прокурор міста Ірпеня Київської області звернувся до суду з позовом інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Бучанської міської ради від 29.11.2007 було надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2. Рішенням Бучанської міської ради від 26.06.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу. На земельній ділянці знаходилися зелені насадження, відновна вартість яких була визначена в розмірі 38 872 грн. 13 коп. Без сплати відновної вартості земельних насаджень, відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати відновної вартості на зелені насадження, спричинила недоотримання коштів місцевого бюджету Бучанської міської ради в розмірі 38 872 грн. 13 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач та його представник повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в клопотанні на адресу суду просив зупинити провадження у справі на час хвороби його довірителя. Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. При цьому слід зазначити, що повідомлені представником причини його неявки в судове засідання не підтверджуються належними документами, а тому не можуть бути визнані поважними.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду вказаним вимогам процесуального закону не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачем до постановлення судом рішення у суді першої інстанції у відповідності до положень ст. 267 ЦПК України.

З вказаним висновком суду погодитися не можливо, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бучанської міської ради від 29.11.2007 було надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2.

Рішенням Бучанської міської ради від 26.06.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу. На земельній ділянці знаходилися зелені насадження, відновна вартість яких була визначена в розмірі 38 872 грн. 13 коп., відповідно до акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 29.02.2008.

Відповідач ОСОБА_3 03.12.2008 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати відновної вартості на зелені насадження, місцевий бюджет Бучанської міської ради недоотримав кошти в розмірі 38 872 грн. 13 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем у судовому засіданні було заявлено про застосування судом до спірних правовідносин позовної давності, яка, на думку відповідача, закінчилась 03.12.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.

Таким чином, норми, встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Отже, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах від 02.09.2008 і 20.08.2013 та ухвалі Верховного Суду України від 25.04.12, правові висновки якого обов'язкові для всіх судів України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.09 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, не надав відповідної правової оцінки тому факту, що прокуратурою міста Ірпеня в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства при погашенні заборгованості зі сплати коштів за відновну вартість зелених насаджень до місцевого бюджету, про що свідчить постанова про проведення перевірки від 01.06.13 № 74-67 вих-13.

Водночас судом першої інстанції не взято до уваги, що прокурором у вищевказаній постанові зазначалось про необхідність надсилання до Бучанської міської ради вимоги щодо надання інформації про стан заборгованості та сплати відновної вартості за зелені насадження та вжиті заходи до її стягнення.

Таким чином, прокурором у постанові визначався план дій та отримання необхідного обсягу інформації для вжиття заходів прокурорського реагування по захисту інтересів держави щодо погашення заборгованості перед місцевим бюджетом.

На виконання постанови прокурором направлено ряд запитів, та згідно інформації від 19.07.13, яка надійшла з міської ради, установлено, що за відповідачем рахується несплачена заборгованість у розмірі 38 872,13 грн.

Таким чином, про порушення, допущені відповідачем, прокурору стало відомо лише під час проведення перевірки.

Стосовно висновків суду про обізнаність позивача у справі щодо наявності порушень з 2008 року та пропуску ним строку позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, Бучанською міською радою, не було вчасно вжито заходів до стягнення заборгованості зі сплати відновної вартості зелених насаджень. Вказане зобов'язує прокурора вжити заходів до захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень. Враховуючи, що про вказані порушення прокурору стало відомо лише після проведення перевірки у 2013 році, висновки суду щодо пропуску прокуратурою строків позовної давності є безпідставними.

Таким чином, оскільки прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства щодо несплати заборгованості по відновній вартості за зелені насадження за результатами перевірки від 06.06.2013, то у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з посиланням на сплив позовної давності.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бучанської міської ради Київської області (Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12, код ЄДРПОУ 37911135) 38 872 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 13 коп. заборгованості по сплаті коштів за відновну вартість зелених насаджень.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді