Постанова № 41125015, 13.10.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 1424/333/2012

Провадження № 1/1424/42/2012

13 жовтня 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Савіна О.І.

при секретарі - Архіповій К.В.

за участю: прокурора Свінтковської В.В.,

засудженого - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відновлення строку на подання апеляції на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 травня 2012 року засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області засуджений за ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі.

Останній вирок суду у встановленому Законом порядку не оскаржив, вирок суду набрав законної сили, засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в Ольшанській виправній колонії №53 Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області

20.03.2014 року, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 29.05.2012 року, після чого 20.05.2014 року звернувся до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою про зміну вироку суду в частині призначеного покарання.

27 травня 2014 року Апеляційний суд Миколаївської області надіслав апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 для вирішення вимог кримінально-процесуального законодавства.

В судовому засіданні за участю засудженого, останнім підтримана його заява про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 29.05.2012 року, хоча в самій апеляційній скарзі не зазначено клопотання про відновлення строку на подачу апеляції.

Вивчивши заяву засудженого ОСОБА_1 та апеляційну скаргу, приймаючи до уваги доводи засудженого стосовно пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку суду, а також думку прокурора стосовно вище наведеного, суд вважає за можливе відмовити засудженому ОСОБА_1 у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку суду від 29.05.2012 року, виходячи з наступного.

В судового засіданні засуджений ОСОБА_1 пояснив, що вирок суду не оскаржив свідомо, так як на той час був згоден з призначеним покаранням, але протягом двох років відбування покарання в місцях позбавлення волі прийшов до висновку про оскарження вироку суду. Мотивом такого рішення є те, що його співмешканка, у якої з ним є двоє неповнолітніх дітей, один із яких інвалід дитинства не виконує батьківських функцій по вихованню та матеріального забезпечення дітей, а тому в разі задоволення апеляційної скарги та зміни вироку суду, він особисто міг би забезпечити належне виховання та матеріальне забезпечення дітей.

Відмовляючи засудженому ОСОБА_1 у відновленні строку на апеляційне оскарження суд виходив з положень ч.2 ст.353 КПК України в редакції 1960 року, з якої слідує, що у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок про відновлення пропущеного строку.

Дана норма Закону чітко вказує на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Отримавши вирок суду, засуджений ОСОБА_1, його не оскаржив, а в судовому засіданні підтвердив факт того, що погодився з рішенням суду щодо призначеного покарання. Доводи останнього про те, що мати його двох неповнолітніх дітей не забезпечує функцій виховання та матеріального утримання нічим не підтверджені, а якщо вони і мають місце, то такі обставини виникли після двох років відбування покарання і поважними причинами, з яких пропущений строк на апеляційне оскарження на думку суду не являється.

Відповідно до ч.4 ст.353 КПК України в редакції 1960 року за результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу (постанову), якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визначає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Виходячи з положення ч.5 ст.353 КПК України в редакції 1960 року, постанова суду винесена до частини першої чи четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду і даті розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 цього порядку.

А тому, враховуючи вище викладене та керуючись ст.353 КПК України в редакції 1960 року, суд:

П О С Т А Н О В И В :

Засудженому ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років 7 (семи) місяців позбавлення волі відмовити у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 травня 2014 року та визнати апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області такою, що не підлягає розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії постанови.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін