Рішення № 41125501, 20.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 911/3623/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс»про стягнення 292 670, 55 грн.за участю представників:

від позивача: Пасько В.Ф.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки з відстроченням платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008 у розмірі 292 670, 55 грн., з яких: 251 172, 34 грн. - основного боргу, 11 264, 91 грн. - пені, 25 117, 23 грн. - штрафу, 1 589, 61 грн. - 3 % річних та 3 526, 46 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.09.2014.

Присутній у судовому засіданні 29.09.2014 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 20634/14 від 29.09.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2014 відкладено розгляд справи на 20.10.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

20.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли супровідний лист б/н від 20.10.2014 (вх. № 22522/14 від 20.10.2014), до якого додано витребувані судом документи та відзив на позов б/н від 20.10.2014 (вх. № 22521/14 від 20.10.2014), у якому відповідач частково заперечує проти задоволення позову, а саме: в частині одночасного стягнення штрафу і пені та в частині нарахованої суми інфляційних втрат.

Присутній у судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 22624/14 від 20.10.2014), повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.02.2008 між сторонами укладено договір поставки з відстроченням платежу № 1302/08-1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товари, а відповідач - прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач здійснює поставку товару (-ів) відповідачу на підставі рахунку-фактури, який є разом з цим договором єдиною підставою для здійснення позивачем замовлення та поставки товару.

Згідно з п. 3.3.1 договору позивач зобов'язаний надати відповідачу належним чином оформлену видаткову накладну, що підтверджує поставку товару.

Пунктом 3.3.2 договору передбачено, що позивач також зобов'язаний надавати відповідачу на товар, що поставляється на підставі рахунку-фактури такі документи: податкова накладна, оформлена у відповідності до чинного законодавства України; інструкція з монтажу та експлуатації товару, у випадках передбачених чинним законодавством України; гарантійний талон, складений у відповідності до чинного законодавства; при отримані товару відповідач зобов'язаний надати оригінал довіреності (бланку суворої звітності типової форми № М-2, затвердженої наказом Міністерства України 21.06.1996 № 192), заповненої належним чином; інші документи, у випадках встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 3.4.1 договору позивач здійснює поставку товару на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000». Відповідач своїми силами та за власний рахунок, протягом дня підписання видаткової накладної завантажує та вивозить товар зі складу позивача. Ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до відповідача з моменту передачі йому товару, що підтверджується підписанням сторонами документів, визначених пунктом 3.3.1 цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору ціна на товар визначається у рахунку-фактурі.

Пунктом 6.1 договору передбачено форму оплати - оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

При цьому датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 календарних місяців. Якщо не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей договір вважається продовженим на наступні 12 календарних місяців на таких самих умовах.

Згідно з п. 8.2 договору наступне продовження строку дії цього договору відбувається аналогічно порядкові, встановленому п. 8.1 цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків платежів, визначених цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, відповідач сплачує позивачу штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

12.03.2014 між сторонами укладено додатковий договір до договору поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар, вказаний у рахунку-фактурі № РУ-0008053 від 12.03.2014 на суму 251 172, 37 грн. з ПДВ (п. 1 додаткового договору).

Згідно з п. 2 додаткового договору відповідач зобов'язався оплатити вартість товару визначеного в п. 1 додаткового договору в строк до 30.05.2014.

Пунктом 3 додаткового договору передбачено, що у випадку прострочення в оплаті вартості товару, вказаного у п. 1 додаткового договору, відповідач зобов'язаний сплатити неустойку/штрафні санкції згідно умов договору.

Відповідно до пунктів 5 та 6 додаткового договору всі інші положення договору залишаються без змін, а цей додатковий договір є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № РУ-0008053 від 12.03.2014 на загальну суму 251 172, 37 грн., примірник якого залучено до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянутий.

На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач по видатковій накладній № РУ-0002942 від 30.04.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 251 172, 37 грн., а відповідач, на підставі довіреності № 658 від 29.04.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар за вищезазначеними рахунком-фактурою та видатковою накладною не розрахувався, у зв'язку з чим за ним, з урахуванням факту минулої оплати (повернення) на суму 0, 03 грн., утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 251 172, 34 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 3007-2 від 30.07.2014 з вимогою сплатити протягом 2-х днів з моменту отримання претензії існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008 та штрафні санкції. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 14.08.2014.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2014, у якому зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» складає 251 172, 34 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008, строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 251 172, 34 грн. основного боргу за договором поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 9.1 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 30.05.2014 по 14.08.2014 складає 11 264, 91 грн., а також штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу, який складає 25 117, 23 грн.

Відповідач у своєму відзиві, частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається неможливістю одночасного стягнення з нього пені і штрафу за несвоєчасну оплату товару, оскільки це призведе до покладення на нього відповідальності двох видів за одне і те саме правопорушення.

Щодо вищевказаних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11 та від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12).

Договором поставки з відстрочення платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008, зокрема, п. 9.1 договору, передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Таким чином, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого товару, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 30.05.2014 по 14.08.2014 складають 1 589, 61 грн., а інфляційні втрати за період з 30.05.2014 по 14.08.2014 складають - 3 526, 46 грн.

Відповідач у своєму відзиві, частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачем невірно виконано розрахунок інфляційних втрат. Так, за розрахунком відповідача сума інфляційних втрат за період з 30.05.2014 по 14.08.2014 становить 3 516, 41 грн.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» та листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України, судом здійснено розрахунок інфляційних втрат, а саме: 251 172, 34 грн. (сума боргу) х 1, 01404 (перемножений індекс інфляції за червень 2014 року - 1, 010 та липень 2014 року - 1, 004) - 251 172, 34 грн. (сума боргу) = 3 526, 46 грн. (сума інфляційних втрат).

Таким чином, вбачається, що сума інфляційних втрат, заявлена позивачем до стягнення, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки з відстроченням платежу № 1302/08-1 від 13.02.2008 у розмірі 292 670, 55 грн., з яких: 251 172, 34 грн. - основного боргу, 11 264, 91 грн. - пені, 25 117, 23 грн. - штрафу, 1 589, 61 грн. - 3 % річних та 3 526, 46 грн. - інфляційних втрат є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7, ідентифікаційний код - 20589354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А, ідентифікаційний код - 32346937) 251 172 (двісті п'ятдесят одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 34 коп. - основного боргу, 11 264 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 91 коп. - пені, 25 117 (двадцять п'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 23 коп. - штрафу, 1 589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. - 3 % річних, 3 526 (три тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 46 коп. - інфляційних втрат та 5 853 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 41 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.10.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак