Ухвала суду № 41116259, 28.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/1096/13 Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф.Провадження № 22-ц/780/5476/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 28.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк» звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № 1683 від 28.12.2010 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 150 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20 % річних з кінцевим терміном повернення до 28.12.2015 року включно. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, згідно якого останні надали в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 9.10.2007 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області. В порушення умов кредитного договору та положень цивільного законодавства відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 2.12.2013 року має заборгованість на загальну суму 112 683,46 грн., що складається із: заборгованості за кредитом - 62 500 грн., простроченої заборгованості за кредитом 30 536,76 грн., простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом -15 329,85 грн. та пені - 4316,85 грн.

З врахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Державний ощадний банк» просив суд звернути стягнення на належну ОСОБА_2 1/4 частку в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, належну ОСОБА_3 1/4 частку у вказаній квартирі, належну ОСОБА_4 1/4 частку у зазначеній квартирі, належну ОСОБА_5 1/4 частку у цій квартирі у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1683 від 28.12.2010 року у розмірі 112 683,46 грн. шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову вартість предмета іпотеки у розмірі, визначеному проведеною банком експертною оцінкою.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1683 від 28.12.2010 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України», у розмірі 112 683,46 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 62 500 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 30 536,76 грн., простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом - 15 329,85 грн., пені - 4 316,85 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 70,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 9.10.2007 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області на підставі розпорядження міського голови № 483 від 5.10.2007 року, зареєстрованого Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації 11.10.2007 року, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 20 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що міський суд без участі майнових поручителів розглянув справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим грубо порушив право членів його сім'ї на житло, зокрема онука ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином поручителя ОСОБА_5 Апелянт вважає, що був введений банком в оману щодо обставин, які мають істотне значення в договорі іпотеки, стосовно природи правочину та прав і обов'язків сторін щодо умов виконання зобов'язання. Крім того вказує, що судом безпідставно дійшов висновку про те, що кредитний договір не має ознак споживчого кредиту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не виконали обов'язку відповідати перед банком за виконання його кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим відповідно до іпотечного договору, ЗУ «Про іпотеку» та норм цивільного законодавства, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1683, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 150 000 грн. зі сплатою 20 % річних та з кінцевим терміном повернення до 28.12.2015 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу ОСОБА_7, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 9.10.2007 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області на підставі розпорядження міського голови № 483 від 5.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.4 іпотечного договору вартість предмета іпотеки, згідно звіту про експертну оцінку від 11.11.2010 року, становить 308 890 грн. Договірна вартість предмета іпотеки, визначена сторонами, становить 300 000 грн.

Також в п. 1.4 іпотечного договору, сторони погодили, що реалізація предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим договором та чинним на момент реалізації законодавством.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 1683 від 28.12.2010 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_2 у розмірі 1500 000 грн., проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на станом на 2.12.2013 року має заборгованість на загальну суму 112 683,46 грн., що складається із: заборгованості за кредитом - 62 500 грн., простроченої заборгованості за кредитом 30 536,76 грн., простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом -15 329,85 грн. та пені - 4316,85 грн., що стверджується відповідним розрахунком заборгованості.

У зв'язку з чим 30.11.2012 року та 2.01.2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» на адресу ОСОБА_2 було направлено листи - повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, а 30.01.2013 року, 25.02.2013 року та 5.04.2013 року позивачем було направлено листи - застереження, які позичальник отримував особисто та в яких банк попереджав його про наявність простроченої заборгованості по чергових платежах.

Зважаючи, що відповідач не виконував зобов'язання за кредитним договором навіть після отримання від банку листів - повідомлень та листів - застережень, то 22.05.2013 року банком було направлено лист - вимогу № 58.2 про усунення порушення відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яким було запропоновано останнім здійснити повне погашення кредиту, наданого згідно із кредитним договором № 1683 від 28.12.2010 року в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання листа - вимоги, та в якому позивач повідомив відповідачів, що в разі непогашення всієї заборгованості по кредитному договору до 21.06.2013 року, будуть вживатися заходи щодо погашення заборгованості в примусовому порядку шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

З матеріалів справи вбачається, що лист - вимогу про усунення порушення отримали відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 особисто, та відповідач ОСОБА_3 отримала також лист-вимогу для передачі доньці ОСОБА_4 - відповідачу по справі.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором та/або цим договором, в тому числі в разі, невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором в цілому або в будь-якій частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частина становить більше двох місяців.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Даним статтям кореспондують положення ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також згідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України та ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У зв'язку із наведеним, звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд першої інстанції обґрунтованого вважав, що ОСОБА_2 порушено зобов'язання за кредитним договором, а ПАТ «Державний ощадний банк України» вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені, за рахунок предмета іпотеки, у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог позивача, яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Разом з тим, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, судом вірно враховано роз'яснення, які викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», та доречно відхилено вимоги позивача щодо визначення початкової вартості предмета іпотеки у розмірі, визначеному проведеною банком оцінкою 30 серпня 2013 року, оскільки така оцінка повинна проводитися на час реалізації іпотечного майна на стадії виконання судового рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення прав малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином поручителя ОСОБА_5 та онуком апелянта, з огляду на його фактичне проживання у спірній квартирі, так як на момент укладення договору іпотеки дитина не була зареєстрована у квартирі, що також не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 3.3.10 та 3.3.11 іпотечного договору визначено, що іпотекодавці зобов'язанні у тридцятиденний строк повідомити іпотекодержателя про зміну реєстрації свого постійного місця проживання та фактичного місця проживання, про зміну місця проживання осіб, що зареєстровані за адресою знаходження предмета іпотеки, реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки, їх прізвищ, імен, по-батькові, та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором. Без попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідачі зобов'язались не здійснювати реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки

Таким чином посилання апелянта на те, що банк перед укладенням іпотечного договору поставив вимогу про зняття з реєстрації малолітньої дитини чим порушив її права на житло, не можуть розцінюватися судом як навмисне введення в оману, оскільки у відповідача існувала можливість при належній турботливості та обачності при підписанні договору отримати всю необхідну йому інформацію та передбачити правові наслідки отримання кредиту та передачі квартири в іпотеку банку.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: