Рішення № 41128911, 22.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/5193/14-ц 22-ц/774/2229/К/14

Справа № 216/5193/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2229/К/14 суддя Бутенко М.В.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі - Іванюк О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат " про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат " - Черевик Олександр Миколайович,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК від 16.07.2013 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та визнано інвалідом третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, уточнивши позовні 243 600,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн., а також - на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано відсутність доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача. Згідно з актом розслідування причин професійного захворювання, винних осіб у виникненні професійного захворювання у позивача не встановлено. Цей акт є дійсним, не оскаржений позивачем, а тому висновки суду щодо вини ПАТ «ЦГЗК» не ґрунтуються на матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «ЦГЗК» - Черевика О.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, працюючи протягом тривалого часу, а саме: з червня 1983 року по вересень 1995 року підземним бетоняром, підземним прохідником тресту «Кривбасшахтопроходка», з вересня 2003 року по лютий 2004 року підземним прохідником ТОВ «Ремметпром», з березня 2004 року по травень 2005 року підземним прохідником ТОВ «Ремгірбуд», з 25.07.2006 року по 31.05.2013 року слюсарем черговим та з ремонту устаткування пиловетиляційної служби в підземних умовах шахти «Гігант-Глибока» ПАТ «ЦГЗК», отримав професійне захворювання (а.с. 21-24).

Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 02 квітня 2013 року у ОСОБА_3 встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом: радикулопатія шийна С6, С7 і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим синдромом і м'язово-тонічним синдромом, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФС другого ступеня).

31.05.2013 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с. 35).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29 травня 2013 року встановлена причина зазначеного професійного захворювання - перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці слюсаря чергового та з ремонту устаткування за важкістю трудового процесу відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Конкретних посадових осіб, які винні у виникненні професійного захворювання не встановлено у зв'язку з роботою ОСОБА_3 в умовах впливу шкідливих факторів впродовж більш ніж 21 року.

Висновком МСЕК від 16.07.2013 року ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40 % та встановлено третю групу інвалідності з 01 липня 2013 року, які при наступному переогляді 01 липня 2014 року залишились незмінними (а.с. 25, 74).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29 травня 2013 року. Так, у пунктах 16, 17 цього Акту зазначено, що позивач, працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування пиловетиляційної служби в підземних умовах шахти «Гігант-Глибока» ПАТ «ЦГЗК», підпадав під перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: умови праці слюсаря чергового та з ремонту устаткування за важкістю трудового процесу відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Цей акт є дійсним та сторонами не оскаржувався, а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу безпідставні, встановлення ж певних посадових осіб підприємства, які є винними у порушенні виробничого процесу, не мають правового для вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 150 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, та працю позивача в умовах шкідливих факторів, які сприяли виникненню професійного захворювання, й на інших підприємствах, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 150 000 гривень до 25 000 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 16 вересня 2014 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 з 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень до 25 000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: