Постанова № 41126344, 28.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2014 року 10:08 № 826/14898/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Тимчук М.Д.,

за участю представників сторін:

від заявника: Трещов А.О. (довіреність від 03.10.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»до:Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській областіпро:скасування постанови про накладення стягнень № 000666 від 13.03.2014 року, а також визнання протиправними дії по проведенню перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області про скасування постанови про накладення стягнень № 000666 від 13.03.2014 року, а також визнання протиправними дії по проведенню перевірки.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем проведена перевірка та за її результатами складено акт перевірки. На підставі акту перевірки прийнято спірну постанову про накладення штрафу. Дії Інспекції були оскаржені в адміністративному порядку та 25.08.2014 р. отримано відповідь яким скаргу залишено без задоволення та запропоновано звернутися до суду.

Позивач не погоджується із спірним рішенням та зазначає про безпідставність проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів у Солом'янському районі м. Києва від 26.11.2013 р. № 405/01-01 на підставі якого Держспоживінспекцією надано згоду на проведення перевірки. Вказує на неотримання направлення на проведення перевірки.

Окрім того, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності висновки акту перевірки. Позивач, зокрема, зазначає, що всі вироби забезпечуються необхідною інформацією та документами.

Виходячи з наведеного позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 01.10.2014 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.10.2014 р. Позивачу запропоновано надати наявні документи та пояснення, які мають значення для розгляду справи. Копія ухвали отримана позивачем 06.10.2014 р., тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 3 ст. 35 КАС України.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд звернув увагу осіб, які беруть участь у справі, що відповідно до ч. 2 ст. 114 КАС України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Відповідач проти позову заперечив, надавши письмові заперечення від 16.10.2014 р. № 838 та зазначивши про обґрунтованість висновків перевірки, а відтак, про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що ні під час перевірки, ні після неї позивачем не було представлено жодних документів, які б спростовували порушення, зазначені в акті перевірки.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині ТОВ «Дієса» «Ельдорадо» у м. Тернопіль.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2013 р. № 0512.

З акту вбачається, що перевірка проводилась у присутності директора магазину, якому, як вбачається з розділу 2 акту (заповнюється виключно суб'єктом господарювання) пред'явлено посвідчення (направлення), службове посвідчення, надана копія направлення, що спростовує доводи позивача відносно зворотного.

З акту вбачається також внесення запису до відповідного журналу.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, вона проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013р. № 03/7-11193-2014, яке прийнято у зв'язку із звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 405/01-01 від 26.11.2013 р.

Перевірка проводилась на підставі направлення № 000666 від 27.11.2013 р., яке, як зазначено в акті директором магазину, було вручено перед початком заходу.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держінспекція) та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до відповідача по даній справі) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згод Держінспекції, наданих на підставі вищевказаного звернення Спілки захисту прав споживачів, а також про визнання протиправними та скасування вищезгаданого направлення на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, у задоволенні позову відмовлено.

Виходячи із змісту судового рішення, позивач просив скасувати, зокрема, направлення на перевірки, у т.ч. вищезгадане, що стосується проведення перевірки позивача, за результатами якої було прийнято оскаржуване рішення.

Судом у вказаному рішенні зазначено, що Держінспекція у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п/п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», порушення порядку надання згоди на проведення перевірки судом не встановлено, перевірка була призначена у відповідності з встановленими вимогами, судом не встановлено порушень вимог законодавства при здійсненні проведення перевірок позивача, у зв'язку з чим, як зазначив суд, підстави для визнання оскаржуваних дій посадових осіб територіальних органів Держінспекції щодо проведення перевірок магазинів торгівельної мережі ТОВ «Дієса» відсутні.

В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, враховуючи наведене у сукупності у суду не має підстав для визнання протиправними дій Інспекції при проведенні перевірки.

Водночас слід зазначити, що згідно з Актом перевірки встановлено:

- реалізацію товарів, строк придатності яких минув (п.п. 1-21, 36, 94-104 додатку № 7 до акту). В даному випадку йдеться про товари: бальзам для прання, засіб для посудомийних машин, пом'якшувач тканин, пральний порошок та т.п. продукція).

- реалізацію товарів без необхідної, доступної, достовірної інформації про товар на державній мові, а саме: назва виробника, його місцезнаходження, дата виготовлення, склад (п.п. 22-26, 62-93). Наведене стосується кабелю оптичного, 3D окулярів, картриджів.

- реалізація товарів без необхідної, доступної, достовірної інформації про товар на державній мові, а саме: назва виробника, його місцезнаходження, склад, дата виготовлення, термін придатності (п.п. 27-35, 37-61 додатку до акту). Наведене стосується 3D окулярів, веб-камер гарнітур для мобільного телефону чохлів, зарядок для мобільних телефонів, сумок для приладів, кабелів комп'ютерних.

В акті в контексті наведеного зазначено дату виготовлення товарів та кінцевий строк реалізації (придатності).

За висновком Інспекції наведене свідчить про порушення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 17 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМ України № 833 від 15.06.2006 р. (далі - Порядок № 833), ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності.

В Акті зазначено, що виявлені порушення тягнуть за собою відповідальність, передбачену п. 7 та п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

13 березня 2014 року Інспекцією прийнято постанову № 000666 про накладення стягнень, яка прийнята на підставі вищезгаданого акту перевірки. Згідно із зазначеною постановою накладено штраф у розмірі 17041,10 грн. за реалізацію продукції без необхідної, доступної та своєчасної інформації - у розмірі 30% вартості продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за реалізацію товарів строк придатності яких минув, у розмірі 200% вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постанова прийнята на підставі ст. 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 4. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною 1 ст. 15 цього Закону встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМ України від 15 червня 2006 р. № 833, встановлено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема:

- надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

- усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів.

При цьому, пунктом 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, які затверджені наказом Мінекономіки від 19 квітня 2007 р. № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Слід додати, що відповідно до положень пункту 7 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМ України від 11 квітня 2002 р. № 506, необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару. До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

Пунктом 8 цього Порядку також передбачено, що експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 "Эксплуатационные документы" і вимогам цього Порядку.

На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.

В експлуатаційних документах зазначаються: найменування товару; найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження); основні споживчі властивості товару; заводський номер товару; дата виготовлення товару; гарантійні зобов'язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров'я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу; відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підлягають державному метрологічному нагляду).

Водночас, згідно із п. 5. ч. 1 ст. 21 вищезгаданого Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Окрім того, відносно реалізації товарів, строк придатності яких за висновком Інспекції сплив, слід додати наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

Пунктом 17 Порядку № 833 встановлено, що забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

У взаємозв'язку з наведеним пунктом 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону передбачена відповідальність за реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В даному випадку, враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації та містить повну та деталізовану інформацію про виявлені недоліки/порушення, позивачем у свою чергу під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків Акту перевірки.

Зокрема, не дивлячись на те, що перевірка проводилась у листопаді 2013 року та відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від позивача витребовувались матеріали на підтвердження позовних вимог, а сторони були попереджені, що у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, позивачем, однак, не надано супровідної документації на товар та/або результатів фото-фіксації під час перевірки, документальних підтверджень наявності наочної інформації про товар (в контексті встановлених під час перевірки порушень), відомості з яких би спростовували висновки Акту перевірки.

Тобто, доводи позивача на спростування висновків акту перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У той же час, під час розгляду справи позивачем заявлено клопотання про подальше надання результатів фото-фіксації, інших матеріалів, які, як зазначає позивач, спростовують висновки акту перевірки. Однак, позивачем не наведено обставин неможливості надання цих документів у судове засідання та не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин, які б свідчили про наявність непереборних обставин (поважних причин) ненадання цих документів до судового засідання та неможливість формування відповідного пакету документів з листопада 2013 року (період проведення перевірки). Враховуючи наведене, строки розгляду справи, а також те, що вказані дії по суті спрямовані на затягування розгляду справи у встановлені строки, судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів справи.

При цьому слід зазначити, що власне математичні розрахунки штрафних санкцій, як і факт знаходження вищевказаних товарів/продукції на реалізації, визначена в акті перевірки вартість продукції, відомості про збіг строку реалізації товару, позивачем не спростовується.

У запереченнях на позові Інспекцією крім іншого також зазначено, що під час перевірки представниками Інспекції досліджувався зміст етикетом та маркування на товарах, однак, ні під час перевірки, ні після її проведення (при оскарженні) не було представлено жодних документів, які б спростовували порушення зазначені в акті від 27.11.2013 р. Із переліку додатків до скарги позивача на адресу Інспекції не вбачається надання жодних документів на спростування висновків акту перевірки, крім власне постанови Інспекції та довіреності ні ім'я представника товариства.

Враховуючи наведене у сукупності та на підставі наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, наданий позивачем наказ про організацію інформаційного центру сам по собі не спростовує висновків акту перевірки.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час перевірки та у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 17041,10 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 255,78 грн. (182,70 грн. за майнову вимогу та 73,08 грн. за немайнову), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (щодо заявлених майнових вимог).

Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму за майновий спір (182,70 грн.) та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., яка на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДР 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДР 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін