Рішення № 41113060, 17.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2014 р. Справа № 911/4822/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Макарово»

до 1. Державної виконавчої служби України

2. Товариства з обмеженою відповідальності «ТД Еліт сервіс»

3. Товариства з обмеженою відповідальності «Рейкон»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»

про визнання недійсними результатів прилюдних торгів

за участю представників:

від позивача: Ігнатенко С.Б. (голова ліквідаційної комісії);

Кобець Т.М. (довіреність б/н від 14.07.2014);

від відповідача 1: Годинчук С.О. (довіреність №4.4.-03/4.4/18.16 від 26.12.2013);

від відповідача 2: Утіралов Т.Л. (довіреність б/н від 16.12.2013);

від відповідача 3: Герасімов А.Й. (довіреність б/н від 01.01.2014);

від третьої особи: Герасимів А.Й. (довіреність №13-11-6822 від 15.05.2014).

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

26.12.2013 Закрите акціонерне товариство «Макарово» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальності «ТД Еліт сервіс» (далі - відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальності «Рейкон» (далі - відповідач 3) про визнання недійсними результатів прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу майна, що відбулись 04.02.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ст..ст.203,215 ЦК України, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, та зокрема, з посиланням на абз.7 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №28 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначає, що прилюдні торги заставного майна ЗАТ «Макарово» проведені з порушення порядку реалізації арештованого майна, передбаченого ст.61 Закону України "Про виконавче провадження", п.4.15 Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2003 №136/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 11.11.2003 за № 1036/8357, п. 1.2, 3.6, 3.7, 4.6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, п. 3.18. Генерального договору № 2 від 06.01.2012, ч.3 ст.651, 653, ч.1 ст.611, 598 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.202 Господарського кодексу України, крім того, посилається на те, що спеціалізована організація з реалізації нерухомого арештованого майна - відповідач 2, не мала права на проведення спірних прилюдних торгів, оскільки укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір, був розірваний.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2014 (повний текст рішення складено 26.02.2014) у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Макарово» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Макарово» залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 25.02.2014 (повний текст рішення складено 26.02.2014) у справі № 911/4822/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 касаційна скарга Закритого акціонерного товариства «Макарово» задоволена повністю. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі №911/4822/13 та рішення господарського суду Київської області від 25.02.2014 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 911/4822/13 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 справу №911/4822/13 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено її до розгляду на 04.09.2014.

03.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 03.09.2014 (вх. №18226/14) на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2014.

04.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи, від позивача надійшло клопотання б/н від 03.09.2014 (вх. №18262/14) про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

04.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи, від представника відповідача 3 надійшли пояснення б/н від 03.09.2014 (вх. №18264/14) на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2014.

04.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи, від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 03.09.2014 (вх. №18262/14) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання 04.09.2014 представники сторін по справі з'явились, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «КБ «Надра» підтримали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 залучено третю особу та відкладено розгляд справи на 25.09.2014.

23.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 22.09.2014 (вх.20143/14) з доказами надсилання позовної заяви третій особі на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2014.

25.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи, від позивача надійшла заява про зміну предмета позовних вимог з додатками б/н від 25.09.2014 (вх. №20354/14).

В судовому засіданні 25.09.2014 позивачем подано клопотання б/н від 25.09.2014 (вх. №20387/14) про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/4822/13 на п'ятнадцять днів з 02.10.2014 по 17.10.2014 та відкладено розгляд справи на 16.10.2014.

26.09.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, голова ліквідаційної комісії ЗАТ «Макарово» подав письмові пояснення до заяви про зміну предмета б/н від 25.09.2014 (вх. №20448/14), в якій зазначає, що при подачі заяви про зміну предмету позову позивач здійснив доплату судового збору ще за два об'єкти, а саме правочини з набуття яких були результатами оспорюваних прил.дниї торгів та аукціону у розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з немайнового характеру предмета позову.

14.10.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, представник третьої особи подав пояснення б/н від 13.10.2014, в якому зазначає, що позовні вимоги ЗАТ «Макарово» є безпідставними та необґрунтованими.

14.10.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, представник відповідача-3 подав відзив б/н від 10.10.2014, в якому зазначає, що подана позивачем заява про зміну предмета позовних не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України так, як позивачем не доплачено судовий збір.

14.10.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, представник відповідача-2 подав відзив б/н від 14.10.2014, в якому зазначає, що подана позивачем заява про зміну предмета позовних не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України так, як позивачем не доплачено судовий збір.

14.10.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, представник третьої особи подав відзив б/н від 13.10.2014, в якому зазначає, що подана позивачем заява про зміну предмета позовних не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України та просить суд повернути вищезазначену заяву без розгляду.

15.10.2014, через канцелярію господарського суду Київської області, голова ліквідаційної комісії «Макарово» подав письмові пояснення б/н від 15.10.2014 (вх. №22226/14).

У судовому засідання 16.10.2014 представники сторін та третя особа по справі з'явилися.

В судовому засіданні 16.10.2014 суд до початку рогляду справи посуті роглянув заяву позивача про зміну предмету позову та дійшов висновку про повернення її без рогляду. Виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 22 ГПК України встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

В заяві про зміну предмета позовних вимог б/н від 25.09.2014 (вх. №20354/14) голова ліквідаційної комісії ЗАТ «Макарово» просить суд :

визнати недійсними результати проведених 04.02.2014 прилюдних торгів та аукціону з реалізації належного ЗАТ «Макарово» майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43, земельної ділянки кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплекту обладнання для переробки курячих яєць у комплектації;

визнати недійсним протокол ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» №00-0026/12-1 від 04.02.2013 з проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна цілісного майнового комплексу загальною площею 8276,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 та в цілому складається із 12 будівель, ціна продажу - 7 652 000,00 грн./лот1/, що є власністю ЗАТ «Макарово»;

визнати недійсним протокол ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» №00-0026/12-2 від 04.02.2013 з проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 на якій розташований майновий комплекс, цільове призначення земельної ділянки - для промислового використання (виробництва хачових продуктів), ціна продажу - 2 603 000,00 грн./лот 2/ що є власністю ЗАТ «Макарово»;

визнати недійсним протокол ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» №00-0026/12 від 04.02.2013 з проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна - комплекту обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, яке знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43/лот 1/ ціна продажу - 12 058 000,00 грн., що є власністю ЗАТ «Макарово»;

визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №32766964-1/9 від 08.02.2013, затверджений начальником відділу примусового виконання Державної виконавчої служби В.А. Черноволовим про реалізацію нерухомого майна цілісного-майнового комплексу загальною площею 8276,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 та в цілому складається із 12 будівель, який придбало ТОВ «Рейкон»;

визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №32766964-2/9 від 08.02.2013, затверджений начальником відділу примусового виконання Державної виконавчої служби В.А. Черноволовим про реалізацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 на якій розташований майновий комплекс, цільове призначення земельної ділянки - для промислового використання (виробництва хачових продуктів), яку придбало ТОВ «Рейкон»;

визнати недійсним акт державного виконавця про проведення аукціону №32766964-3/9 від 08.02.2013, затверджений начальником відділу примусового виконання Державної виконавчої служби В.А. Черноволовим про реалізацію комплекту обладнання для переробки курячих яєць, у комплектації, яке знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43, яку придбало ТОВ «Рейкон»;

визнати недійсним свідоцтво, видане ТОВ «Рейкон» на право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу загальною площею 8276,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 та в цілому складається із 12 будівель, видане приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 за реєстровим №248;

визнати недійсним свідоцтво, видане ТОВ «Рейкон» на право власності на земельної ділянки, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 на якій розташований майновий комплекс, цільове призначення земельної ділянки - для промислового використання (виробництва хачових продуктів), видане приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 за реєстровим №249;

визнати недійсним свідоцтво, видане ТОВ «Рейкон» на право власності на комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, який знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 видане приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 за реєстровим №250;

зобов'язати ТОВ «Рейкон» повернути ЗАТ «Макарово» в натурі: цілісний майновий комплекс загальною площею 8 276,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 та в цілому складається із 12 будівель; земельну ділянку за кадастровим номером 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43 на якій розташований майновий комплекс, цільове призначення земельної ділянки - для промислового використання (виробництва хачових продуктів); комплек обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, який знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43.

Таким, чином у вказаній заяві позивач об'єднав десять вимог немайнового характеру та три вимоги майнового характеру.

При цьому, загальний розмір судового збору, сплаченого позивачем складає 5 303, 50 грн.

Проте, враховуючи п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 лише за немайнові вимоги позивач повинен був би сплати судовий збір у розмірі 12 180, 00 грн.

Крім того згідно 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд позбавлений встановити, які саме додатково заявлені вимоги оплачені судовим збором, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення зави позивача про зміну предмету позовних вимог без розгляду.

При цьому, вказана заява залучається судом до матеріалів справи в якості уточнення формулювання заявлених в позовній заяві вимог.

В судовому засіданні 16.10.2014 суд перейшов до розгляду справи по суті та оголошено перерву до 17.10.2014 на 12-00.

У судовому засіданні 17.10.2014 представник позивача позовні вимоги з врахуванням, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у справі заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у справі заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-3 у справі заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Представник третьої особи заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.10.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників у часників провадження, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі №26/058-11 позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ЗАТ «Макарово» про стягнення 21 170 947, 01 грн. задоволено;

03.05.2012 господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.12 у справі № 26/064-11 також задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ЗАТ «Макарово» про стягнення 1 400 513,23 грн. заборгованості за кредитом в Євро, 405 564,63 грн. заборгованості за процентами в Євро, 8 684 238,15 грн. заборгованості за кредитом у гривні, 3 969 860,20 грн. заборгованості за процентами у гривні, 1 240 451,53 грн. інфляційної складової боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.05.2012 господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебувало зведене виконавче провадження №33719968 з примусового виконання наказів №26/058-11, №26/064-11, виданих господарським судом Київської області про стягнення з ЗАТ «Макарово» на користь ПАТ «КБ «Надра» грошових коштів.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження, 05.07.2012 державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника (ЗАТ «Макарово»), яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. Калинівка, вул. Київська, 43, про що складено відповідний акт і передано на реалізацію ТОВ «ТД Еліт сервіс».

06.01.2012р. між Державною виконавчою службою України (ДВС за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт сервіс» (спеціалізована організація за договором, відповідач 2 у справі) було укладено генеральний договір №2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень (далі-генеральний договір №2).

Відповідно до п. 1.1. генерального договору №2 ДВС України доручив, а організація зобов'язалась приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах, а також забезпечити належне зберігання арештованого майна та його перевезення.

Господарський суд встановив, що 28.12.2012 між Державною виконавчою службою України (ДВС за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт сервіс» (спеціалізована організація за договором, відповідач 2 у справі) було укладено договір №00-0026/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна (далі-договір №00-0026/12).

Відповідно до п.1.1. договору №00-0026/12 предметом договору є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконання рішень №2 від 06.01.2012, з надання послуг з реалізації арештованого нерухомого та рухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах/аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно п.1.2. договору №00-0026/12 за цим договором відділ передає спеціалізованій організації нерухоме та рухоме майно арештоване державним виконавцем, а спеціалізована організація надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», іншими законами України, «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 №68/5 і зареєстрованим в мінюсті України 02.11.99 за №745/4038, «порядком реалізації арештованого майна», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 №42/5, зареєстрованим в Мінюсті України 19.07.99 за №480/3773 та іншими нормативно-правовими актами України.

Пунктом 1.3 договору №00-0026/12 зазначено, що на прилюдні торги/аукціон передається цілісно-майновий комплекс, арештований при виконанні виконавчих документів наказ №26/058-11 господарського суду Київської області від 03.05.2012 про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Макарово» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 27 196 683,01 грн. Наказ №26/064-11 виданий 28.05.2012 Господарським судом Київської області про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Макарово» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 15 726 363,74 грн.

28.01.2013 наказом Державної виконавчої служби України № 7/2 ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна, за порушення вимог Генерального договору № 2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, від 06.01.2012. Даний договір розірвано Державною виконавчою службою України в односторонньому порядку та договори про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладені органами державної виконавчої служби з цією організацією та філіями. У зв'язку із зазначеним, ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» втратило право здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна; зобов'язано припинити передачу арештованого державними виконавцями майна на реалізацію ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» та його філіям, розірвати укладені органами державної виконавчої служби з ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» та його філіями договори про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, яке не було реалізоване до моменту виключення підприємства з вищевказаного переліку.

04.02.2013 у відповідності до протоколів №00-0026/12-1, №00-0026/12-2, №00-0026/12 від 04.02.2013, відповідачем 2 було проведено прилюдні торги/аукціон з реалізації майна ЗАТ «Макарово», переможцем яких було визнано ТОВ «Рейкон»; кошти від реалізації вказаного майна були перераховані на спеціальний рахунок ДВС України.

08.02.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби були складені акти про реалізацію предмета іпотеки №32766964-1/9, №32766964-2/9 та акт про проведений аукціон №32766964-3/9.

Предметом даного спору (з урахуванням уточнень позовних вимог) є вимога позивача про визнання недійсними результатів прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу цілісно-майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43 та комплект обладнання для переробки, а саме: визнати недійсним та скасувати акти №32766964-1/9, №32766964-2/9, №32766964-3 про проведені прилюдні торги (аукціон) від 08.02.2013.

Відповідно до пунктів 3.13, 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11, за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.1999 №74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону (цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів), здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Порядок набуття та втрати організаціями статусу «спеціалізованих» для реалізації арештованого державними виконавцями майна визначається Положенням про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2003 № 136/5 і зареєстрованого в Мін'юсті України 11.11.2003 за № 1036/8357 (далі - Положення).

Згідно з п. 4.12 Положення після затвердження протоколу про результати проведення тендера (конкурсу) Державна виконавча служба України в 10-денний термін з моменту отримання затвердженого протоколу заносить переможців тендера (конкурсу) по окремих областях України та Автономній Республіці Крим до переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна (далі - перелік спеціалізованих організацій).

Відповідно до п.4.15 Положення при неналежному виконанні спеціалізованою організацією умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби, про реалізацію арештованого майна достроково наказом Державної виконавчої служби України за поданням Голови тендерної (конкурсної) комісії вона виключається з переліку, зазначеного в пункті 4.12.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача по справі про те, що відповідач 2 на день проведення спірних торгів/аукціону не мав правової ознаки спеціалізованої організації в розумінні ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на день їх проведення не перебував у переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що на час проведення спірних торгів/аукціону дія генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №2 від 06.01.2012 між ДВС України та ТОВ «ТД Еліт сервіс» та дія договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна №00-0026/12 від 28.12.2012 між ДВС України та ТОВ «ТД Еліт сервіс» були припиненими, враховуючи наступне.

Згідно п. 10.1 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до наступного визначення спеціалізованих організацій з реалізації арештованого державними виконавцями майна або до моменту його розірвання згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.10.2 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 сторони продовжують виконувати його умови в частині реалізації та збереження арештованого майна до закінчення процедури реалізації у відповідності до чинного законодавства та укладених договорів згідно з п.8.1 Генерального договору, за винятком випадку розірвання договору ДВС у порядку, встановленому п.4.2.

Пунктом 4.2 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 передбачено право ДВС виключати за поданням Голови тендерної (конкурсної) комісії Наказом Державної виконавчої служби Організацію з переліку спеціалізованих організацій, з якими органи ДВС можуть укладати договори про реалізацію арештованого майна, у разі неналежного виконання нею умов цього договору чи умов договорів, укладеними з органами ДВС про реалізацію арештованого майна, та в односторонньому порядку розривати з такою організацією Генеральний договір та договори про реалізацію арештованого майна державними виконавцями.

Згідно п. 8.1 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 встановлено, що усі відносини, пов'язані з реалізацією цього договору, здійснюються шляхом укладання органами ДВС та організацією окремих договорів про реалізацію арештованого майна з обов'язковим урахуванням положень даного Генерального договору.

Положенням п. 3.18 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 організація зобов'язана у разі розірвання договору ДВС України у строк не пізніше десяти днів з моменту його розірвання повернути майно, передане на реалізацію органами ДВС.

Умовами пункту 2.1.1. Договору № 00-0026/12 від 28.12.2013 передбачено право Державної виконавчої служби розірвати даний договір в односторонньому порядку у разі порушення організацією вимог законодавства з питань арештованого майна, вимог Генерального договору №2 від 06.01.2012 чи вимог цього Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 00-0023/12 від 28.12.2013 по решті умов не визначених в цьому договору Сторони зобов'язані керуватися Генеральним Договором №2 укладеним з Державною виконавчою службою України 06.01.2012 року про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що умовами укладеного Генерального Договору №2 від 06.01.2012 та Договору № 00-0023/12 від 28.12.2013 було передбачено умову про одностороннє розірвання у зв'язку з виключенням організації з переліку з переліку спеціалізованих організацій, з якими органи ДВС можуть укладати договори про реалізацію арештованого майна, у разі неналежного виконання нею умов цього договору чи умов договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Згідно з приписами ч.ч.2 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п.4.15 Положення при неналежному виконанні спеціалізованою організацією умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби, про реалізацію арештованого майна достроково наказом Державної виконавчої служби України за поданням Голови тендерної (конкурсної) комісії вона виключається з переліку, зазначеного в пункті 4.12.

Пунктом 4.2 Генерального Договору №2 від 06.01.2012 передбачено право ДВС виключати Організацію з переліку спеціалізованих організацій, з якими органи ДВС можуть укладати договори про реалізацію арештованого майна, у разі неналежного виконання нею умов цього договору чи умов договорів, укладеними з органами ДВС про реалізацію арештованого майна, та в односторонньому порядку розривати з такою організацією Генеральний договір та договори про реалізацію арештованого майна державними виконавцями.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору № 00-0026/12 від 28.12.2013 передбачено право Державної виконавчої служби розірвати даний договір в односторонньому порядку у разі порушення організацією вимог законодавства з питань арештованого майна, вимог Генерального договору №2 від 06.01.2012 чи вимог цього Договору.

У зв'язку з порушенням ТОВ «ТД Еліт Сервіс» Генерального договору №2 від 06.01.2012 згідно з наказом Державної Виконавчої Служби України від 28.01.2013 за №7/2 ТОВ «ТД Еліт Сервіс» виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна та, у зв'язку з цим, розірвано Генеральний договір №2 від 06.01.2012, укладений між Державною виконавчою службою України та Договір №00-0023/12 року від 28.12.2013 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладений на підставі Генерального договору № 2 від 06.01.2012 року.

Підставою розірвання договорів у Наказі Державної Виконавчої Служби України від 28.01.2013 за №7/2 зазначено саме порушення ТОВ «ТД Еліт «Сервіс» вимог Генерального договору № 2 від 06.01.2012.

Господарський суд не бере до уваги доводи відповідача-3 про те, що ні в Генеральному договорі №2 від 06.01.2012, ні в договорі №00-0023/12 року від 28.12.2013 не було встановлено порядку їх розірвання, у зв'язку з чим таке розірвання зобов'язано було здійснити лише у порядку, визначеному ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 3.18. Генерального договору № 2 від 06.01.2012 зазначено, що у разі розірвання цього договору Державною виконавчою службою України у строк не пізніше десяти днів з моменту його розірвання, організація зобов'язана повернути майно, передане на реалізацію, органами ДВС.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору, за якими, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Отже, розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання; виходячи із наведених норм, наслідками припинення зобов'язання - розірвання договору, є припинення будь-яких правовідносин сторін.

Таким чином, внаслідок розірвання Генеральної угоди №2 від 06.01.2012 та Договору №00-0023/12 року від 28.12.2013 господарський суд вважає дію господарських зобов'язань за ними вважається припиненою, що слугувало до виконання ТОВ «ТД Еліт «Сервіс» обов'язку повернути в десятиденний строк майно, а не вчиняти щодо нього будь-які інші дії.

У зв'язку з цим, господарський суд не бере до уваги посилання відповідачів 1, 2 на преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 ЦПК України ухвали господарського суду Київської області від 07.03.2013 у справі №26/058-11, якою у задоволенні скарги ЗАТ «Макарово» на дії ДВС України при проведенні 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного скаржнику майна, а також рішення господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2405/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014, за позовом ЗАТ «Макарово» до ДВС України та ТОВ «ТД «Еліт Сервіс», в частині правової оцінки строку дії господарських зобов'язань договорів укладених між ДВС та ТОВ «ТД «Еліт Сервіс». Відповідно до абз. 3 п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Щодо заяв позивачів 2 та 3 про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11, за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.1999 №74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. Предметом даного спору (з урахуванням уточнень позовних вимог) є вимога позивача про визнання недійсними результатів прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу цілісно-майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43 та комплект обладнання для переробки, а саме: визнати недійсним та скасувати акти №32766964-1/9, №32766964-2/9, №32766964-3 про проведені прилюдні торги (аукціон) від 08.02.2013. Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI). Для окремих видів вимог законом встановлюється й спеціальна позовна давність, наприклад, статтею 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Оскільки у приписі ст.48 Закону України «Про іпотеку», так само, як і в Законі України «Про заставу», відсутнє законодавче обмеження щодо подання заяв (позовних заяв) про визнання недійсними угод, укладених на прилюдних торгах/аукціонах, у тримісячний строк з дати проведення торгів/аукціону, як це має місце у ст.20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» застосування до оспорюваного у цій справі правочину іншого строку позовної давності, ніж встановлено ст.257 Цивільного кодексу України правові підстави відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт Сервіс» у розмірі 2 867, 50 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними результати проведених 04.02.2014 прилюдних торгів/ аукціону з реалізації належного Закритому акціонерному товариству «Макарово» майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, 43, земельної ділянки кадастровий номер 3222755102:00:003:0008 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплекту обладнання для переробки, оформлених протоколами: №00-0026/12 від 04.02.2013, №00-0026/12-1 від 04.02.2013, №00-0026/12-2 від 04.02.2013, та затверджених актами державного виконавця: №32766964-1/9 від 08.02.2013, №32766964-2/9 №00-0026/12-1 від 08.02.2013 та №32766964-3/9 від 08.02.2013.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт Сервіс» (03040, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Бурмістенка, будинок 11, кімната 1, 35911358) на користь Закритого акціонерного товариства «Макарово» (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 43, ідентифікаційний код: 33801524) 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству «Макарово» (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 43, ідентифікаційний код: 33801524) судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп., який сплачений та перерахований до Державного бюджету України згідно квитанції №КР39 від 25.09.2014.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 28.10.2014 року

.