Ухвала суду № 41121699, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3406/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОПВ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ПП «ОВП» звернулось у суд із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000522204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» та ТОВ «Оболоніус».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та з ТОВ «Оболоніус» за період з 01.04.2013 року по 31.07.2013 року, за підсумками якої складено акт від 31.12.2013 року №401/10-06-22-04/32499252 та виявлено, зокрема, порушення п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 39863,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000522204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 49829,00 грн, з них 39863,00 грн - основний платіж, 9966,00 грн - штрафні санкції.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних у ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» та ТОВ «Оболоніус» послуг.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на викладеному в акті Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.07.2013 року № 1089/22-609/38366262, в якому міститься посилання на висновок оперативних працівників податкової міліції про те, що ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» має ознаки фіктивності, утворено без наміру займатися фінансово-господарською діяльністю, за місцезнаходженням відсутнє, та акті Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.09.2013 року № 444/26-54-22-04-38615721 з приводу неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Оболоніус».

Обговорюючи доводи відповідача, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було з'ясовано судом, позивач займається здаванням в суборенду виробничо-складських приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 2.

Указані приміщення є власністю Приватного підприємства «ЦРМ» і перебувають у користуванні позивача на підставі договору оперативної оренди від 01.01.2006 року № 1, укладеного з власником, строком оренди - до 31 грудня 2017 року.

З метою ефективного управління суборендою майна (своєчасне виставляння рахунків з орендної плати, організація пропускного режиму паркувального майданчику, зняття показників лічильників та виставляння рахунків на сплату комунальних послуг, оформлення інших бухгалтерських документів тощо) позивач користувався комплексними платними послугами інших суб'єктів господарювання.

Так, у березні 2013 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» (виконавець) укладено договір від 29.03.2013 року № 13-07, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи та надати комплексні послуги, спрямовані на сприяння виконання між позивачем і третіми особами договорів, пов'язаних з орендою нежитлових приміщень (формування рахунків на сплату орендної плати, контроль та формування даних по обліку спожитої орендарями електроенергії, води та наданих комунальних послуг, формування відповідних рахунків на компенсацію вартості комунальних послуг та зведених даних по орендарям, формування актів приймання-здачі послуг оренди, податкових накладних тощо). Вартість послуг визначалась сторонами в розмірі 26% від сукупної вартості орендної плати.

Також, у травні 2013 року між позивачем, як замовником, і ТОВ «Оболоніус», як виконавцем, укладено договір від 31.05.2013 року № 11, предметом якого є надання останнім позивачу послуг, аналогічних тим, що визначені вищезазначеним договором позивача з ТОВ «Еліт Трейд Сервіс».

Факт реальності господарських операцій, вчинених на підставі вказаних договорів, підтверджується копіями договорів оренди, укладених між позивачем та іншими суб'єктами господарювання - орендарями нежитлових (виробничо-складських) приміщень за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 2, у зв'язку з орендою яких ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» та ТОВ «Оболоніус» надавали послуги позивачу.

Факт виконання робіт та надання послуг за вищевказаними договорами підтверджується актами надання послуг з додатками до них, у яких розкривається зміст наданих послуг; реєстрами сформованих та виставлених рахунків по орендній платі орендарям ПП «ОПВ» та копіями виставлених орендарям рахунків; зведеними даними для формування рахунків для компенсації вартості комунальних послуг по орендарям, що містять показники лічильників, що обліковують надані послуги, та вартість послуг; реєстрами використаної орендарями води для формування рахунків на компенсацію її вартості; відомостями обліку спожитої орендарями електроенергії; реєстрами сформованих та виставлених орендарям рахунків на оплату комунальних послуг, а також копіями виставлених рахунків; реєстром сформованих податкових накладних для видачі орендарям; реєстром актів приймання передачі послуг оренди.

На підтвердження розрахунків за отримані послуги позивач надав копії платіжних доручень.

Унаслідок поставлених позивачу послуг та розрахунків по ним контрагентами виписано першому податкові накладні. Суми сплаченого контрагентам податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а податкові накладні - у відповідних реєстрах.

Із матеріалів справи вбачається, що видами діяльності ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» є, зокрема: інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами, діяльність у сфері права, у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, а ТОВ «Оболоніус»: консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» і ТОВ «Оболоніус» є належно документально підтвердженим, а замовлені позивачем та надані контрагентами послуги узгоджуються із звичайною діяльністю цих підприємств.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названими контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданими контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених позивачем з цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. До того ж акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається відповідач, свідчить про те, що такі звірки фактично не відбулися, а тому наведені в них висновки посадових осіб податкового органу, зроблені без належного дослідження фінансово-господарської діяльності платників податків, жодним чином не доводять порушень позивачем податкового законодавства.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» і ТОВ «Оболоніус» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на основі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М