Ухвала суду № 41107621, 01.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/26927/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Коняєва А.А.,

представника відповідача Української Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 по справі №2а-6262/10/2070 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж» 12.04.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004, а саме: підприємством не було здійснено відрахування частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України у сумі 185310,00грн. у тому числі за ІІ квартал 2004 року -148430,00грн., за ІІІ квартал 2004 року -36880,00грн.

За наслідками перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 13.10.2006 №1842/47-0/00120980 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 №0000890822/0, яким позивачу визначено зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) у сумі 277965,00грн. у тому числі 185310,00грн. основного платежу та 92655,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про держаний бюджет України на 2004 рік» установлено, що державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу) встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №405, якою затверджений «Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що одним із акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» є Держава Україна в особі Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд», частка якої у статутному фонді становить 26%, а тому позивач відноситься до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 72 Закону України «Про держаний бюджет України на 2004 рік» та зобов'язаний сплачувати до Державного бюджету України частину прибутку.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій в порушення зазначених вимог процесуального законодавства не з'ясовано належним чином питання щодо наявності у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» частки (акцій, паїв), які належать державі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж» було створено шляхом корпоратизації Державного Українського монтажного треста «Теплоенергомонтаж», частка у статутному фонді позивача, що залишилася у державній власності, склала 26%.

Наказом Фонду державного майна України від 15.02.1996 №158 до статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд» передано державний пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» у розмірі 26% від його статутного фонду.

В той же час, судами не встановлено питання щодо правового режиму майна, а саме пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж», переданого Державою до статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд».

Обов'язок позивача сплачувати до бюджету частини прибутку (доходу) залежить від того чи належить Державі на праві власності його корпоративні права, маючи при цьому на увазі, що внесення до статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд» акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» може супроводжуватися як відчуження відповідних акцій, так і залишенням їх у державній власності.

Так, відповідно до частини першої статті 133 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

У випадку передачі пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» у власність Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд» належність частки в статутному фонді господарського товариства учаснику цивільних відносин на праві власності визначає його участь у створенні цього товариства, а отже, і його статус, як учасника господарського товариства, тобто відсутність у складі засновників (учасників) Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» держави, в особі уповноваженого органу, означає відсутність в статутному фонді акціонерного товариства чистки (акцій, паїв), що належить державі, незалежно від того, що держава є власником акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд».

Натомість, у випадку передачі пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» до Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд» на основі іншого правового режиму майна ніж право власності, означає, що відповідний пакет акцій залишається у власності саме держави, що свідчить про збереження у складі статутного фонду суб'єкта господарювання, частки (акцій, паїв), що належать державі.

Проте, зазначені обставини залишені судами попередніх інстанцій поза увагою.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не вирішено питання щодо правомірності застосування податковим органом до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», оскільки не враховано, що виплати частини чистого прибутку на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не можуть ототожнюватися з дивідендами, поняття яких визначається пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» не визначено щодо платежу частини чистого прибутку статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Додатком 1 до Закону України «Про держаний бюджет України на 2004 рік» визначено, що до складу доходів Державного бюджету України на 2004 рік включаються неподаткові надходження, зокрема, за кодом бюджетної класифікації 21010000 «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету».

Окрім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27.12.2001 №604 зазначений платіж в бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000 «Неподаткові платежі».

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, у випадку встановлення обставин справи щодо поширення на позивача дії статті 72 Закону України «Про держаний бюджет України на 2004 рік», необхідно встановити питання щодо правомірності визначення податковим органом зобов'язання з платежу «частину чистого прибутку, яку сплачують до Державного бюджету акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї)» у якості саме податкового зобов'язання та відповідно правомірність нарахування на таке зобов'язання штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 по справі №2а-6262/10/2070 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ М.В. Сірош