Постанова № 41129374, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 910/9936/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачівне з'явились;від відповідача Перець Б.О.;від прокуратуриГудименко Ю.В.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 рокуу справі№ 910/9936/14 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення 496 834,70 грнВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Заступник прокурора Полтавської області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (надалі - ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", позивач) та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) заборгованості в сумі 496834,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1015/12 від 06.08.2012 року щодо оплати виконаних промислово-геофізичних робіт.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач втратив своє право вимоги виконання зобов'язання за договором № 1015/12 від 06.08.2012 року, оскільки вчасно не звернувся з кредиторськими вимогами до комісії з реорганізації ДК "Укргазвидобування". Крім того, відповідач зауважив, що в позовній заяві прокурор не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави, та не обґрунтував необхідність захисту прав держави в цьому спорі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Жук Г.А., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), позовні вимоги прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" борг у розмірі 449640,91 грн, 29676,29 грн - інфляційні витрати, 17517,50 грн - 3% річних та 9936,69 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 5, 361 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 06.08.2012 року ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" (виконавець) та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (замовник), яка реорганізована шляхом перетворення в ПАТ "Укргазвидобування", уклали договір № 1015/12, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язався в 2012 році виконати геофізичні дослідження і перфораційні роботи на 35-ти свердловинах ГПУ "Полтавагазвидобування" на підставі замовлень замовника із зазначенням родовищ та номерів свердловин, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити обумовлені роботи протягом 30-ти банківських днів на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суди з'ясували, що виконавець свої зобов'язання за договорами виконав, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання робіт за вересень - грудень 2012 року на суму 449640,91 грн, у той час як замовник виконані роботи не оплатив, що й стало причиною виникнення спору у даній справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач є правонаступником замовника - ДК "Укргазвидобування" і несе відповідальність за його зобов'язаннями. Невиконання замовником умов договору підряду щодо повної та своєчасної оплати виконаних виконавцем робіт є порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України та підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що в даному випадку прокурор в порушення вимог ч. 3 ст. 2 ГПК України не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави, та не обґрунтував необхідність їх захисту, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі доводи відповідача вже були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і їм дана належна оцінка. Суди обґрунтовано та правильно виходили з того, що в даному випадку інтереси держави повністю збігаються з інтересами державного підприємства, і Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управляння якого належить ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", правильно визначено прокурором в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), де суд зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року у справі № 910/9936/14 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.