Ухвала суду № 41125782, 23.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2645/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_2

відповідача - Данілов Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Іллінецька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Липовецьке відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2014 року № 0000971501 та від 30.04.2014 року № 0003051501.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.08.2014 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема зауважив, що за умовами договорів оренди, земельні ділянки надані йому в оренду мають використовуватися виключно для ведення фермерського господарства, а тому орендну плату за землі, які надані йому в оренду для ведення фермерського господарства має сплачувати ФГ "Україна ЮЛ", яке фактично використовує земельні ділянки та отримує від своєї діяльності дохід, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, ОСОБА_4 укладені наступні договори оренди землі (а.с. 10-13):

- договір оренди землі № 242, виданий 20.12.2013 року Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області, зареєстрований Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11450936 від 06.03.2014 року;

- договір оренди землі № 241, виданий 30.12.2013 року Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області, зареєстрований Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11466577 від 06.03.2014 року;

- договір оренди землі № 240, виданий 30.12.2013 року Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області, зареєстрований Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11359965 від 04.03.2014 року;

- договір оренди землі № 239, виданий 30.12.2013 року Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області, зареєстрований Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11458205 від 06.03.2014 року.

Іллінецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014 року №0003051501, яким ОСОБА_4 (інд.код НОМЕР_3), згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ ПК України визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб 107369,20 грн. та встановлено граничний строк сплати 30.08.2014 року (а.с. 8).

Крім того, податковим повідомлення-рішенням Іллінецької ОДПІ від 28.04.2014 №0000971501, ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб 22844,79 грн. та встановлено граничний строк сплати 30.08.2014 року (а.с. 9).

Вказані податкові повідомлення-рішення слугували предметом оскарження в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову виходив з того, що ОСОБА_4 правомірно нараховано оренду плату за землю з фізичних осіб в 2014 році відповідно до наданих договорів оренди з моменту їх державної реєстрації.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими Законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Так, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції судова колегія не бере до уваги посилання апелянта, що незалежно від того хто уклав договір оренди землі з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", права володіння та користування такими землями здійснює фермерське господарство, яке і є орендарем, яке отримує прибутки від використання землі та відповідно зобов'язане сплачувати орендну плату за землі, які використовує, з огляду на наступне.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі", визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

В свою чергу, питання ж щодо оподаткування землі регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому, у розділі XIII Податкового кодексу України слова "орендна плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

У розрізі наведених правових положень колегія суддів вважає, що оскільки договір оренди землі укладено позивачем - ОСОБА_4, останній є стороною договірних відносин, а саме орендарем земельної ділянки, а отже і платником орендної плати, що спростовує доводи позивача наведені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції вважає також безпідставними доводи скаржника про те, що за податковий звітний період 2014 року, земельний податок нараховується і сплачується у наступному році - 2015 році, з огляду на слідуюче.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2 ст. 285).

Пунктом 286.5. ст. 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).

Пунктом 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, визначено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Через призму наведених норм судова колегія зауважує, що податковим органом правомірно обраховано земельний податок позивачу за податковий звітний період 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа (громадянин), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку. Нарахування фізичній особі (громадянину) сум орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності проводиться контролюючими органами, які видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.