Постанова № 41129487, 22.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 918/391/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Саврій В.А.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 р. у справі №918/391/14 (суддя Павленко Є.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк "

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

позивача - Сократова А.О. (довіреність № 189 від 26.12.2013 р.)

відповідача - не з"явився

третьої особи - не з"явився

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2014р. у справі № 918/391/14 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.2014р. у справі №918/391/14 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк " про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014р. у справі №918/391/14, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк (третя особа) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує з мотивів, викладених у відзиві, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін та здійснювати розгляд справи без участі представника Банку.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники провадження у справі, крім позивача, правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. ( Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку матеріалам справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 липня 1995 року № 137 було створено Державну акціонерну енергетичну компанію "Рівнеобленерго", яку визнано правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

У подальшому Державна акціонерна енергетична компанія "Рівнеобленерго" була перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке, у свою чергу, було реорганізоване у закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго". У той же час правонаступником Закритого акціонерного товариства "Ей-І-Ес Рівнеенерго" стало Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеенерго", яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" ( далі -Товариство).

Отже, позивач - ПАТ "Рівнеобленерго" є правонаступником прав та обов'язків Державної акціонерної енергетичної компанії "Рівнеобленерго". Про здійснення правонаступництва зазначено також у пункті 1.1 Статуту Товариства (т. 1, а.с. 32).

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" про визнання за позивачем права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції № 274, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, будинок 88, та витребування даного майна з незаконного володіння.

Суд першої інстанції повністю відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявності порушеного права на момент звернення до суду з позовом у даній справі, не надано суду належних доказів, які свідчать про набуття ним у встановленому законом порядку права власності на належне відповідачу спірне нерухоме майно, а також позивачем не доведено тотожності об'єкту, на який позивач просив визнати право власності з об'єктом, який знаходиться у володінні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали".

Колегія суддів вважає таким висновок місцевого господарського суду помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України).

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що позов про визнання права власності може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі, а також у разі втрати таким власником правовстановлюючих документів на майно.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Рівненської області від 29 березня 2004 року у справі № 14/91 визнано за ТзОВ "Техноінвест" право власності на будівлю цегельного заводу, трансформаторну підстанцію, прохідну, газорозподільчий пункт, які знаходяться за адресою Рівненський район, с. Городок, по вул. Б. Штейнгеля, 88 та придбану у ПСП "Нива" по договору від 18.07.2003 року.

Рівненським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.09.2013р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Рівнеобленерго" та ухвалою від 16.10.2013 р. залучено до участі в справі №14/91 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", оскільки рішення суду могло вплинути на його права та обов"язки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. рішення господарського суду Рівненської області від 29 березня 2004 року у справі № 14/91 скасовано в частині визнання за ТзОВ "Техноівест" права власності на будівлю трансформаторної підстанції за адресою Рівненський район, с. Городок, вул. Б. Штейнгеля,88.

Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 06.11.2013р. виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення у справі №14/91 місцевим господарським судом не враховано, що будівля трансформаторної підстанції належить на праві власності ПАТ "Рівнеобленерго" і перебуває у нього на балансі.

Також у вказаній постанові зазначено, що місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до листа від 28 листопада 2002 року вих. 04/12-1313 позивачу передано затверджений Міністерством енергетики та електрифікації України Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації у 1995 р. (далі - Перелік) на 338 аркушах.

У відповідності до вказаного Переліку, визначено Перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському сільському РЕМ станом на 01 липня 1995 року. В розділі "Будівлі виробничі" Переліку нерухомого майна по Рівненському РЕМ, визначено право власності Товариства на об'єкт нерухомості Б/ч ЗТП-274 (територія цегельного заводу) у с. Городок Рівненського району.

22 липня 1998 р. Фондом державного майна України прийнято наказ "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", яким визначено перелік документів, підтверджуючих право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств.

У відповідності до п. 2.2 зазначеного наказу, документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

Таким чином, Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації на 338 аркушах є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ПАТ "Рівнеобленерго" на ЗТП-274 у с. Городок Рівненського району по вул. Б. Штейнгеля, 88.

У постанові від 06.11.2013р. Рівненський апеляційний господарський суд зазначив, що ПАТ "Рівнеобленерго" здійснює використання будівлі вказаної трансформаторної підстанції, що підтверджується паспортом технічного стану будівлі, виготовленому в червні 2006 р.

Крім того, Рівненським апеляційним господарським судом у справі №14/91 встановлено факт відсутності у ПСП "Нива", з яким ТзОВ "Техноівест" 18.07.2003р. уклало договір купівлі-продажу трансформаторної підстанції, будь-яких правовстановлюючих документів на трансформаторну підстанцію та встановлено наявність у ПАТ "Рівнеобленерго" правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на трансформаторну підстанцію. А тому Рівненський апеляційний господарський суд у справі №14/91 дійшов висновку, що визнання судом першої інстанції за ТОВ "Техноінвест" права власності на зазначений об"єкт лише на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2003 року є неправомірним і порушує права ПАТ "Рівнеенерго", як власника спірного майна.

Крім того, апеляційним господарським судом у справі № 14/91 встановлено, що про порушення свого права на трансформаторну підстанцію апелянт дізнався лише в серпні 2013 року, коли отримав лист від Городоцької сільської ради про відмову у присвоєнні поштової адреси на ЗТП-274 у зв"язку з реєстрацією трансформаторної підстанції за ТОВ "Городецький завод Будматеріали".

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в касаційному порядку оскаржена не була, отже на час розгляду справи № 918/391/14 була чинною.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовних вимог про визнання права власності колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року затверджено загальнодержавну Програму приватизації майна державних підприємств, якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію - перетворення у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі - п. п. 2.13-2.14.

15 червня 1993 р. прийнято Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств" та визначено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи виконавчої влади тощо - (п. 2 Указу).

Нормою п. п. 10, 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993р., покладено на комісію з корпоратизації обов'язок скласти акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що корпоратизується та визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства всі активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу переходять до відкритого акціонерного товариства, яке стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

У відповідності до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р., складено Відомість розрахунку вартості будівель та споруд Рівненського району електричних мереж станом на 01 липня 1995 року (додаток №4 до Методики), до якої увійшла будівельна частина ЗТП-274 у с. Городок Рівненського району, залишкова вартість 4337 тис, крб., що підтверджується витягом із зазначеної відомості, наданий позивачем у якості додатку до письмових пояснень.

Наказом №137 від 31.07.1995 р. Міністерства енергетики та електрифікації України, створено Державну акціонерну енергетичну компанію "Рівнеобленерго", яка визнана правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж та на основі зведених Відомостей розрахунку вартості будівель та споруд по районам електричних мереж станом на 01 липня 1995 року затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

Згідно п. 3.3 статуту ДАЕК "Рівнеобленерго", майно компанії складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена на балансі Компанії. Компанія є власником майна, переданого засновником у власність - п. п. 3.4-3.5 Статуту ДАЕК "Рівнеобленерго".

Засновником Компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України - п. 4.1 Статуту ДАЕК "Рівнеобленерго".

Згідно ст. 34 Закону України "Про власність", який діяв на час корпоратизації Товариства у 1995 році, загальнодержавну (республіканську) власність складала, зокрема, єдина енергетична система України. Статтею 26 вказаного Закону визначалось: "об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Внесок членів господарського товариства може складатись з основних та оборотних фондів, грошових коштів, цінних паперів".

Отже, станом на липень 1995 року, коли відбулась корпоратизація Товариства, не було нормативно визначено порядку підтвердження права власності на майно підприємств, які були створені шляхом корпоратизації.

22 липня 1998 р. Фондом Держмайна України прийнято наказ №1450 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" (далі - наказ Фонду Держмайна №1450), яким визначено перелік документів, підтверджуючих право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств.

Зокрема, у відповідності до п. 2.2 зазначеного наказу, документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

Тобто з липня 1998 р. всі підприємства, які були корпоратизовані до вказаного періоду, отримують нормативно визначений документ, який може бути виданий органом приватизації (корпоратизації) на підтвердження права власності - Перелік нерухомого майна, яке передане до статутного фонду вказаних підприємств.

24 травня 2002 року прийнято наказ Фонду державного майна України №906 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" (далі - наказ ФДМУ №906), який у відповідності до п. 1.2 поширював свою дію на випадки підтвердження права власності на нерухоме майно, що передане до статутного фонду акціонерних товариств, перетворених з державних підприємств в процесі корпоратизації.

Вказаним нормативним документом скасовано дію наказу Фонду Держмайна України №1450, однак по суті він містив аналогічні норми щодо підтвердження права власності підприємств, що створені до набрання ним чинності.

Згідно п. п. 2.2, 2.4 даного наказу, на вимогу відкритих акціонерних товариств, державний орган приватизації видає перелік об'єктів нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

28 березня 2001р., у відповідності до статті 12 Закону України "Про електроенергетику" та Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій енергетичних компаній, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Міністерства палива та енергетики України від 07.09.2000 N 1855/12/263/414, надано учаснику конкурсу AES Washingtjn Holdings B.V. (зареєстрованої м. Амстердам, Нідерланди) дозвіл на придбання пакета простих іменних акцій у розмірі 75 відсотків + 1 акція від статутного фонду державної акціонерної енергопостачальної компанії ДАЕК "Рівнеобленерго" .

20 листопада 2001 р., у зв'язку з продажем контрольного пакету акцій ДАЕК "Рівнеобленерго", зареєстровано компанію ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".

01 листопада 2002 року ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", керуючись наказом ФДМУ №906, звернулось з листом до Міністерства енергетики та електрифікації України з проханням надати перелік нерухомого майна, переданого ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації.

28 листопада 2002 року листом вих. 04/12-1313 передано, затверджений Міністерством енергетики та електрифікації України Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації у 1995 р. на 338 аркушах (Перелік нерухомого майна).

Скасування дії наказу ФДМУ №906 у листопаді 2003 року не свідчить про скасування Переліку нерухомого майна як правовстановлюючого документу, що підтверджує факт виникнення права власності на нерухомість корпоратизованих підприємств. Станом на листопад 2002 р., у відповідності до чинного на той час приватизаційного законодавства, документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно підприємства, що створене в процесі корпоратизації до набрання чинності наказом ФДМУ №906, визначався Перелік нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду підприємства.

Отже, Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації на 338 аркушах є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності Товариства на ЗТП-274 у с. Городок Рівненського району (територія цегельного заводу).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково покликався на п. 3.4 наказу Фонду Держмайна №906 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", в якому зазначено, що на вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об'єкта приватизації державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства або у власність покупцю, оскільки в п 2.2 цього ж Порядку зазначено, що на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства або орендного), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі порушення справи про банкрутство підприємства, державний орган приватизації видає перелік об'єктів нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству .

Враховуючи викладене вище, висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження у встановленому порядку права власності на спірну будівлю колегія суддів вважає помилковим.

Помилковим є також висновок суду першої інстанції про недоведеність факту тотожності об"єктів ЗТП №274 у с. Городок Рівненського району (територія цегельного заводу) та об"єкту "трансформаторна підстанція" по вул. Б. Штенгеля, 88 у с. Городок Рівненського району, оскільки судом не було взято до уваги лист Городоцької сільської ради від ( а.с. 64 т.1 ), яким відмовлено ПАТ "Рівнеенерго" у присвоєнні поштової адреси на ЗТП-274 у зв"язку з тим, що на БЧ ЗТП-274, що знаходиться на території ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", вже присвоєно поштову адресу та зазначений об"єкт перебуває у власності ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2004р.

Тотожність об"єктів також підтверджено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р.У справі №14/91.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в частині визнання за ним права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції №274 (ЗТП -274), що знаходиться за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штенгеля, буд 88 є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння слід зазначити.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності судових рішення щодо виконання цих угод, відбувалось поза волею та без участі власника.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі в зв'язку із прийняттям незаконного судового рішення, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8\5447-2010.

Також слід зазначити, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, у тому числі при наявності судового рішення щодо зобов'язання укласти одну з таких угод, що відбувалось без участі та поза межами волі дійсного власника.

Отже, враховуючи, що ПАТ "Рівнеенерго" є дійсним власником спірної будівлі починаючи з 1995р. позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо клопотання позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року, колегія суддів колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору є правом, а не обов'язком суду, а тому таке питання у кожному конкретному випадку вирішується судом з власної ініціативи, а не за клопотанням сторони чи іншого учасника процесу.

Крім того, позивач не позбавлений права і можливості у встановленому законом порядку звернутися до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Скасування рішення зумовлює перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 р. у справі №918/391/14 скасувати. Прийняти нове рішення:

"Позов задовольнити.

1. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" ( 33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира,71, код ЄДРПОУ 05424874) право власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції №274 (ЗТП -274), що знаходиться за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штенгеля, буд 88;

2. Товариству з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штенгеля, буд 88, код ЄДРПОУ 32940386) повернути Публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" будівлю закритої трансформаторної підстанції №274 (ЗТП -274), що знаходиться за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штенгеля, буд 88.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод "Будматеріали" (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штенгеля, буд 88, код ЄДРПОУ 32940386) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" ( 33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира,71, код ЄДРПОУ 05424874) 2436грн. - судові витрати за подання позовної заяви та 1218 грн. - судові витрати за подання апеляційної скарги."

3. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Огороднік К.М.