Рішення № 41116935, 23.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19742/14 23.10.14

За позовом приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 52 474,62 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не прибув

Від відповідача: Никипорець І.Ф.(дов. від 06.10.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг № ПЗ/Т-132739/НЮ від 11.12.2013 у розмірі 52 474,62 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2014 порушено провадження у справі №910/19742/14 та призначено до розгляду на 07.10.2014.

В судове засідання 07.10.2014 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів.

Розгляд справи відкладено на 23.10.2014.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 23.10.2014, надав пояснення по суті справи, подав докази сплати основного боргу перед позивачем та просив суд відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача в судове засідання 23.10.2014 не з'явився, але через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 41 384,00 грн., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 11090,62 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», (надалі-ПОЗИВАЧ, виконавець) та Державним територіально галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (надалі-ВІДПОВІДАЧ, замовник) укладено договір за №ПЗ/Т-132739/НЮ від 11.12.2013, заводський № 13062П, на надання послуг з ремонту та шліфуванню колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ, у кількості 2 (дві) одиниці.

Відповідно до розділу 1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту та шліфуванню колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ, у кількості 2 (дві) одиниці, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Обсяг та характер наданих послуг, передбачених у п.1.1. даного Договору, визначаються згідно зі специфікацією №1 на надання послуг із ремонту та шліфування колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно розділу 2 договору виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту та шліфування колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ (надалі - послуги) в повному обсязі та належної якості. Якість послуг повинна відповідати вимогам правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 р. № 367-Ц.

Виконавець надає послуги на території ПрАТ ДТРЗ із використанням власних матеріалів та інструментів.

Розділом 3 договору передбачено, що строк надання послуг встановлюється згідно з графіком подачі в ремонт і випуску із ремонту об'єктів (додаток №2 до Договору).

Строком закінчення надання послуг вважається день підписання уповноваженими представниками Сторін акту здачі-приймання наданих послуг.

ВИКОНАВЕЦЬ повинен письмово повідомити замовника про закінчення надання послуг та готовність до здачі наданих послуг замовника.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума договору складає 51384,00грн.

Як свідчать матеріали справи, ПОЗИВАЧ своєчасно та у повному обсязі надав ВІДПОВІДАЧУ послуги з ремонту та шліфуванню колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ, у кількості 2 (двох) одиниць та пред'явив до оплати рахунок-фактуру №351 від 26.12.2013 на загальну суму 51384,00грн.

Відповідно до довіреності №809 від 25.12.2013 виданої на ім'я техніка МТЗ Скорохватової Ірини Миколаївни (паспорт серія НОМЕР_1 від 29.01.1998 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, представником ВІДПОВІДАЧА було отримано з ремонту 2 (дві) одиниці колінчастих валів тепловозів серії ЧМЕЗ, що також підтверджується і наказом №54 від 26.12.2013.

Факт виконаних робіт підтверджується актом від 26.12.2013 та Актом виконаних робіт від 26.12.2013 який підписано представниками обох сторін. Таким чином, відповідно до п. 4.2. договору №ПЗ/Т-132739/НЮ від 18.12.2013, заводський № 13062п, підтверджено факт надання послуг.

Пунктом 4.3. договору №ПЗ/Т-132739/НЮ від 11.12.2013, заводський № 13062п передбачено, що ВІДПОВІДАЧ повинен перерахувати суму , зазначену в акті про надані послуги, протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання такого акту.

До вказаного пункту договору застосовується ст.530 Цивільного кодексу України «Строк (термін) виконання зобов'язання», а саме пункт 1-й, який говорить : «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки ВІДПОВІДАЧЕМ було порушено строки здійснення грошового розрахунку, ПОЗИВАЧЕМ 03.06.2014 було заявлено претензію за №15-19/33-19/7, яка була частково задоволеною - 17.06.2014 платіжним дорученням №810 сплачено 10000,00грн. Сума боргу з урахуванням цієї оплати, становила 41384,00грн. про що між сторонами було складено Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2014.

25.07.2014 ПОЗИВАЧЕМ було направлено на адресу ВІДПОВІДАЧА нагадування за претензією №15-19/33-19/7 за вих.№15-19/58, яке зашилось без відповіді .

Таким чином, станом на 03.09.2014 сума боргу ВІДПОВІДАЧА складала 41384,00грн.

В судовому засіданні відповідач подав суду докази оплати суми в розмірі 41384,00грн. на рахунок позивача, а позивач в свою чергу подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 41 384,00 грн., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 11090,62 грн. та судовий збір.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 772,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 6327,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 772,24 грн., інфляційні збитки складають 6327,07 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 8.1 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.1 Договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3991,31 грн.

Суд враховує, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, в зв'язку з чим суд зменшує розмір пені до 1% від заявленого до стягнення розміру, а саме в сумі 39,91 грн.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи той факт, що відповідач сплатив свою заборгованість перед позивачем, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи той факт, що відповідач сплатив основну заборгованість перед позивачем, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, до 39,91 грн. В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) пеню в сумі 39(тридцять дев'ять) грн. 91 коп., 3% річних в сумі 772(сімсот сімдесят дві) грн. 24 коп., інфляційні збитки в сумі 6327(шість тисяч триста двадцять сім) грн. 07 коп. та судовий збір в розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.10.2014