Постанова № 41116250, 27.10.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4272/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Зємцов В.В. розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука. Зазначав, що з 01.07.1998 року було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (далі - відповідач) на посаду головного спеціаліста штабу цивільної оборони. 31.01.2011 року він звільнився.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до п.п. з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати пращ працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керівниками органів зазначених у п. 1 цієї постанови надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника В той же час, згідно п. 5.3. розділу V (соціальні пільги і гарантії) колективного договору на 2006-2009 роки укладеного між виконкомом та трудовим колективом адміністрація виконкому взяла на себе зобов'язання, при наявності коштів надавати матеріальну допомогу працюючим в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

В той же час, про існування колективного договору та з його змістом ніхто не ознайомлював, а тому про закріплене в ньому право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально побутових проблем, відомо не було.

Дізналася про це право лише в 2014 році від свого колишнього колеги по роботі ОСОБА_3.

Попри це, користуючись закріпленим в законодавчих актах правом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань зверталася до керівника відповідача з проханням надати таку матеріальну допомогу, яку відповідач виплатив не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі, а в розмірі посадового окладу.

Таким чином, відповідачем було вчинено незаконні дії в частині виплати в 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі, а в розмірі посадового окладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Просив визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в частині нарахування та виплати йому в 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної, як визначено в колективному договорі за 2006-2009 роки, а в розмірі посадового окладу.

Зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити йому за 2009 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2009 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Позивач просила справу розглядати без її участі. Позов підтримала.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, що у 2009 році бюджетом Автозаводського району не було передбачено коштів на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем виконавчому комітету Автозаводської райради. Відсутність коштів підтверджується довідкою № 157/01-11 фінансового відділу, який є самостійної фінансовою установою.

Клопотань про допит свідків або експертів не заявлялося.

Вирішуючи спір, суд встановив такі фактичні обставини справи:

Позивача 01.07.1998 року було прийнято на роботу до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (далі - відповідач) на посаду головного спеціаліста штабу цивільної оборони. 31.01.2011 року він звільнився.

Згідно з ч. 2 та 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про виплату спірної матеріальної допомоги, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 3 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 р. N 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 р. N 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року N 3356-XII, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до п. 5.3 розділу 5 колективного договору на 2006-2009 роки, укладеного між відповідачем та трудовим колективом, при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

В той же час у 2009 році бюджетом Автозаводського району не було передбачено коштів на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем виконавчому комітету Автозаводської райради. Відсутність коштів підтверджується довідкою № 157/01-11 фінансового відділу, який є самостійної фінансовою установою.

Позивачем не доведено проведення йому будь -яких виплат в рахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2009 році.

Враховуючи вищевикладене, що наявні підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення ухвали, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: