Постанова № 41129481, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 917/769/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:головуючого суддіКузьменка М.В.,судді Васищака І.М.,судді Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р.у справі № 917/769/14 господарського суду Полтавської області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до проПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" стягнення 498 740,74 грн.за участю представників:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Мацегорін А.О.;

Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - Данілова Н.Н.;

в с т а н о в и л а :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом та просила суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача - Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 494 372,40 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 р. у справі № 18/3640/11 з відповідача на його користь стягнуто основну заборгованість у розмірі 16 686 991,46 грн., яка фактично не погашена, 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. збитків від інфляції та процентів річних в розмірі 524 096,96 грн. (а.с.2-5).

Відповідач у справі - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що оплата природного газу здійснювалась відповідно до особливого порядку проведення розрахунків, а порушення строків оплати за газ відбулося не з вини

відповідача; між сторонами даного спору на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 р. "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та затвердженого нею Порядку були укладені договори про організацію розрахунків № 165/517-ГУ від 04.09.2012 р. та № 342/517з-ГУ від 01.12.2012 р., які замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 16 686 991,46 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині; з моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо підприємств, які включені до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-VI від 23.06.2005 р. зі змінами і доповненнями зупиняється нарахування процентів річних та збитків від інфляції (а.с.64-70).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р. позов задоволено повністю (а.с. 82-84).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- факт порушення зобов'язання по оплаті заборгованості відповідно до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332 ТЕ-24 від 20.12.2010 р., встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 р. у справі № 18/3640/11 щодо спору між тими ж сторонами;

- відповідач не погасив заборгованість, факт наявності якої встановлений вказаним рішенням;

- як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, відповідач, в силу ст. 625 ЦК України, повинен був сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних за весь період прострочення зобов'язання.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р. рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р. залишено без змін (а.с.208-215).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права судами, порушенням норм процесуального права (а.с.223-227).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставин.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 р. у справі № 18/3640/11 частково задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнуто на його користь з відповідача - Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 16 686 991,46 грн. основної заборгованості, 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. збитків від інфляції, 524 096,96 грн. процентів річних, судові витрати у розмірі 56 460,00 грн.

Предметом спору у вищевказаній справі є виконання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" зобов'язань з оплати поставленого природного газу відповідно до договору № 06/10-2332 ТЕ-24 від 20.12.2010 р.

Вказане рішення, як встановлено судами, набрало законної сили

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи склад сторін у даній справі та вищевказаній, які є тотожними, факти, встановлені судовими актами у справі № 18/3640/11, є преюдиційними для даної справи, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Судами встановлено, що оплата основного боргу та пені, які присуджено до стягнення відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 р. у справі № 18/3640/11 відбулася лише 12.07.2013 р.

Таким чином, судами встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу відповідно до договору про закупівлю природного газу за державні кошти, виконання якого було предметом спору у справі № 18/3640/11 господарського суду Полтавської області припинились лише 12.07.2013 р.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення процентів річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332 ТЕ-24 від 20.12.2010 р.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Отже, право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням процентів ґрунтується саме на положенні вказаної норми, яка визначає таке право.

Заперечення скаржника правомірно не прийняті судами до уваги.

Так, в силу ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Умовами спірного договору та нормами чинного законодавства України не передбачено звільнення боржника від обов'язку виконувати умови вказаного вище зобов'язання з оплати коштів за спірним договором у зв'язку із невідшкодуванням іншою особою суми грошових коштів у вигляді різниці в тарифах, як і не покладено такого обов'язку на іншу, ніж боржник, особу.

Частиною шостою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 p. N 517 затверджено порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Ці порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

В силу п. 37 ст. 1 Бюджетного кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

За своїм змістом вищенаведені норми законодавства регулюють бюджетні відносини, пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах, проте не звільняють відповідача від виконання обов'язку щодо вчасної оплати спожитого природного газу згідно укладеного договору поставки природного газу.

В той же час, відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Договір № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. припинив свою дію з 01.10.2011 р. лише в частині поставки природного газу, в частині ж розрахунків та відповідальності за несвоєчасну оплату він діє до повного здійснення розрахунків.

Відповідно до ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Помилковими є твердженнями відповідача стосовно того, що після укладення договорів про організацію розрахунків № 165/517-ГУ від 04.09.2012 р. та № 342/517з-ГУ від 01.12.2012 р. була здійснена заміна первісного зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 16 686 991,46 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Так, новація, в розумінні ст. 604 ЦК України - це угода про заміну первісного зобов'язання іншим між тими ж сторонами. Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

У випадку новації сторони шляхом заміни предмету чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове.

В даному випадку сторони, укладаючи договори про організацію розрахунків № 165/517-ГУ від 04.09.2012 р. та № 342/517з-ГУ від 01.12.2012 р., визначили, що їх предметами є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 p. N 517.

Разом з тим, зазначені договори про організацію взаєморозрахунків не містять умов щодо припинення зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р., зміну способу або предмету його виконання.

Наведені обставини унеможливлюють припинення зобов'язання в порядку статті 604 ЦК України шляхом новації.

За таких обставин предмет, спосіб та порядок виконання договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. залишився незмінним та є обов'язковим для виконання сторонами, про що вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-VI від 23.06.2005 р. зі змінами і доповненнями не містить прямої заборони щодо нарахування процентів річних у випадку зупинення виконавчого провадження відносно суб'єкта господарювання, включеного в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу. Так, п. 10.5 ст. 10 вказаного Закону встановлена заборона на індексацію, нарахування пені, штрафних та інших фінансових санкцій.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу три проценти річних, нараховані на суму заборгованості в розмірі 494 372,40 грн. за період з 09.12.2011 р. по 12.07.2013 р.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р. у справі № 917/769/14 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.