Головуючий у 1 інстанції – Кониченко О.М. Суддя-доповідач – Лях О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
07 травня 2009року м. Донецьк
справа № 2-а- 33436/08/0570
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лях О.П.
суддів: Горбенко К.П.. Юрченко В.П.
при секретарі
за участю
представника позивача
представника відповідача Шептульовій С.Ю.
Бойко М.Г.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу Басик Н.О.
судовому засіданні
Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від24 лютого 2009 рокупо адміністративній справі№ 2-а-33436/08за позовомВідкритого акціонерного товариства «Родючість» доШахтарської об’єднаної державної податкової інспекції проВизнання не дійсними податкових вимог
ВСТАНОВИВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Родючість» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції , поновлено строк звернення за захистом прав та інтересів позивача та визнано недійсною на час проведення Універсальною спеціалізованою товарною біржею «Укрінпромбіржа» аукціонів (торгів) з продажу активів ВАТ «Родючість» першу податкову вимогу №1/144 від 08.11.2001 року на суму 5241-77 грн. та другу податкову вимогу №2/518 від 27.12.2001 року на суму 6220-39 грн. Відповідачем на зазначену постанову подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача Басик Н.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача Бойко М.Г. проти доводів апеляційної скарги заперечував. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до п.1.10 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш з послідуючими змінами та доповненнями податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги відповідно до п.п.6.2.1. п. 6.2. Закону №2181-Ш.
ВАТ «Родючість» зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена Шахтарською районною державною адміністрацією 29 грудня 1995 року , включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 05488420, перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ.
Відповідач Шахтарська ОДПІ є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.
Станом на 23.10.2001 року у позивача виник податковий борг у зв’язку з нарахуванням податкових зобов’язань з податку на додану вартість по основному платежу в сумі 5240 грн. та пеня 1-77 грн.
08.11.2001 року відповідачем була прийнята перша податкова вимога № 1/144, якою визначено суму податкового боргу за погодженим податковим зобов’язанням на суму 5241-77 грн., яка була направлена відповідачу та вручена бухгалтеру Семеній.
27.12.2001 року відповідачем була прийнята друга податкова вимога №2/518, якою визначено суму податкового боргу за погодженням податковим зобов’язанням, яка становить 6220-39 грн. (основний платіж 6133. пеня 87-39 грн.), яка також була направлена позивачу та вручена бухгалтеру Бабіній.
Відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі , якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Суд першої інстанції з огляду наданих позивачем документів, а саме довідок про те, що Бабіна та Семеній ніколи не працювали у ВАТ «Родючість» , штатного розписку та копії трудової книжки бухгалтера підприємства Рукосуєвої, дійшов до висновку, що відповідачем не надано належних доказів вручення позивачеві податкових вимог, оскільки особи, яким нібито вручені податкові вимоги ніколи не працювали на підприємстві.
12.08.2008 року позивача було повідомлено про проведення аукціону з продажу активів 13.08.2008 року. На час проведення аукціону за відповідачем обліковувалася заборгованість в розмірі 32102-05 грн. 12.08.2008 року ВАТ «Родючість» було проведено погашення заборгованості в розмірі 31202-05 грн., про що було повідомлено відповідача та проти чого під час апеляційного розгляду представник відповідача не заперечувала.
Відповідачем 13.08.2008 року прийняті повідомлення про розподіл пені № 105270011824811 від 13.08.2008 року у зв’язку зі сплатою згідно платіжного документа від 12.08.2008 року суми податкового боргу в розмірі 11009-84 грн.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідно до п.22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та положення підпункту 16.5.2. статті 16 Закону України № 2181-Ш днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації та що саме з часу подання платником податків платіжного доручення до банку Закон № 2181-Ш пов’язує настання певних правових наслідків, а саме відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 6 зазначеного Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача пояснила, що в день проведення аукціону були в телефонному режимі вжиті заходи про відміну проведення аукціону, однак ДПА України не дало згоди на відміну проведення аукціону.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень , крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання пропущеним з поважних причин процесуального строку для звернення до адміністративного суду , оскільки відповідачем не надано належних доказів вручення оскаржуваних податкових вимог
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, приймаючи податкові вимоги , діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб передбачений законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у справі № 2-а-33436/08/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Родючість» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання не дійсними податкових вимог – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Повний текст ухвали складено 12 травня 2009 року.
Головуючий: О.П.Лях
Судді: К.П.Горбенко
(підписи)
В.П.Юрченко
З оригіналом згідно.
Суддя О.П. Лях
Головуючий у 1 інстанції – Кониченко О.М. Суддя-доповідач – Лях О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
07 травня 2009року м. Донецьк
справа № 2-а- 33436/08/0570
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лях О.П.
суддів: Горбенко К.П.. Юрченко В.П.
при секретарі
за участю
представника позивача
представника відповідача Шептульовій С.Ю.
Бойко М.Г.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу Басик Н.О.
судовому засіданні
Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від24 лютого 2009 рокупо адміністративній справі№ 2-а-33436/08за позовомВідкритого акціонерного товариства «Родючість» доШахтарської об’єднаної державної податкової інспекції проВизнання не дійсними податкових вимог
Керуючись ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у справі № 2-а-33436/08/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Родючість» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання не дійсними податкових вимог – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Повний текст ухвали буде складено протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий: О.П.Лях
Судді: К.П.Горбенко
В.П. Юрченко
Головуючий у 1 інстанції – Шальєва В.А. Суддя-доповідач – Нікулін О.А.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
04 липня 2008року м. Донецьк
справа № 22-а- 6864/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Нікуліна О.А.
суддів: Міронової Г.М., Горбенко К.П.
при секретарі
за участю
представника позивача
представника відповідача Білоус К.О.
не з’явився
розглянувши у відкритому апеляційну скаргуШевченко І.П.
судовому засіданні
Державної податкової інспекції у м. Сніжне на постанову Донецького окружного адміністративного суду від06 травня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-8202/08за позовомДержавного підприємства «Сніжнеантрацит» доДержавної податкової інспекції у м. Сніжне проВизнання не чинним податкового повідомлення – рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Сніжне антрацит» до Державної податкової інспекції в м Сніжне Донецької області « про визнання протиправним податкового повідомлення рішення» про нарахування позивачеві штрафних санкцій на суму 20228.35 гривень.
Вказаною постановою визнано протиправним повідомлення - рішення ДПІ у м. Сніжне № 000031154/0 від 04 лютого 2008 року про нарахування позивачеві штрафних санкцій в сумі 20228.35 гривень за порушення строків сплати податку за користування надрами загальнодержавного значення.
Відповідач по справі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Підставою для скасування постанови суду першої інстанції відповідачем визначено порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ДП „Сніжнеантрацит" зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 02.09.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31906124, перебуває на податковому обліку в ДШ у м. Сніжне.
Відповідач ДПІ у м. Сніжне є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.
ДПІ у м. Сніжне була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами за період з 19.02.07 р. по 25.01.08 р., за результатами якої був складений акт № 64/15-31906124 від 04.02.08 р., яким встановлені порушення позивачем п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" в частині несвоєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з плати за користування надрами у розмірі 40456,70 гривень.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000311540/0 від 04.02.08 р., яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовим фондами" до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20228,35 гривень.
Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання .платника податку, нарахованеконтролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивач у відповідності до вимог цього Закону самостійно сплачував суми узгоджених податкових зобов'язань за наданими податковому органу розрахунками, про що свідчать платіжні доручення, в яких платник податків зазначав призначення платежу та періоди, за які погашав зобов'язання з плати за користування надрами.
Згідно пп. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. № 207/472/51/157 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства праці та соціальної політики України від 13 червня 2000 р. № 51/128/307/128) базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу. Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
У відповідності до пп. 6.4 п. 6 зазначеної інструкції плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцезнаходженням платника.
Таким чином, позивач сплачував зазначеними платіжними документами поточні платежі, а не податковий борг.
Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п. 1.3. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративного чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Отже, сума податкових зобов'язань, яка виникла згідно поданих позивачем розрахунків, була сплачена без порушень строків сплати.
В даному випадку платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобов'язання. Відповідач в порушення вимог чинного податкового законодавства використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.
Такі дії відповідача, на думку суду, не відповідають вимогам податкового законодавства.
Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані/бід продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки платник податків ДП „Сніжнеантрацит" не сплачував податковий борг, а самостійно сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання з плати за користування надрами за поточні податкові періоди, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правових підстав для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб передбачений законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року у справі № 2-а-8202/08 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання не чинним податкового повідомлення –рішення – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2008 року – без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: О.А.Нікулін
Судді: Г.М.Міронова
К.П.Горбенко
Судове рішення № 4112877, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 07.05.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-а-33436/08/0570. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: