Ухвала суду № 41113066, 28.10.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д Кіровоградської області

УХВАЛА

28 жовтня 2014 року справа № 912/3703/14

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянувши клопотання прокурора Олександрійського району про забезпечення позову у справі № 912/3703/14

за позовом: прокурора Олександрійського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідачів:

І - державного підприємства "Конярство України" (надалі - ДП "Конярство України"), м. Київ

ІІ - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" (надалі - ТОВ "Агрогрупа Деметра"), м. Кіровоград

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору № 2-21/02 про спільний обробіток земельної ділянки від 21.02.2014 та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Одночасно з поданням позову, прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом заборони ТОВ "Агрогрупа Деметра", ДП "Конярство України" та його регіональним філіям вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, що розташовані на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області загальною площею 3949,2 га, які це товариство використовує на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки від 21.02.2014, у тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.

Ухвалою від 28.10.2014 господарський суд порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2014 та витребував від учасників судового процесу необхідні докази.

При розгляді клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд враховує наступне.

Заявлене прокурором клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що ДП "Конярство України", не набувши жодних речових прав на земельну ділянку загальною площею 3949,2 га на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області фактично розпорядилось нею, уклавши з ТОВ "Агрогрупа Деметра" договір № 2-21/02 від 21.02.2014 про спільний обробіток земельної ділянки, чим перевищило господарську компетенцію. Так, за змістом пунктів 6.2.1 та 6.2.2 спірного договору внеском ТОВ "Агрогрупа Деметра" у спільний обробіток є грошові кошти, послуги, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності. Вказане, за висновком прокурора, свідчить про те, що у разі задоволення позовних вимог, вчинені ТОВ "Агрогрупа Деметра" та ДП "Конярство України" дії утруднять, або навіть зроблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами вищезгаданих статей Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходу до забезпечення позову та навести суду обґрунтування, належним чином доведене, необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.

Однак, прокурором не доведено та не підтверджено належними доказами, яким чином невжиття заявлених заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, в тому числі в частині зобов'язання відповідачів повернути спірну земельну ділянку. При цьому, господарський суд враховує, що проведення відповідачами робіт із обробітку земельної ділянки не доводить того, що такі дії можуть призвести до зменшення цінності такої земельної ділянки, вплинуть на її повернення, або зроблять таке повернення неможливим у разі задоволення позовних вимог. Посилання прокурора на можливість ухилення відповідачів від виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, господарський суд враховує також і те, що заявлені прокурором заходи до забезпечення позову, частково співпадають з предметом позову.

Так, у поданому клопотанні прокурор просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, що є предметом спору, у тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.

Разом з тим, однією з позовних вимог є зобов'язання відповідачів повернути державі спірні земельні ділянки та звільнити ці земельні ділянки шляхом фактичного припинення господарської діяльності на них.

Згідно з положеннями пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За приписами першого абзацу цього пункту, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Із змісту клопотання прокурора про забезпечення позову вбачається, що останнім визначено в якості заходу до забезпечення позову заборону відповідачам вчиняти будь-які дії із земельними ділянками, в тому числі проводити комплекс весняно-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них. Але, по-перше, враховуючи положення статті 69 Господарського процесуального кодексу України та дату звернення прокурора з даним позовом до господарського суд, спір має бути вирішено до початку весняно-польових робіт. По-друге, ТОВ "Агрогрупа Деметра" є підприємством, що спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарської продукції і заборона проводити будь-які дії, які можуть включати осінньо-польові роботи на спірних земельних ділянках може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства та, відповідно, завдати шкоди цьому відповідачеві.

За викладених обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора Олександрійського району Кіровоградської області про забезпечення позову.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Олександрійського району Кіровоградської області про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з дня її винесення і не підлягає оскарженню.

Копію ухвали направити прокуратурі Олександрійського району Кіровоградської області (28000, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1а) та прокуратурі м. Кіровограда (м. Кіровоград, вул. Медвєдєва, 11), Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84), державному підприємству "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1), товариству з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" (25006, м. Кіровоград, вул. Червоногвардійська, 20/37).

Суддя О.Б. Шевчук