Постанова № 41117354, 27.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 876/12153/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Перемишлянського відділення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання нечинним рішення щодо застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2013 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Перемишлянського відділення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання нечинним рішення № 0000211720 від 28.03.2013 року про застосування фінансових санкцій.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне рішення прийнято в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки відповідач не викликав позивачку для дачі пояснень з приводу порушень вимог законодавства, протоколу про адміністративне порушення складено не було, копій відповідних матеріалів правоохоронних органів на підставі яких прийнято спірне рішення не надано.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ФОП ОСОБА_1, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що складені документи про вчинення адміністративного правопорушення не відповідають вимогам КУпАП, а також, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 перебуває з позивачем у трудових відносинах.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що 11.02.2013 року оперуповноваженим КМСД Сихівського РВ ГУ МВС України у Львівській області складено протокол № 0198148 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП, згідно якого 11.02.2013 року близько 16 год. 50 хв. гр. ОСОБА_2 (продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1) продала неповнолітнім гр. ОСОБА_3, 1996 року народження, та гр. ОСОБА_4, 1996 року народження, алкогольний напій - пиво «Львівське», чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 156 КУпАП.

Вказані обставини також підтверджується поясненням від 11.02.2013 року наданим неповнолітнім ОСОБА_3, поясненням від 11.02.2013 року наданим продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2, поясненням 11.02.2013 року наданим неповнолітнім ОСОБА_4

06.03.2013 року начальник відділення КМСД ГУ МВС України у Львівській області звернувся до начальника ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області ДПС з поданням № 17/117 у якому просив вжити відповідних заходів реагування щодо ФО-П ОСОБА_1, а саме накладення штрафних санкцій згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 року.

28.03.2013 року Перемишлянським відділенням Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби прийнято рішення № 0000211720 про застосування фінансових санкцій, згідно якого на підставі матеріалів відділення кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України у Львівській області встановлено порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та згідно ст. 17 цього ж Закону, вирішено застосувати до позивачки фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що представленими матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, в діях продавця магазину, у якому здійснює господарську діяльність позивач.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основним нормативним документом, який визначає засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, Закон "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції в вигляді штрафів.

Відповідно п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ № 790 від 02.06.03 р., підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 с. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 15-3 цього ж Закону, продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж алкогольного напою неповнолітній особі (офіціант, бармен, чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 17 Закону, є факт продажу забороненого товару неповнолітній особі, яка перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення є встановлення факту продажу пива, алкогольних напоїв та тютюнових виробів саме особі, яка не досягла 18 років.

Підтвердженням укладення усного договору купівлі-продажу алкогольного напою є касовий чек, в якому зазначено суму та предмет договору.

Разом з тим, під час судового розгляду відповідачем не надано фіскального чеку, яким би підтверджувався продаж позивачем алкогольного напою неповнолітнім у відповідний день та час.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює роздрібну торгівлю в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, а також в цьому магазині роздрібною торгівлею займається ОСОБА_5.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що не можна прийнято в якості належного та допустимого доказу по справі протокол про адміністративне правопорушення №0198148 від 11.02.2013 року, який був складений у відношенні ОСОБА_2, оскільки останню не притягнуто за вказане правопорушення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП і цього не спростовує сторона відповідача.

Також протокол про адміністративне правопорушення№0198148 від 11.02.2013 року складено у відношенні громадянки ОСОБА_2, яка у трудових відношеннях, як зазначає позивач, із ФОП ОСОБА_1 не перебуває. Доказів протилежного відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім цього, стороною відповідача не доведено у кого саме в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали пиво, оскільки в цьому магазині здійснюють роздрібну торгівлю фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_5. в якої ОСОБА_2 певний період часу стажувалась.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач не дослідив в повному обсязі обставини на підтвердження провини позивача щодо його причетності до зазначеної події, а саме: наявність в осіб, що не досягла 18 років, чеку на придбання алкогольних напоїв, угоди щодо трудових відносин ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та факт здійснення ФОП ОСОБА_1 в момент придбання неповнолітніми господарської діяльності в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, оскільки остання в цей час була відсутня в приміщенні магазину..

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено факт продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім особам працівником позивача.

Оскільки в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення вимог ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача щодо накладення на позивача штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що рішення відповідача № 0000211720 від 28.03.2013 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за продаж пива особам, що не досягли 18 років в розмірі 6800 грн. не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, прийняті без врахування всіх обставин, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки спростовують і дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.6, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.ст.7, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року в адміністративній справі № 813/3514/13-а та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Перемишлянського відділення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби № 0000211720 від 28.03.2013 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька

Повний текст виготовлено 28.10.2014р.