Рішення № 41116813, 27.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.14р. Справа № 904/6372/14

За позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургічний завод "Дніпросталь", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 62 392,54 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: Штифурко Ю.І. - представник (дов. № 157 від 20.05.14р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне науково-виробниче підприємство "Елеком" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод Дніпросталь" (далі-відповідач) про стягнення 62 392,54 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 55 617,19 грн. - заборгованість за отриману продукцію, 713,10 грн. - 3% річних, 6 062,25 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПМ 08120372 від 15.08.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

09 вересня 2014 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позивача не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приватне науково-виробниче підприємство "Елеком" 22.09.14р. подало до суду заперечення на відзив № 349 від 22.09.14р., в якому стверджує, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними.

Позивач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 року між Приватним науково-виробничим підприємством "Елеком", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", як покупець, було укладено договір № ПМ 08120372.

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012р., а в частині не виконаних зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, на умовах викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатить продукцію матеріально-технічного призначення, надалі іменовану товар. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.4. договору, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана у специфікації до цього договору. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим Кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов поставки (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, зазначена у Додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню. Сума договору складається з сум специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Товар поставляється за цим договором на умовах, зазначених у специфікаціях до даного договору, згідно Інкотермс, 2000. Товар поставляється партіями в терміни погоджені сторонами у специфікаціях (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в повному обсязі протягом 20 банківських днів після постачання. При оплаті з відстрочкою платежу оплата проводиться покупцем за фактично прийнятий вага (прийняте кількість).

Згідно п. 4.2. договору, при проведенні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер та дату договору, за яким здійснюється платіж.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено та передано відповідачу продукцію на суму 93 521,18 грн.

Поставка продукції з боку Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком" та факт її приймання підтверджується накладними: № Э0927-1 від 27.09.13р. на суму 38 024,48 грн. та № Э0117-2 від 17.01.14р. на суму 55 496,70 грн.

Згідно банківської виписки від 31.1013р., копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 17), відповідачем 22.10.13р. була здійснена оплата продукції частково в сумі 37 903,99 грн.

Позивач зазначає, що залишок заборгованості на день подання позовної заяви складає у сумі 55 617,19 грн.

На підставі п. 4.1. договору, покупець проводить розрахунок за отриману продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20-ти календарних днів з моменту поставки товару. Отже, позивач вказує на те, що термін оплати за продукцію отриману відповідачем по накладній № Э0927-1 від 27.09.13р. на суму 38 024,48 грн. сплинув - 17.10.2013 року, термін оплати за продукцію отриману по накладній № Э0117-2 від 17.01.14р. на суму 55 496,70 грн. сплинув - 14.02.2014 року.

З урахуванням вищевикладеного вбачається, що відповідачем допущено прострочку виконання грошового зобов'язання з 14.02.14р. по 20.07.14р. (156 днів) в сумі 55 617,19 грн., у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриману продукцію у загальному розмірі 55 617,19 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що дійсно 15.08.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ПМ 08120372, відповідно до умов якого Приватне науково-виробниче підприємство "Елеком" зобов'язалось поставити та передати відповідну продукцію, а ТОВ "МЗ Дніпросталь" прийняти цю продукцію та оплатити її вартість. Однак, будь-яких специфікацій, що регламентували найменування, асортимент, номенклатуру, сортамент, кількість, ціну, умови та строки поставки, сторони не укладали як того вимагав п. 1.1. договору, отже, поставка товару на суму 93 521,18 грн. здійснювалась без договору, оскільки в договорі відсутні істотні умови поставки.

Крім того, відповідач вказує на те, що до подання позовної заяви позивач повинен був пред'явити вимогу про стягнення коштів, як того вимагає чинне законодавство України, однак цього не було зроблено, свідченням чого є відсутність в матеріалах справи копії вимоги та доказів направлення на адресу ТОВ "МЗ Дніпросталь", у зв'язку з чим, відповідач просить суд відмовити позивачу в стягненні основного боргу за переданий товар, штрафних санкцій та судових витрат.

Приватне науково-виробниче підприємство "Елеком" заперечує на відзив відповідача, оскільки на виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено та передано відповідачу продукцію на суму 93 521,18 грн., поставка продукції з боку позивача та факт її приймання підтверджується накладними. Оплата продукції відповідачем 22.10.13р. була здійснена частково в сумі 37 903,99 грн. Заборгованість по накладній № Э0927-1 від 27.09.13р. на суму 38 024,48 грн., окрім недоплачених 120,49 грн. не є предметом позовних вимог, проте, в видатковій накладній № Э0117-2 від 17.01.14р. на суму 55 496,70 грн., яка була підписана представником відповідача без зауважень, в якої є чітке посилання на спірний договір поставки. До того ж, 20.03.14р. на адресу відповідача було направлено лист з вимогою про оплату отриманої ним продукції, отже, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов є безпідставними.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 55 496,70 грн. на підставі видаткової накладної № Э0117-2 від 17.01.2014 року.

Стосовно вимоги щодо стягнення залишкового боргу у сумі 120,49 грн. за видатковою накладною № Э0927-1 від 27.09.2013 року, суд відмовляє у задоволенні, оскільки в даній накладній не зазначено, що товар у сумі 38 024,48 грн. переданий відповідачу за спірним договором № ПМ 08120372 від 15.08.12р.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 713,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 6 062,25 грн., згідно розрахунку, який вказаний у позовній заяві (а.с. 3).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, дані вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 6 049,14 грн. та 711,57 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 4; р/р 2600730290201 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 33718431) на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Елеком" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 7, кв. 56; р/р 26007406575 Банк ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30269505) - 55 496 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 70 коп. основного боргу, 6 049 (шість тисяч сорок дев'ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 711 (сімсот одинадцять) грн. 57 коп. 3% річних, 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.10.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін