Рішення № 41112450, 28.10.2014, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1937/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, представника органу опіки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів: Орган опіки і піклування Іршавської районної державної адміністрації, про виселення та забезпечення банку права на управління житловим будинком,

в с т а н о в и в :

ПАТ "ВіЕсБанк" звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про виселення та забезпечення банку права на управління житловим будинком.

Позов мотивовано тим, що рішенням Іршавського райсуду від 21.03.2012 року задоволено позов ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_4 та в рахунок погашення боргу ОСОБА_8 за кредитним договором №KF48537 від 16.04.2008 року звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури, що передбачена ЗУ «Про виконавче провадження».

ПАТ "ВіЕсБанк" є правонаступником ВАТ «Фольксбанк» та ВАТ «Електрон банк»..

Рішення Іршавського райсуду від 21.03.2012 року звернуто до виконання, однак, по даний час не виконано, оскільки в будинку АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Після звернення стягнення на переданий в іпотеку будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника будинку звільнити будинок протягом місяця з дня отримання відповідної вимоги. Не зважаючи на письмове повідомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про необхідність виселення з будинку, вимога банку залишилася без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають відношення до кредитного договору, у будинку - предметі іпотеки - не зареєстровані, згідно п.12 Іпотечного договору іпотекодавець не має права без дозволу іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду чи користування, тому просив виселити відповідачів з будинку.

Крім того, з метою належного збереження майна, переданого в іпотеку, просив надати ПАТ "ВіЕсБанк" право управління житловим будинком АДРЕСА_1 на період до його реалізації у виді: вільного доступу представників управителя та інших осіб, визначених управителем до майна; укладення договорів оренди майна з третіми особами; розпорядження коштами, що отримані в результаті управління майна; укладення договорів відповідального зберігання; здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; користування та розпорядження майном; надання інших прав, необхідних для належного управління майном.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вважав, що посилання представника відповідача на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є безпідставним, оскільки рішення суду про звернення стягнення на майно прийнято ще у 2012 році та вказаний закон не розповсюджується на вимоги про виселення. Крім того, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ніякого відношення до кредитного договору не мають. Всі відповідачі зареєстровані в будинку в жовтні 2014 року без дозволу іпотекодержателя, тобто незаконно, та мають інше житло в АДРЕСА_2.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, у тому числі, відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України через свого представника (а.с. 81,86,89,90).

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Вважала, що до даних вимог має бути застосований ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідачка ОСОБА_4 була майновим поручителем за договором споживчого кредиту наданого в іноземній валюті. Предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 107,4 кв.м., відповідачі не мають у власності іншого нерухомого майна. Будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_9, а відповідачі були в ньому тільки зареєстровані. Фактично вони проживали в АДРЕСА_1 з 2005 року - з часу його придбання чоловіком відповідачки ОСОБА_5 Проживали там і після переходу права власності на даний будинок до відповідачки ОСОБА_4, і на день укладення кредитного та іпотечного договорів.

Представник органу опіки ОСОБА_3 вважала, що в інтересах малолітніх дітей у позові слід відмовити, оскільки діє мораторій на стягнення майно, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2008 року між ВАТ "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №KF48537, згідно якого банк надав відповідачу споживчий кредит строком до 14.04.2023 року у сумі 50000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених договором (а.с. 101-103).

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №KF48537 від 16.04.2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений Іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 107,40 кв.м. ( а.с. 64-67).

Заочним рішенням Іршавського райсуду № 2-1251/11 від 21.03.2012 року задоволено позов ПАТ «ФольксБанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та в рахунок погашення боргу ОСОБА_8 за кредитним договором №KF48537 від 16.04.2008 року звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури, що передбачена ЗУ «Про виконавче провадження» ( а.с. 4-5). Рішення набрало законної сили.

Згідно ч. 1-2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-V11 від 3 червня 2014 року.

Протягом дії ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя за умови, що у майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору, оскільки позичальник ОСОБА_8 одержав споживчий кредит в іноземній валюті, на забезпечення його виконання відповідачка ОСОБА_4 передала в іпотеку житловий будинок, загальна площа якого складає 107,4 кв.м., тобто не перевищує 250 кв.м.

В судовому засіданні встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки і на який звернено стягнення, проживають відповідачка ОСОБА_5 та її неповнолітні діти ОСОБА_6, 2004 року народження, та ОСОБА_7, 2008 року народження, а також відповідачка ОСОБА_4 та її неповнолітні діти ОСОБА_10, 2009 року народження, та ОСОБА_11, 2013 року народження. Відповідачка ОСОБА_4 з 02.10.2014 року, а відповідачка ОСОБА_5 з 17.10.2014 року зареєстровані у вказаному будинку. Дані обставини підтверджуються довідками Іршавської міської ради №02-24/1295 від 10.12.2013 року та №2201 від 20.10.2014 року, а також будинковою книгою для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 11, 92, 104-108).

З пояснень представника відповідача вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2005 року (з дня придбання будинку) постійно проживають в будинку, який є предметом іпотеки, хоча раніше були зареєстровані в АДРЕСА_2.

Згідно довідки виконкому Довжанської сільради №2806 від 27.10.2014 року, власником житлового будинку АДРЕСА_2, де до жовтня 2014 року були зареєстровані відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - є ОСОБА_9 ( а.с. 93).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1. Іншого нерухомого майна за майновим поручителем ОСОБА_4 не зареєстровано ( а.с. 98-100).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2014 року за ОСОБА_5 нерухомого майна на праві власності не зареєстровано (а.с.96-97).

Вищезазначений закон підлягає застосуванню незалежно від того, на якому етапі знаходиться виконання рішення суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, і протягом дії Закону накладено тимчасовий мораторій на примусове виконання таких рішень і на стадії виконавчого провадження.

Під час дії вказаного закону будинок АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, не може бути відчужений без згоди власника - ОСОБА_4, тому підстав для її виселення не має, як не має підстав і для виселення з будинку членів сім'ї власника - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Оскільки вимога про виселення є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідачів з будинку не підлягають задоволенню.

Керуючись ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України,

р і ш и в :

у позові ПАТ "ВіЕс Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про виселення з житлового будинку АДРЕСА_1, та забезпечення банку права управління вказаним житловим будинком - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь в судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення рішення суду, протягом десяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Головуюча: М. О. Пітерських