Постанова № 41111400, 16.10.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4369/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинець Д.В.

при секретарі Гринюк І.В.

за участю:

позивача: Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" , представник - Майор І.В.

відповідача: Чопська митниця Міндоходів , представник - Ясевич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірного підприємства "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту передачі кримінальної справи №2011/305/03 в прокуратуру Закарпатської області, а саме 02.02.2011 року між Позивачем та Відповідачам припинив свою дію Договір від 31.01.2011 року та припинилися будь - які правовідносини по зберіганню. Переданий на зберігання напівпричіп марки «SCHMITZ» перебував у статусі речового доказу у кримінальній справі, і відповідно його зберігання регулюється нормами кримінального законодавства. Позивач не може нести жодних зобов'язань по договору перед Чопською митницею, оскільки з 04.02.2011р. відповідно до ст.79 КПК України всі речові докази по кримінальній справі №2011/305/03 перейшли до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. Речові докази, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа. Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються. Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави. Підстави для подальшого обліку Чопською митницею та вимог повернення їй напівпричепа марки «SCHMITZ» відсутні з наведених вище підстав. Питання відшкодування витрат понесених при зберігання речових доказів повинно вирішуватись судом про що зазначається у рішенні суду по кримінальній справі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 (ст.ст.91, 93 КПК України). Оскільки вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2011р. №1-544/11 по кримінальній справі №2011/305/03 визнано винним ОСОБА_3, то він і повинен відшкодовувати будь які понесені витрати на зберігання бортового напівпричепа марки «SCHMITZ», моделі S 01, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, але тільки за умови якщо це було визначено даним вироком суду. Договір від 31.01.2011 є безоплатним. Відсутній належним чином зафіксований факт понесення Чопською митницею будь - яких витрат, не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням договору зберігання і витратами які вимагає сплатити Чопська митниця.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, і просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні останніх, виходячи з того, що відсутній предмет спору,пропущення позивачем встановленого КАС України строку на звернення до суду за захистом своїх прав, необґрунтованість позиції позивача щодо застосування окремих норм кримінально-процесуального законодавства, правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу напівпричепа, виникли внаслідок укладення договору від 31.01.2011 №51, позивач та відповідач на момент укладення даного договору не перебували у адміністративному або іншому владному підпорядкуванні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

27.01.2011 року Чопською митницею Державної митної служби складено протокол про порушення митних правил №0178/30502/11, щодо особи яка притягувалась до відповідальності - ОСОБА_3, який працював водієм ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва". На підставі ст.377 Митного кодексу Україні за цим протоколом, поміж іншого, вилучено напівпричіп Бортовий марки "Шмітц" моделі "S 01", синього кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, код УКТ ЗЕД НОМЕР_2.

28.01.2011 року Постановою про порушення кримінальної справи т.в.о. Начальника Чопської митниці Г.В. Токарчук порушено кримінальну справу відносно громадянина України ОСОБА_3 По факту незаконного переміщення ним через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару, за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.201 КК України. Провадження дізнання по кримінальній справі доручено головному інспектору відділу дізнання та провадження у справах про ПМП Муска С.Я.

31.01.2011р. між Чопською митницею (поклажодавець) та ДП «Барва -Авто» ТОВ «Барва» (зберігач) був укладений договір від №51 про відповідальне зберігання майна (далі - Договір), згідно умов якого поклажодавець передав на відповідальне зберігання речові докази по кримінальній справі від 28.01.2011р. №2011/305/03, а саме: бортовий напівпричіп марки «SCHMITZ», моделі S 01, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до п.3.1. Договору, майно передається зберігачу на відповідальне зберігання НА БЕЗПОПЛАТНІЙ ОСНОВІ (без відшкодування фактичних витрат). Згідно п.7.1. Договору, строк дії договору до 31 грудня 2011 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

31.01.2011 року, головним інспектором відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Муска С.Я. було винесено постанову про визнання предметів речовими доказами і приєднання їх до кримінальної справи, відповідно до якої бортовий напівпричіп марки «SCHMITZ» був визнаний речовим доказом та долучений до кримінальної справи.

02.02.2011 року головним інспектором відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Муска С.Я. було винесено постанову про направлення справи для провадження досудового слідства, якою кримінальну справу №2011/305/03 направлено в прокуратуру Закарпатської області, яку 03.02.2011 року Прокуратурою Закарпатської області направлено для організації досудового слідства до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. Того ж дня, слідчим 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області В.Плиска винесено постанову про прийняття кримінальної справи до свого провадження.

04.04.2011 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області проголошено вирок яким ОСОБА_3 визнано винним та призначено покарання за ч.2 ст.201 КК України. Речовий доказ напівпричіп марки «Schmitz», шасі НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_4, металевий пломбувальний трос, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та товарно-супровідні документи на вантаж - повернути представнику перевізника - ТОВ «Барва-Авто».

Вирішуючи питання щодо долі речових доказів, судом допущено описку в номері шасі. У вироку зазначено шасі «НОМЕР_3», вірний номер шасі НОМЕР_3, що підтверджується матеріалами справи. Також, наявна описка в назві підприємства «ТОВ «Барва-Авто», вірна назва ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» (ідентифікаційний код юридичної особи 22093841), що підтверджується наявними матеріалами справи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У зв'язку з наведеним, 25.10.2013 року постановою Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області виправлено описку у резолютивній частині вироку Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2011 року у кримінальній справі №1-544/11, в частині вирішення долі речового доказу - напівпричепу марки «Schmitz», р/н НОМЕР_1 та постановлено вважати вірним запис у наступній редакції:

«речовий доказ - Напівпричіп марки «Schmitz», шасі № НОМЕР_3, р/н НОМЕР_1 - повернути представнику ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва», код ЄДРЮО 22093841».

19.06.2013 року на адресу ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» надійшла претензія Чопської митниці від 12.06.2013р. №1/8-8.48/4533 (надалі - Претензія) в якій Відповідач просив Позивача невідкладно повернути бортовий напівпричіп марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

11.12.2013 року Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів, яким просить: встановити відсутність у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно до п.8 ст.168 «Товари і транспортні засоби, що зберігаються на складах митних органів» Митного кодексу України від 11.07.2002р. ( в редакції чинній на день укладення Договору) крім товарів, зазначених у статті 166 цього Кодексу, на складах митних органів можуть зберігатися товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу.

Відповідно до ст.377 «Вилучення товарів, транспортних засобів і документів» МК України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору) товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, вилучаються.

Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів (ст.167 МК України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору).

В ст. 170 «Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами» МК України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору) встановлено перелік операцій які можуть здійснювати підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, з дозволу та під контролем цих органів.

Частина 2 ст.172. «Розпорядження товарами і транспортними засобами» » МК України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору передбачає, що транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.

Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України (ч.5 ст.174 МК України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору).

Плату за зберігання товарів і транспортних засобів, зазначених у статтях 166 і 168 Митного кодексу України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору) запроваджено Постановою Кабінету міністрів України від 11 червня 2008 р. № 533 «Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» (надалі - Постанова № 533). Зазначена Постанова № 533, відповідно до її преамбули, була прийнята з метою забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням товарів і транспортних засобів на складах митних органів, та у зв'язку з набуттям Україною членства у Світовій організації торгівлі, визначених Державною митною службою, також передбачено, що плата за зберігання визначається Державною митною службою.

Пункт 2 Постанови №533 встановив, що плата, що вноситься за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, зараховується в дохід спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що укладаючи договори про відповідальне зберігання, транспортних засобів, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, органи Державної митної служби виконують владні управлінські функції щодо зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів на умовах, в строки та порядку, визначені Митним кодексом України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору) та Кабінетом Міністрів України. Відтак правовідносини, які виникли на підставі укладеного з відповідачем Договору, не засновані, як стверджує відповідач, на принципах диспозитивності та рівності суб'єктів, а є адміністративно-управлінськими відносинами, в яких орган Державної митної служби діяв виключно на виконання розпорядчих актів Кабінету Міністрів України та Митним кодексом України від 11.07.2002р. (в редакції чинній на день укладення Договору).

Відповідно до ст.79 КПК України (редакція, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою.

Згідно ст.80 КПК України, речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової організації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), якою встановлено єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду.

Пунктом 13 Інструкції передбачено, що речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

Згідно п.49 Інструкції, речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа. Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

Судом встановлено те, що у відповідності до ст.79 КПК України напівпричіп марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, як речовий доказ у кримінальній справі відносно обвинуваченого ОСОБА_3, 02.02.2011 був переданий від Відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Чопської митниці до прокуратуру Закарпатської області, а 03.02.2011 року направлено від Прокуратури Закарпатської області до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. Того ж дня, відповідно до п.13 Інструкції відповідальним за його збереження став слідчим 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області В.Плиска яким винесено постанову про прийняття кримінальної справи до свого провадження.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що з 03.02.2011 року відповідальним за зберігання речових доказів по кримінальній справі відносно ОСОБА_3, в тому числі і напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, було Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, та таке зберігання регулювалось КПК України, а не договором від 31.01.2011р. №51 про відповідальне зберігання майна. Строк дії даного договору закінчився 31 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 47 Інструкції, приєднані до кримінальної справи речові докази після завершення дізнання або досудового слідства і передачі справи до суду, а також у разі передачі справи до іншого органу для подальшого проведення дізнання або досудового слідства передаються разом з кримінальною справою.

У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України.

З наведених норм КПК України випливає, що визначення долі та розпорядження речовими доказами в кримінальній справі належить до компетенції суду який її розглядає, що в свою чергу і було вчинено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у вироку від 04.04.2011 року, що підтверджується постановою суду від 25.10.2013 року якою виправлено описку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Із загального правила, встановленого цією конституційною нормою, знову-таки, немає винятків, які стосуються цивільно-правової відповідальності.

Індивідуальний характер юридичної відповідальності означає притягнення до такої відповідальності конкретної особи, яка скоїла відповідне правопорушення. Отже, неможливо притягнути до такої відповідальності іншу особу, окрім тієї, яка безпосередньо вчинила це правопорушення.

Вищенаведене вказує на те, що відповідальним за відшкодування витрат на зберігання напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 як речового доказу був саме порушник митних правил, а саме ОСОБА_3, щодо якого винесено вирок в кримінальній справі, а не ДП "Барва-Авто" ТОВ "Барва".

Отже, суд погоджується з доводами позивача та на підставі наявних доказів приходить до висновку про те, що у Чопської митниці Міндоходів відсутні компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Щодо строку звернення позивача зі адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Позивач 11.12.2013 року звернувся з адміністративним позовом про встановлення відсутності у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що саме 19.06.2013 року на адресу ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» надійшла претензія Чопської митниці від 12.06.2013р. №1/8-8.48/4533 (надалі - Претензія) в якій Відповідач просив Позивача невідкладно повернути бортовий напівпричіп марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Сторонами не надано жодного іншого доказу який би вказував на вимогу відповідача повернути йому бортовий напівпричіп.

Отже, позивачем подано адміністративний позов в межах строку передбаченого ст.99 КАС України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що позивачем наведено достатньо доказів відсутності у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства "Барва-Авто" Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції - задовольнити повністю.

Встановити відсутність у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки "SCHMITZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяД.В. Іванчулинець