Постанова № 41115026, 22.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2014 року 12:15 № 826/12445/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення № 14091354 від 27 червня 2014 року, зобов'язання вчинити певні дії

за участю:

від позивача - Лавренчук М.І.;

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить: суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 14091354 від 27.06.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заяви № 13916647 від 20.06.2014, зареєстрованої за реєстраційним номером 7092220.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, зважаючи на встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, факт права приватної власності позивача на дане нерухоме майно, а також беручи до уваги надання позивачем всіх необхідних для проведення державної реєстрації прав власності документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2014 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 22.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 22.10.2014 не з'явився, повноважних представників не скерував, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав суду письмові заперечення, в яких зазначив про правомірність відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1, оскільки при зверненні з заявою від 20.06.2014 № 7092220 позивачем не надано документів, підтверджуючих введення в експлуатацію вказаного об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим встановлено невідповідність поданих документів, встановленим законом вимогам.

У судовому засіданні 22.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.06.2014 уповноваженим представником від імені позивача було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві на об'єкт приватної власності: нежитлове приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Дану заяву прийнято та зареєстровано відповідачем у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.06.2014 за реєстраційним номером 7092220.

Відповідно до наявної у справі копії картки прийому заяви № 13916647, разом із заявою позивачем було подано копії таких документів: свідоцтва № 518104, виданого 01.06.2001 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією; паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 21.04.1995 Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві; технічного паспорту б/н, виданого 07.02.2012 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 № 35/1; рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2007 № 35/1; рішення Третейського суду від 27.09.2006 № 10/7; постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 № 826/8317/13а; довіреності від 15.01.2013 № 64, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

27.06.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчею К.М. винесено рішення № 14091354 про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень на зазначений у заяві від 20.06.2014 об'єкт у зв'язку з недотриманням позивачем вимог частини 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор виходив з того, що подані позивачем документи не відповідають вимогам Закону, зважаючи на відсутність доказів факту введення в експлуатацію даного об'єкта нерухомого майна, яке згідно рішення суду є новоствореним, а тому в обов'язковому порядку підлягає введенню в експлуатацію.

Вважаючи оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Положеннями частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 Цивільного кодексу України).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

При цьому якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку (частина 2 статті 5 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 статті 15 Закону № 1952-IV).

Згідно частини 13 статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 868).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 868 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку (абзац 2 пункту 4 Порядку № 868).

Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані (абзац 4 пункту 4 Порядку № 868).

Згідно положень пункту 13 Порядку № 868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Як передбачено пунктом 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (пункт 20 Порядку № 868).

Відповідно до пункту 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV.

В свою чергу, положеннями пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як встановлено судом, 01.06.2001 ОСОБА_1 зареєстрований Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

27.09.2006 рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» у справі № 10/7 за заявою СПД ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, визнано за позивачем право приватної власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,4 кв.м.

Водночас, як встановлено третейським судом, позивачем протягом 2004-2005 років на даху орендованої ним громадської вбиральні на АДРЕСА_1 здійснено будівництво кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1». Приміщення кафе загальною площею 90,4 кв.м. пов'язане фундаментом із землею, є капітальною спорудою та в силу вимог статті 331 Цивільного кодексу України визнається новоствореним нерухомим майном.

07.02.2012 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень № 1), що знаходиться у АДРЕСА_1.

Згідно наявного у справі плану дане приміщення розташоване на 2 поверсі та, як вбачається із журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку від 03.02.2012, складається із наступних приміщень: 1 - тамбур, 2 - основне, 3 - коридор, 4 - підсобне, 5 - підсобне, 6 - вбиральня, 7 - підсобне, тераса, загальна площа яких становить 128,9 кв.м.

Водночас будь-які відомості про введення даного об'єкта нерухомого майна в експлуатацію у технічному паспорті відсутні, більше того, наявна примітка Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна «див. експл.», що, як встановлено судом, свідчить про відсутність факту введення вказаного об'єкта в експлуатацію.

При цьому інших доказів, які б могли свідчити про введення в експлуатацію нежитлового приміщення - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, ні відповідачу, ні суду позивачем не надано.

Як зазначено вище, згідно частини 2 статті 5 Закону № 1952-IV, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (далі - Порядок № 461).

Як передбачено пунктом 10 Порядку № 461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014 у справі № К/800/37404/13.

Таким чином, обов'язковою передумовою для здійснення реєстрації права власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна, яким відповідно і є нежитлове приміщення - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1, є введення в установленому законом порядку такого об'єкта в експлуатацію, здійснення чого позивачем не доведено.

За таких обставин, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення від 27.06.2014 № 14091354 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 14091354 від 27.06.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вимога позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заяви № 13916647 від 20.06.2014, зареєстрованої за реєстраційним номером 7092200, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною позовною вимогою.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко