Постанова № 41120185, 16.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року 810/5417/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - 2010" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» (далі – позивач) з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі – відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі – відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 18.08.2014 № 125000003/2014/000349/1; визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товарів від 18.08.2014 № 125130005/2014/00130; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві суму надміру сплаченого податку на додану вартість та митного платежу на загальну суму 9752,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача-1 про коригування митної вартості є протиправним, оскільки ТОВ «Дельта -2010» на законних підставах, правомірно та правильно визначило митну вартість товарів, а відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом. Окремо зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо коригування митної вартості товарів, ТОВ «Дельта - 2010» надмірно сплачено до Державного бюджету України суму ПДВ у розмірі 7348,62 грн. та суму митного збору у розмірі 2403,75 грн., а відтак, вважав, що вказані кошти підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідач-1 проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень, відповідач-1 зазначив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності, зокрема: митна декларація країни відправлення від 27.06.2014, тоді як зовнішньоекономічний інвойс датовано 29.06.2014; кінцева вартість товару зазначена у митній декларації країни відправлення - 39964,00 доларів США не співпадає з кінцевою вартістю товару визначеною у інвойсі – 40058,30 доларів США; у платіжному дорученні від 02.07.2014 № 331 в графі «призначення платежу» зазначено інвойс від 30.06.2014 № 14060683002, однак для митного оформлення надано інвойс від 29.06.2014; наданий прайс – лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з’явились.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач-1 та відповідач-2 про причини неявки суд не повідомили, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не зверталися. Відповідач-2 заперечень проти позову не надав, із заявою про визнання позову не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив розглядати справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.10.2013 між компанією Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. (продавець) та ТОВ «Дельта - 2010» (покупець) було укладено контракт № GT-DE/2013-1016, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує шини, камери, обвідні смужки, ущільнювальні кільця (товар) на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP, відповідно до Incoterms 2000, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 2 Контракту № GT-DE/2013-1016, валютою контракту визначено долари США, загальна вартість контракту складає 2000000,00 доларів США. Інвойс вважається невід'ємною частиною контракту. За даним контрактом допускаються часткові поставки. Кількість, вартість та перелік товарів визначаються у інвойсах по кожній частковій поставці.

У серпні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, товариством до Київської митниці Міндоходів була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД): № 125130005.2014.545969 від 07.08.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 125130005.2014.545969 від 07.08.2014: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); коносамент; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; прейскурант (прас-лист) виробника товару; рахунок – фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат відповідності; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат походження товару загальної форми; копія митної декларації країни відправлення; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Міндоходів було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 18.08.2014 № 125130005/2014/00130 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.08.2014 №1250000003/2014/000349/1, яким скориговано митну вартість імпортованого товару – шин пневматичних гумових нових для вантажних автомобілів, тип протектору – універсальний, всесезонний, з індексом навантаження більш як 121: безкамерні: 385/65 R22.5-18 GL286T TL ADVANCE, індекс навантаження 158, індекс швидкості L(120 км/г) – 194 шт., торгівельної марки: ADVANCE, виробник: Guizhou Type Corporation, країна виробництва:CN, за шостим резервним методом на рівні 234,07 доларів США за одиницю товару.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах та додатково поданих документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та у зв’язку з невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв’язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи віднімання та додавання згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України – через відсутність інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 08.08.2014 №125130012/2014/412034.

Таким чином, в результаті прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості від 18.08.2014 №1250000003/2014/000349/1 відповідно збільшився митний збір і податок на додану вартість на загальну суму 9752,37 грн.

З метою випуску товарів у вільний обіг, позивач надав згоду митному органу на списання митного збору і податку на додану вартість, збільшених після коригування митної вартості, із попередньо сплаченого гарантійного платежу, який був здійснений відповідно до платіжного доручення від 06.08.2014 № 3935 на суму 1000000,00 грн.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п’ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до частини третьої статті 337 Митного кодексу України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як убачається з письмових заперечень відповідача -1, підставами для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів стали розбіжності, які містились у наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема: митна декларація країни відправлення від 27.06.2014, тоді як зовнішньоекономічний інвойс датовано 29.06.2014; кінцева вартість товару зазначена у митній декларації країни відправлення - 39964,00 доларів США не співпадає з кінцевою вартістю товару визначеною у інвойсі – 40058,30 доларів США; у платіжному дорученні від 02.07.2014 № 331 в графі «призначення платежу» зазначено інвойс від 30.06.2014 № 14060683002, однак для митного оформлення надано інвойс від 29.06.2014; наданий прайс – лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії; наявність інформації в ЄАІС Держмитслужби України, щодо раніше визначеного рівня митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Щодо посилань митного органу про наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення митній декларації країни відправлення та інвойсі, суд зазначає наступне.

Як убачається з експортної митної декларації країни відправлення №531620140166073873 (а.с.38-39), датою відправлення вантажу є 29.06.2014, тоді як 27.06.2014 – це дата подання експортної митної декларації до митного органу країни продавця.

А відтак, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах в цій частині, є необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу про наявність розбіжностей у кінцевій вартості товару, зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартістю товару, визначеній у інвойсі, суд зазначає наступне.

Як убачається з експортної митної декларації країни відправлення (а.с. 38-39), вартість експортованого товару визначена на рівні 39964,00 доларів США, тоді як вартість товару визначена у інвойсі (а.с.21-22) становить 40058,30 доларів США.

Дана різниця у вартості товару обумовлена тим, що у інвойсі до вартості товару додано вартість страхового внеску у розмірі 94,30 доларів США.

Під час судового розгляду справи позивач зазначив, що при митному оформленні імпортованого товару, ТОВ «Дельта - 2010» надав митному органу документи, що підтверджують складові митної вартості, зокрема і вартості страхового внеску у вказаному розмірі.

А відтак, твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартості товару визначеній у інвойсі, є також необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу про наявність розбіжностей в даті інвойсу зазначеній у платіжному дорученні від 02.07.2014 № 331 та інвойсі, який наданий до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи, позивач зазначив, що дійсно у платіжному дорученні від 02.07.2014 № 331 у графі «призначення платежу» датою інвойсу №14060683002 вказано – 30.06.2014, оскільки така дата інвойсу помилково зазначена продавцем товару.

З листа компанії Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. від 10.07.2014 убачається, що у зв’язку з технічною помилкою, було некоректно зазначено дату інвойсу №14060683002, вказано «30.06.2014» замість правильної дати « 29.06.2014».

Дані обставини дають суду підстави вважати, що розбіжність в даті інвойсу зазначеній у платіжному дорученні від 02.07.2014 № 331 та інвойсі, який наданий до митного оформлення є технічною помилкою, та не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо посилань митного органу про те, що наданий позивачем прайс – лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії, суд зазначає наступне.

Прайс – листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс-листах компанії-виробника товару, не мають імперативного характеру і можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

А відтак, дані посилання митного органу також є необґрунтованими і не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Отже, ТОВ «Дельта - 2010» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

За таких обставин суд вважає, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв’язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Крім того, як убачається із оскаржуваного позивачем рішення та заперечень відповідача-1, під час здійснення контролю за правильністю визначення задекларованої позивачем митної вартості товару, митним органом було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби. При цьому було виявлено, що задекларована позивачем митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від митної вартості товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.

У той же час, суд зазначає, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 18.08.2014 № 125000003/2014/000349/1 та картка відмови у митному оформленні товарів від 18.08.2014 № 125130005/2014/00130 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві надмірно сплаченої суми митного збору та податку на додану вартість у зв’язку з протиправністю рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів від 18.08.2014 №125000003/2014/000349/1, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Під митними платежами розуміються податки, що відповідно до Податкового кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Зміна митної вартості, у тому числі за ініціативою та за рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів.

У даному випадку, внаслідок прийняття відповідачем-1 рішення від 18.08.2014 №125000003/2014/000349/1, позивачем додатково сплачено до Державного бюджету України митні платежі у збільшеному після коригування митної вартості розмірі 9752,37 грн. (митний збір – 2403,75 грн., ПДВ – 7348,62 грн.), що перевищує митні платежі, які підлягали б сплаті до бюджету у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною позивачем на рівні 42795, 92 доларів США (526185,44 грн.).

Відповідно до статті 27 Митного кодексу, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Статтею 25 Бюджетного Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення №460/2011, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, відповідно до пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Суд зазначає, що скасування незаконного рішення митного органу без задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на користь позивача, не в повній мірі поновлює його порушені права, на захист яких він звернувся до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі № 2а-13464/12/2670.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття Київською митницею протиправного рішення про визначення митної вартості товарів від 18.08.2014 №125000003/2014/000349/12, позивачем було надміру сплачено до бюджету суми митних платежів у розмірі 9752,37 грн., а відтак, такі кошти підлягають стягненню з Державного бюджету на користь ТОВ «Дельта-2010».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 18.08.2014 № 125000003/2014/000349/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 18.08.2014 № 125130005/2014/00130, видану Київською митницею Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (код ЄДРПОУ:36998136) надмірно сплачені до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 7348 (сім тисяч триста сорок вісім) гривень 62 копійки та суму митного збору у розмірі 2403 (дві тисячі чотириста три) гривні 75 копійок.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (код ЄДРПОУ:36998136) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.