Рішення № 41110503, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17553/14 21.10.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3623, 95 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Борисюк О. В. (дов. № 196-10335/КР від 21.07.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості 3 623,95 грн. за договором № 001524/09 від 04.12.2009 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, з якої 2540, 88 грн. основного боргу, 384,36 грн. інфляційного збільшення, 132,64 грн. три відсотки річних, 185,01 грн. пені, 381,06 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17553/14, розгляд справи призначено на 07.10.2014.

07.10.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшов лист з додатками до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2014.

В судове засідання 07.10.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений не належним чином, а саме не за юридичною адресою, що міститься в ЄДРПОУ (що було встановлено зі Спецвитягу з ЄДРОПУ, виготовленому судом). Вказане стало підставою для відкладення розгляду справи відповідно до ухвали від 07.10.2014 року про відкладення розгляду справи на 21.10.2014 року.

Представником позивача в судовому засіданні 21.10.2014 року надано усні пояснення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 001524/09 від 04.12.2009 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва в частині оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який було зроблено судом, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала суду від 07.10.2014 року, а саме: АДРЕСА_1.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2009 між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - позивач, підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір № 001524/09 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п.2.1 договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Пунктом 3.6.15. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, а у випадку, передбаченому п.4.4 договору - протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства НОМЕР_1 в ЗАТ "Альфа - Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 26199714.

Податок на додану вартість та податок на рекламу обчислюється розповсюджувачем зовнішньої реклами додатково відповідно до чинного законодавства (п. 4.12.договору).

Згідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п.7.4. договору за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно до п.7.5. договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламного засобу, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф в розмірі 15 п'ятнадцяти відсотків простроченої суми.

Сторони визначили у пункті 7.12. договору розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує нараховані відповідно до цього договору та чинного законодавства штрафні санкції на поточний рахунок підприємства.

В пункті 10.5. договору сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного п. 10.4 договору (3 роки).

Додатковою угодою № 1 до договору від 04.12.2009 сторони погодили у відповідності до п. 4.1. договору погодили базову плату за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ - 65, 29 грн. без ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір № 001524/09 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламних засобу(-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 04.12.2009 за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як встановлено судом з матеріалів справи місця для розміщення рекламних засобів перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо яких здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, додаткової угоди №1 до договору було передано відповідачу місце в тимчасове користування для розповсюдження реклами за адресою: АДРЕСА_2 ( далі - об'єкт оренди).

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, а у випадку, передбаченому п.4.4 цього договору - на протязі 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету (пункт 3.6.15 договору).

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті за договором, не сплачував орендні платежі в період з 15 липня 2011 по 22 жовтня 2013 року, внаслідок чого сформувалась заборгованість за договором, в розмірі 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп. та/або в будь-якому іншому розмірі відповідачем суду не надано.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем складає 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання умов позивачем договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати орендної плати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 01 коп. пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, 132 (сто тридцять дві) грн. 64 грн. - 3 % річних, інфляційне збільшення в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 36 коп. за загальний період з 15.07.2011 по 22.10.2013, а також 381 (триста вісімдесят одну) грн. 06 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 01 коп. пені у відповідності до п. п. 7.4, 10.5. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. При перевірці правильності наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що сума нарахованої (за кожний місяць окремо) пені за зазначений позивачем період складає 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 01 коп. пені, отже розрахунок позивача здійснено вірно.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При укладанні договору сторонами було погоджено, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламного засобу, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф в розмірі 15 п'ятнадцяти відсотків простроченої суми.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 % штрафу від суми заборгованості в розмірі 381, 06 грн. Розрахунок штрафу здійснений позивачем визнаний судом обґрунтованим.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного позивачем розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85, 89 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця в ЄДР НОМЕР_2; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, 8; код ЄДРПОУ 26199714) 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 88 коп. основного боргу, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 36 коп. інфляційного збільшення, 132 (сто тридцять дві) грн. 64 коп. трьох відсотків річних, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 01 коп. пені, 381 (триста вісімдесят одну) грн. 06 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко