Ухвала суду № 41107944, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/800/23320/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бившевої Л.І. Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуМалого приватного підприємства «Л Констракшн ЛТД»на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а/2470/3722/11за позовомМалого приватного підприємства «Л Констракшн ЛТД»доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Л Констракшн ЛТД» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001640231, №0001650231 від 16.12.2011.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки №3670/23-1/36024466 від 02.12.2011;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 247 285 грн., та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1, п.201.4, 201.7, п.201.8, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 332 742 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001650231 від 16.12.2011 на суму 332 743 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001640231 від 16.12.2011 на суму 247 285 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що надані позивачем до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості первинного документа у зв'язку з відсутністю в них достовірного змісту та обов'язкових реквізитів (кількісні та вартісні показники в актах виконаних робіт не відповідають даним податкової звітності ПП «Мгновение Юг», відсутній справжній підпис особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП «Мгновение Юг»). Позивачем під час перевірки не підтверджено належними документами факт отримання товарів, робіт, послуг від ПП «Мгновение Юг» та зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю МПП «Л Констракшн ЛТД». Крім того, податковий орган дійшов висновку, що операції між позивачем та ПП «Мгновение Юг» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, що економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки є наявні правочини між позивачем та його контрагентом ПП «Мгновение Юг», а також первинні документи, які підтверджують наявність правовідносин та виконання зобов'язань за договорами, то позивачем не вчинено порушень щодо завищення валового доходу та заниження податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Мгновение Юг» не відбулось.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Мгновение Юг» укладено договори на виконання робіт №010411 від 01.04.2011, №200511 від 20.05.2011, №260511 від 26.05.2011, №290911 від 29.07.2011, договори на надання послуг №260411 від 26.04.2011, №010611 від 01.06.2011, №010711 від 01.07.2011, №280711 від 28.07.2011, №010811 від 01.08.2011, договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №250411 від 25.04.2011, договір оренди №020711 від 01.07.2011, договори купівлі-продажу №250711 від 25.07.2011, №260711 від 26.07.2011.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З аналізу змісту укладених договорів судом апеляційної інстанції встановлено, що МПП «Л Констракшн ЛТД» отримало на правах оренди від ПП «Мгновение Юг» транспортні засоби (а саме, бульдозер та екскаватори), які в подальшому надало ПП «Мгновение Юг» для виконання робіт за умовами укладених договорів та забезпечувало вказану техніку паливно-мастильними матеріалами та запчастинами, купленими також в ПП «Мгновение Юг».

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано до перевірки доказів, які б підтверджували транспортування товарів, маршрут пересування машин та механізмів, кошторисної документації на виконання будівельних робіт, актів виконаних будівельних робіт, оформлених відповідно до вимог державних будівельних норм.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки подані позивачем докази не підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та, як наслідок, не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по податку на прибуток за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Мгновение Юг».

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Л Констракшн ЛТД» залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Л.І. Бившева

В.В. Кошіль