Ухвала суду № 41115137, 23.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2149/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

Представників позивача: Дажук С.М., Книжник С.В.

Представника відповідача: Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ензим" до Ладижинського відділення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Ладижинського відділення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Бершадська ОДПІ):

- № 0000902200 від 30.04.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146 375 грн., в тому числі 97 583 грн. за основним платежем і 48 792 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000912200 від 30.04.2014 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 96 189 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 205 грн.;

- № 0000880000 від 30.04.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 22 482 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Ладижинське відділення) за № 0000902200, № 0000912200 та № 0000882200 від 30.04.2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Бершадська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області подала апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ДП "Ензим" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД "Промхімагро" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року відповідачем було складено акт № 27/22-32813696 від 04.04.2014 року про порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) на 96 819 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на суму 22 482 грн., а також занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 97 583 грн. На підставі вказаного акту перевірки 30.04.2014 року Бершадською ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема ДП "Ензим" посилається на те, що позапланова перевірка на підприємстві проведена з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, оскільки на всі запити, які надходили від податкового органу до проведення перевірки підприємство своєчасно та в повному обсязі надавало запитувану інформацію з документальним підтвердженням. Крім того, перевірка ще до її початку мала упереджений характер, оскільки посадовим особам ДП "Ензим" запрошення на підписання акту перевірки було надіслано ще до початку її проведення. Просив врахувати, що висновки відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства обґрунтовуються виключно актом Вінницької ОДПІ від 26.03.2014 року № 750/2203/38394263 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Ензим" за вересень-грудень 2013 року". При цьому вказаний акт базується лише на припущеннях, суб'єктивних судженнях інспекторів та поверхневих аналізах податкової інформації. Крім того, його слід вважати недопустимим доказом у даній справі, оскільки Вінницькою ОДПІ порушено порядок проведення та оформлення результатів зустрічної звірки. Також позивач зазначає, що податковий орган в акті позапланової невиїзної перевірки не навів жодного факту порушення ДП "Ензим" положень податкового законодавства та нереальності постачання ТОВ "ТД "Промхімагро" запчастин і сировини для виробництва ферментів. Крім того, безпідставним є висновок відповідача про фіктивність договору поставки та відсутність ознак реального здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД "Промхімагро" за грудень 2013 року, оскільки придбання товару, його транспортування, передача та якість підтверджуються усіма необхідними первинними та іншими документами, які не були взяті до уваги Бершадською ОДПІ під час проведення перевірки.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Бершадської ОДПІ №0000902200, № 0000912200 та № 0000880000 від 30.04.2014 року.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось при апеляційному розгляді, позивач ДП "Ензим" зареєстрований рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради 22.09.2004 року (код ЄДРПОУ 32813696), на даний час перебуває на податковому обліку в Ладижинському відділенні Бершадської ОДПІ та у спірний період був платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 01230304 від 14.10.2004 року.

Встановлено, що відповідно до наказу Бершадської ОДПІ № 108 від 31.03.2014 року та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ДП "Ензим" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД "Промхімагро" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 27/22-32813696 від 04.04.2014 року (а.с. 6-19), яким зроблено висновки про порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) на 96 819 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на суму 22 482 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 97 583 грн.

30.04.2014 року Бершадською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000902200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146 375 грн., в тому числі 97 583 грн. за основним платежем і 48 792 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000912200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 96 189 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 205 грн., а також № 0000880000 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 22 482 грн.

Так, згідно з ч. 1 п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ч. 2 п. 188.1. ст. 188 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

На думку колегії суду, первинні документи, досліджені в судовому засіданні, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою для формування податкового кредиту.

Натомість, пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судом встановлено, що у грудні 2013 року ДП "Ензим" сформувало податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо придбання запчастин, ТМЦ, вітамінів та хімсировини на загальну суму 1 301 304,21 грн., в тому числі ПДВ - 216 884, 04 грн., а відтак, правомірність формування податкового кредиту та реальність вищезазначених господарських операцій підтверджується усіма обов'язковими первинними документами, більше того, ДП "Ензим" проводило взаєморозрахунки з ТОВ "ТД "Промхімагро" на підставі договору поставки № ПХА-0111-02-Т від 01.11.2012 року, видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 35-56). Оплата за одержаний товар здійснювалася у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "ТД "Промхімагро" згідно з платіжними дорученнями

Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Позивач надав всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Така ж правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі № К/800/50704/13.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленості.

Що стосується посилання апелянта на нікчемний характер господарських операцій позивача із ТОВ "ТД "Промхімагро" , оскільки у листі-відповіді ДП "Ензим" № 157 від 27.02.2014 року на запит Ладижинського відділення Бершадської ОДПІ № 125/22 від 17.02.2014 року вказано, що передача товару відбувалась з орендованих складських приміщень ТОВ "ТД "Промхімагро" за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2 у склад ДП "Ензим" (виробництво), що орендоване за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2. Проте у наданих ДП "Ензим" до перевірки видаткових накладних, виписаних ТОВ "ТД "Промхімагро", вказано місце складання - м. Вінниця, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - Маценко Т.А. При цьому одна і та сам людина (Маценко Т.А.) не може одночасно виписувати видаткові накладні у м. Вінниці та відпускати зі складу товар у м. Ладижин, а також бути директором, головним бухгалтером ТОВ "ТД "Промхімагро" та матеріально відповідальною особою на складі за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2., то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що юридичною адресою ТОВ "ТД "Промхімагро" є наступна адреса: 21004, м. Вінниця, вул. Папаніна, 1-А. Відтак, оскільки видаткові (товарні) накладні формуються у бухгалтерії підприємства, правомірним слід вважати зазначення у графі "Постачальник" видаткових накладних саме юридичної адреси ТОВ "ТД "Промхімагро" (21004, м. Вінниця, вул. Папаніна, 1-А).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач користується частиною нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, на підставі договору оренди № Е-1301-01-О від 02.01.2013 року, укладеного із ПрАТ "Ензим" (а.с. 123-124), а ТОВ "ТД "Промхімагро" користується іншою частиною нежитлових приміщень за цією ж адресою відповідно до договору оренди з ПрАТ "Ензим" № Е-1210-01-Т/о від 20.09.2012 року (а.с. 81).

Таким чином, факт передачі товару від постачальника ТОВ "ТД "Промхімагро" до покупця ДП "Ензим" саме за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 підтверджується належними доказами і не спростований податковим органом.

А отже, правочини між ДП "Ензим" та ТОВ "ТД "Промхімагро" не можуть визнаватися нікчемними в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ДП "Ензим" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилань Бершадської ОДПІ на висновки акту Вінницької ОДПІ № 750/2203/38394263 від 26.03.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Ензим" за вересень-грудень 2013 року", то суд виходить з того, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2014 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.