Ухвала суду № 41128323, 13.10.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/17205/14-ц

Провадження № 4-с-138/14 р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Пономарьова М.О., Подобєда О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу держаної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньої Ганни Юріївни, зацікавлені особи: відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2014 року ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві Городньої Г.Ю., в якій просить визнати її дії щодо порушення ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №40136231 з виконання виконавчого листа №2-3556/11 виданого 13.09.2013 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 292832,47 грн., а також скасувати постанову про розшук майна боржника, винесену державним виконавцем 20.05.2014 р. в рамках виконавчого провадження № 40136231.

28.08.2014 року в судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 подав суду заяву про зміну предмету скарги, яка була прийнята до розгляду судом.

Відповідно до згаданої заяви заявник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 40136231 від 14.10.2013 року з виконання виконавчого листа № 2-3556/11 виданого 13.09.2013 р. Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу в розмірі 292 832,47 грн., скасувати постанову про розшук майна боржника від 14.10.2013 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.05.2014 року у ВП № 40136231, визнати дії державного виконавця Городньої Г.Ю. протиправними щодо порушення нею ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Обгрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що при відкритті 14.10.2013 року виконавчого провадження № 40136231 з виконання виконавчого листа №2-3556/11, виданого 13.09.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва на виконання рішення суду, відповідно до якого з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 292 832,47 грн., накладенні арешту на майно боржника та оголошення в розшук майна боржника, державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Заявник зазначив, що державний виконавець не направивши заявнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, не переконавшись в тому, що боржник отримав копію зазначеної постанови, приступив до примусового виконання виконавчого листа, зокрема виніс постанови про розшук майна боржника, про накладення арешту на майно боржника та заборону на відчуження майна боржника, чим фактично звернув стягнення на майно боржника, позбавивши заявника права добровільно виконати рішення суду і таким чином порушивши його права.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали вимоги, викладені в скарзі, і просили їх задовольнити.

Представник зацікавленої особи - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»», який є стягувачем у виконавчому провадженні, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги і просила відмовити в її задоволенні.

Особа, дії якої оскаржуються, - старший державний виконавець відділу ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городня Ганна Юріївна в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила.

Зацікавлена особа - відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направив. Про час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що зацікавлені особи, які не з`явилися до суду, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, про причини своєї неявки суд не повідомили, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення заявника, його представника та представника зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність

боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судом, 09.10.2013 року до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві надійшов на виконання виконавчий лист № 2-3556/11, виданий 13.09.2013 року Солом'янським районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» боргу в розмірі 292 832,47 грн., та заява стягувача про примусове виконання рішення суду, в якій стягувач просить одночасно з винесенням постанови про відкриття провадження накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника з метою повного та своєчасного виконання рішення суду.

14.10.2013 року державним виконавцем Вангородським С.М., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-3556/11 р. виданого 13.09.2013 року Солом`янським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» боргу в розмірі 292 832,47 грн..

Таким чином, суд вважає що при винесенні оскаржуваної постанови від 14.10.2013 року державний виконавець Вангородський С.М діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні питання про законність оскаржуваної постанови від 14.10.2013 року суд критично відноситься до посилань заявника та його представника на те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не була своєчасно направлена боржнику, що на думку заявника та його представника є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не направлення або несвоєчасне направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для її скасування.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпаний перелік підстав за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Судом встановлено, що підстав, передбачених ст. 26 зазначеного Закону для відмову у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 40136231 від 14.10.2013 року не було.

Частина 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З документів, направлених державним виконавцем на адресу суду вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013 року у ВП № 40136231 була направлена боржникові ОСОБА_1 23.10.2013 року, що підтверджується списком рекомендованих відправлень поданих в ВПЗ Київ04208 23.10.2013 року.

Виходячи з цього, а також враховуючи, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, суд дійшов висновку про те, що боржник ОСОБА_1 був повідомленим належним чином про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому матеріали виконавчого провадження № 40136231 були передані на виконання старшому державному виконавцю Городній Г.Ю..

20.05.2014 року державним виконавцем Городньою Г.Ю. в рамках виконавчого провадження № 40136231 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідно до якої арешт накладений на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми боргу 292 832, 47 грн..

Крім цього, 20.05.2014 року державним виконавцем Городньою Г.Ю. в рамках того ж виконавчого провадження № 40136231 було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_1 відповідно до якої оголошено розшук автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання

органами внутрішніх справ.

Враховуючи, що після відкриття виконавчого провадження 14.10.2013 року і до 20.05.2014 року, тобто більше ніж 7 місяців, боржником не було в добровільному порядку виконано рішення суду щодо повернення боргу на корись ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», таким чином, станом на 20.05.2014 року заборгованість за виконавчим документом не погашена, суд вважає, що державний виконавець Городня Г.Ю. з метою забезпечення реального виконання рішення суду правомірно винесла постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в межах суми боргу.

Суд вважає, що зазначена постанова не порушує права боржника ОСОБА_1, оскільки він в разі несвоєчасного одержання документа виконавчого провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», має право відповідно до вимог ст. 35 цього Закону звернутися до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій. Між тим, боржник таким правом до цього часу не скористався.

Посилання заявника та його представника на те, що державним виконавцем шляхом накладення арешту на майно боржника було фактично звернуто стягнення на це майно, чим порушені права боржника на добровільне виконання рішення суду, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено лише про накладення арешту на майно боржника і заборону його відчуження, а не звернення стягнення на майно. При цьому, на яке саме майно накладається арешт в оскаржувані постанові не зазначено. Крім цього, станом на день розгляду справи жодної примусової виконавчої дії, в тому числі і з реалізації арештованого майна, державним виконавцем вчинено не було.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, судом також враховано, що стягувач за виконавчим провадженням - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ще в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2013 року просив державного виконавця одночасно з винесенням постанови про відкриття провадження, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника з метою повного та своєчасного виконання рішення суду. Разом з цим, дані вимоги державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження 14.10.2013 року не були задоволені.

Враховуючи, що накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження можливо на будь-якій стадії виконавчого провадження, зокрема і одночасно з відкриттям виконавчого провадження, тобто до сплину строку на добровільне виконання рішення суду, суд вважає, що порушень Закону України «Про виконавче провадження» з боку державного виконавця Городньої Г.Ю. при винесенні нею оскаржуваної постанови щодо накладення арешту на майно боржника судом не встановлено.

Щодо вимог заявника про визнання дій державного виконавця Городньої Г.Ю. протиправними щодо порушення вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», то зазначені вимоги заявником жодним чином не обґрунтовані та не доведені.

Так, ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки здійснення виконавчого провадження. Між тим, виконавче провадження не може бути закрито тільки в зв'язку з закінченням строку. Враховуючи, що заявник та його представник, а ні в скарзі, а ні під час розгляду справи в судовому засіданні, не обґрунтували свої вимоги та не зазначили докази на їх підтвердження, суд вважає, що в цій частині вимоги заявника не обґрунтовані та не доведені.

Щодо оскаржуваної постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 14.10.2013 року, то, як вбачається з копії виконавчого провадження, яка надійшла на адресу суду, 14.10.2013 року такої постанови державний виконавець не виносив.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній предмет оскаржування.

Разом з цим в матеріалах виконавчого провадження наявна постанова про розшук майна боржника від 20.05.2014 року.

Проте, заявник зазначену постанову не оскаржує.

Враховуючи, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо правомірності винесення зазначеної постанови від 20.05.2014 року, яка наявна в матеріалах справи, оскільки заявник про це не просить.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободі заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов до висновку про те, що державні виконавці при винесенні 14.10.2013 року постанови про відкриття виконавчого провадження та при винесенні 20.05.2014 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження діяли в межах своїх повноважень та у суворій відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні вимог заявника про скасування оскаржуваних постанов та визнання дій державного виконавця протиправними має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку про те, що в частині вимог, зокрема щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, заявником пропущено строк оскарження дій державного виконавця.

Так, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 14.10.2013 року.

Копія цієї постанови, як зазначено вище, 23.10.2013 року направлена рекомендованою кореспонденцією боржнику, за зазначеною у виконавчому провадженні адресою.

Враховуючи, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, суд дійшов висновку про те, що боржник ОСОБА_1 був повідомленим належним чином про відкриття виконавчого провадження ще в жовтні 2013 року, а тому, суд дійшов висновку про те, що ним пропущений строк оскарження вказаної постанови, т.я. скарга відправлена поштою 07.08.2014 року.

Підстав поновлювати цей строк у суду немає. Пропуск заявником строку на оскарження, також є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Разом з цим, суд вважає, що строк оскарження постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 20.05.2014 року, скаржником не пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем 20.05.2014 року.

Скаржник звернувся до суду зі скаргою 11.08.2014 року, надіславши її поштою 07.08.2014 року. Посилається на те, що про оскаржувану постанову він дізнався випадково лише 28.07.2014 року. Доказів, які б спростували ці твердження заявника суду не надано. За таких обставин, суд вважає, що заявником строк звернення до суду в частині оскарження постанови державного виконавця від 20.05.2014 року не пропущено.

За частиною 1 статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу держаної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньої Ганни Юріївни, зацікавлені особи: відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: