Постанова № 41113148, 23.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11766/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Сініцина В.Ю., довіреність №3357-15 від 20.12.2013 року,

відповідача: Аксьонова І.С., довіреність б/н від 06.10.2014 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України

на рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2014

у справі №910/11766/14 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго"

до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України

про стягнення 52 044,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

МКП "Херсонтеплоенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про постачання теплової енергії № 468 від 15.10.2006 в розмірі 52 044,30 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2014 року у справі №910/11766/14 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" основну заборгованість у розмірі 45 562(сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 03 коп., 3% річних в сумі 595(п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 42 коп., пеню в сумі 269(двісті шістдесят дев'ять) грн. 00 коп., штраф в розмірі 318(триста вісімнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2014 року у справі №910/11766/14 та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

15.10.2006 між Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" та Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Херсонській області, яка була структурним підрозділом Державної інспекції з енергозбереження, в особі начальника інспекції Самарського В.Ю., що діяв на підставі Положення та довіреності від 21.08.2006 року за № 12/168-2585, виданої Державною інспекцією з енергозбереження, було укладено договір № 468 про постачання теплової енергії, відповідно до якого МКП "Херсонтеплоенерго" приймає на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Херсонській області зобов'язується прийняти теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки передбачені Договором.

30.12.2011 за вих. № 15-21/70 - 1222 підприємством отримано лист від територіального управління по Херсонській області щодо продовження терміну дії договору № 468 від 15.10.2006 про постачання до подальшого оформлення відповідного договору з правонаступником - Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України.

12.01.2012 за вих. № 67-01/15/4-12 МКП "Херсонтеплоенерго" отримало лист Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, в якому вноситься пропозиція про переукладання договору про надання послуг з теплопостачання з 1 січня 2012 року з Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України в інтересах територіального управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження по Херсонській області.

Оскільки договір про постачання теплової енергії № 468 від 15.10.2006 в установленому законодавством порядку не визнано не чинним, а новий договір не було укладено, то договір № 468 від 15.10.2006 є чинним.

Відповідно умов договору позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, відповідач в свою чергу ухиляється від виконання пунктів 6.7 Договору № 468, зі змінами згідно додаткової угоди від 01.10.2011, а саме оплати за теплову енергію згідно умов договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 01.05.2014, за період з січня 2012 року по квітень 2013 року виникла заборгованість в сумі 45 562 грн. 03 коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 45562,03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 595,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 595,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до умов п.7.3.3 вищевказаного договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, на підставі ст. 231 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 7.3.3. договору, яка складає 2 697,51 грн. та штраф на підставі пункту 7.3.3. договору, який складає 3 189,34 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарсьткогг7о суду про зменшення розміру пені до 269,00 грн. та штрафу до 318,00 грн.

При цьому суд враховує, що стягнення пені та штрафу у зазначених розмірах призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо.

Щодо доводів апелянта що протягом 2011-2012 років він знаходився у стані ліквідації та не мав права в цей період брати зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а отже бюджетні зобов'язання не виникли.

Відповідно до оглядового листа Вищого Господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та в Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011.

На думку суду, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг з енергопостачання.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2014 року у справі №910/11766/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2014 року у справі №910/11766/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран